Vladislav Illich-Svitych - лінгвіст українець? (л)
09/10/2008 | harnack
Vladislav Markovich Illich-Svitych (Russian: Владислав Маркович Иллич-Свитыч; 1934-1966) was a founding father of comparative Nostratic linguistics.
Of Ukrainian descent, he was born in Kiev but later moved to work in Moscow. He resuscitated the long-forgotten Nostratic hypothesis, originally expounded by Holger Pedersen in 1903, and coined the modern term Nostratics. His untimely death prevented him from completing the Comparative Dictionary of Nostratic Languages, but the ambitious work was continued by his colleagues, including Sergei Starostin and Vladimir Dybo.
* Example of Illich-Svitych's Nostratic reconstruction
http://en.wikipedia.org/wiki/Vladislav_Illich-Svitych
http://www.geocities.com/Athens/Ithaca/6623/pie.htm
Of Ukrainian descent, he was born in Kiev but later moved to work in Moscow. He resuscitated the long-forgotten Nostratic hypothesis, originally expounded by Holger Pedersen in 1903, and coined the modern term Nostratics. His untimely death prevented him from completing the Comparative Dictionary of Nostratic Languages, but the ambitious work was continued by his colleagues, including Sergei Starostin and Vladimir Dybo.
* Example of Illich-Svitych's Nostratic reconstruction
http://en.wikipedia.org/wiki/Vladislav_Illich-Svitych
http://www.geocities.com/Athens/Ithaca/6623/pie.htm
Відповіді
2008.09.10 | harnack
Re: Маркович Иллич-Свитыч - лінгвіст українець? (л)
Мабуть - Пролегомени та введення щодо праукраїнськості та Трипільщини..В. М. Иллич-Свитыч Опыт сравнения ностратических языков (семитохамитский, картвельский, индоевропейский, уральский, дравидийский, алтайский). Введение. Сравнительный словарь (b - K)
В. М. Иллич-Свитыч
Опыт сравнения ностратических языков (семитохамитский, картвельский, индоевропейский, уральский, дравидийский, алтайский). Введение. Сравнительный словарь (b - K)
Издательство: Едиториал УРСС, 2003 г.
Мягкая обложка, 370 стр.
ISBN 5-354-00173-0
Тираж: 480 экз.
Формат: 60x90/16
От издателя
В книге впервые в науке строго доказывается генетическое родство шести больших языковых семей Старого Света: семитохамитской, картвельской, индоевропейской, уральской, дравидийской и алтайской (ностратическая макросемья), устанавливаются основные фонетические соответствия между ними и дается реконструкция праформ выявленных генетически общих лексических и морфологических элементов. Книга содержит введение, где дается обзор литературы вопроса, сравнительный словарь, включающий 245 ностратических реконструкций от b до К, и фонетические таблицы соответствий.
Книга рассчитана на специалистов по общему и сравнительно-историческому языкознанию и этногенезу. Она представляет большой интерес для научных работников, преподавателей высшей школы, аспирантов и студентов старших курсов.
http://www.ozon.ru/context/detail/id/1511132/
2008.09.10 | harnack
Ностратичні мови (л)
Нострат́ичні мо́ви (від лат. noster — наш) — гіпотетична макрородина мов, що поєднує кілька мовних родин і мов Європи, Азії й Африки, у тому числі алтайські, дравідійські, індоєвропейські, уральсько-юкагирські (уральські і юкагиро-чуванські) мови й ескімосько-алеутські. Згідно з гіпотезою Сергія Старостіна, родина виникла 15 тисяч років тому. Всі ностратичні мови походять від єдиної ностратичної прамови.Відповідно до іншої, менш обґрунтованої гіпотези, висунутої останнім часом низкою дослідників, всі ностратичні мови належать до надродини більш високого рівня (так званих борейських мов).
Зміст
[сховати]
* 1 Пошуки ностратичної прамови
* 2 Класифікація ностратичних мов
o 2.1 Західно-ностратичні мови
+ 2.1.1 Індоєвропейські мови
+ 2.1.2 Афроазійські мови
+ 2.1.3 Картвельські мови
o 2.2 Східно-ностратичні мови
+ 2.2.1 Дравідійські мови
+ 2.2.2 Уральські мови
+ 2.2.3 Алтайські мови
* 3 Критика
* 4 Література
* 5 Зовнішні посилання
[ред.] Пошуки ностратичної прамови
Докладніше у статті: Ностратична прамова
Автором гіпотези про ностратичні мови став у 1903 датський лінгвіст Х. Педерсен. На початку 1960-х ностратичну теорію істотно розвинув московський славіст В. М. Ілліч-Світич, надалі нею активно займалися російські вчені А. Б. Долгопольський, В. А. Дибо й С. А. Старостін.
Одностайності щодо реальності існування такої надсім'ї мов серед науковців нема, але визнання її зростає. В. М.Ілліч-Світич дослідив лексичні, словотворчі і морфологічні подібності шести великих мовних сімей Старого Світу: алтайської, уральської, дравідійської, індоєвропейської, картвельської і семіто-хамітської. Він стверджує, що ці подібності отримують тлумачення лише в рамках теорії, яка постулює генетичну спорідненість згаданих мовних сімей, тобто їх приналежність до одного більш широкого угруповання, котре він називає ностратичним.
В. М. Ілліч-Світич й А. Б. Долгопольський відносили до ностратичних також афроазійску макрородину, однак, на думку С. А. Старостіна й А. Ю. Мілітарьова, афроазійські мови являють собою окрему родину, того ж віку, що й ностратична.
[ред.] Класифікація ностратичних мов
Ностратичні мови поділяються на:
* Західно-ностратичні мови:
o Індоєвропейські мови;
o Афразійські мови (ряд дослідників виділяють в окрему надродину);
o Кавказькі мови;
* Східно-ностратичні мови:
o Уральські мови;
o Дравидійські мови;
o Алтайські мови.
[ред.] Західно-ностратичні мови
Розвили системи вокалічних чергувань — аблаут.
[ред.] Індоєвропейські мови
Деякими дослідниками вважаються найбільш близькими до картвельської родини. Інші вважають змішаною мовою, на яку вплинула якась аглютинативна мова типу уральської [можливо, нею була етруська]. Є думка й про її первісний ізолюючий тоновий стан. Про це говорять і строгі правила формування індоєвропейського кореня.
Час розпаду — V-І тисячоріччя до н.е. (Наводять і набагато більш ранню дату — VIII-VI тисячоліття до н.е.)
[ред.] Афроазійські мови
Вважаються в найближче спорідненими з ностратичною макрородиною. Раніше відносились до західної галузі ностратичних (поряд з індоєвропейською й картвельської прасім'ями).
Час розпаду — XII-X тисячоліття до н. е. (Раніше наводили набагато пізнішу дату — IX-VIII тисячоліття до н. е.)
[ред.] Картвельські мови
Найближчі до індоєвропейської родини. Пракартвельську мову деякі дослідники називають «північнокавказькою» праіндоевропейською (можливо, обидві прамови походять від індокартвельської).
Час розпаду — ІІІ тисячоліття до н.е.
[ред.] Східно-ностратичні мови
Зберегли стабільний первісний вокалізм кореня.
[ред.] Дравідійські мови
Подібність із урало-алтайськими — аглютинація. Особлива подібність із уральськими — фонетична (відсутні або варіативні дзвінкі і є глухі гемінати — так само, як й в етруській та хаттській).
Час розпаду — IV тисячоліття до н.е.
[ред.] Уральські мови
Проміжне положення між алтайськими й уральськими займають юкагіро-чуванські мови, у зв'язку із чим вони поєднуються в уральсько-юкагірську прасім'ю. Ймовірно, піднялись з Південної Туркменії по східно-каспійському узбережжю до ріки Урал і далі розділилися на східно-уральську й західно-уральську області, освоюючи території по обидва боки від Уральських гір. В Угорщині популярні гіпотези етрусько-угорського зближення. Це виправдано подібністю фонетики, деякої лексики й граматики. Можливо, етруська мова займає проміжне положення між праіндоевропейською і прауральскою.
Час розпаду — V-ІІІ тисячоріччя до н. е.
[ред.] Алтайські мови
Алтайські мови діляться на тюркську, тунгусо-манчжурську, монгольську (західноалтайські), корейську і японську групи (східноалтайські). Існування цієї родини як генетичної єдності піддається сумніву одними вченими (що говорять про мовний союз) і активно підтримується іншими. Деякі вчені думають, що в ностратичну родину входять окремо тюркські, монгольські та ін. прамови, які не утворять окремої алтайської підродини.
Час із — VI тисячоліття до н. е..
[ред.] Критика
Серед західних лінгвістів теорія ностратичних мов нерідко критично відкидається. Основним аргументом є те, що на настільки великій часовій глибині методи порівняльно-історичного мовознавства (що виходять до того ж з подань про дивергенції мов у рамках багато в чому спрощеної моделі «родовідного дерева») незастосовні.
Різко негативно до ностратики ставиться відомий типолог і фахівець із австралійських мов Р. Діксон (R.M.W. Dixon) у своїй книзі «The rise and fall of languages, 1997». Критичні зауваження як за методикою в цілому, так і по окремих реконструкціях зокрема висловлювали також відомі фахівці Л. Кемпбелл, Дж. Метісофф й ін.
[ред.] Література
* Материалы к сравнительному словарю ностратических языков. В. М. Иллич-Свитыч 1965
* Лингвистический энциклопедический словарь. Ностратические языки. В. А. Дыбо. В. А. Терентьев.
[ред.] Зовнішні посилання
* Старостин — У человечества был единый праязык
* Где могла быть родина ностратиков?
* О Древе Языков (обзор мнений)
* http://de.geocities.com/valentyn_ua/3aNostra.doc