Українська сучасна мова виникла до Котляревського
10/20/2008 | stryjko_bojko
20-10-2008 01:33, Alamire
Дещо про мову
Чомусь в подібних суперечках не згадують, що Котляревський, який затвердив СУЧАСНУ українську мову в якості літературної, був старшим сучасником Пушкіна і був ближче до покоління Державіна, тож сучасна українська літературна мова фактично не є молодшою за СУЧАСНУ російську, яка починається саме з Пушкіна (строго кажучи, першим був Барков, послідовником якого у справі мовотворення себе відверто вважав Пушкін, але завдякі специфічній лексиці його твори важко назвати літературними
Відповідно, на старті маємо навіть невеличку фору (не у якісті, звичайно, а у часі, хоча Котляревський теж "не такий простий, як з виду").
Тепер щодо тези про те, що за зразок літературної української мови був прийнятий полтавський діалект - мовляв, після того як Шевченко, наслідуючи Котляревського, дав відповідний стандарт, альтернативні спроби (на кшталт "Русалки дністрової") зазнали поразки і всі письменники, навіть галичанин Франко, надалі цього стандарту дотримувалися.
Ця теза розвінчується пам"ятками пісенного фольклору, мова яких є доволі монолітною (диалектизми є типовішими для "низького" жанру - коломийок та приспівок) як у просторі, так і у часі: на Поліссі, на Поділлі, на Покутті, на Полтавщині чи в степах співають подібні пісні подібною ж мовою, більш того, напротязі останніх чотирьох сторіч (а найперші пісенники відносяться до XVI ст.) ця мова не зазнала суттєвих змін. А це занадто потужний корпус текстів, щоби їм нехтувати.
Дійсно, ця мова лишалася мовою народу і в якісті літературної вона аж до Котляревського майже не вживалася. Але щодо російської маємо ту саму картину: першим до живої народної мови звернувся Барков у "Луці Мудіщеві", потім його підтримав Пушкін. У нас це були, відповідно, Котляревський та Шевченко.
Що саме являла собою літературна мова до Пушкіна та Котляревського? Власне, це й була та сама "руська" мова, яку преферують оминати імперські підручники. Правда, про неї згадують філологи, але обачливо звуть її "канцелярською" - так, на ній справді писались державні документи, зокрема литовські статути, але також маємо безліч видатних пам"яток доби барокко і ренесансу, які не "проходять" у школах (бо це доволі складна література, яку треба вміти читати). Це була штучна мова, граматично подібна до церковнослов"янської, але більш гнучка та більш строката лексично - застосування різноманітних діалектизмів, полонізмів та латинізмів в ній вважалось за чесноту. В той час, коли створювалися ці тексти, в якості літературної в Москві вживалася церковнослов"янська, себто давньоболгарська. Коли Московія, загарбувавши Східну Україну, привласнила собі її назву - Русь, Росія - на основі цієї мови почала формуватися літературна традиція новоявленої імперії. А оскільки рівень культури Московії був значно нижче, література перехідної доби представлена або придворним чи церковним офіціозом, або дівертисментними формами доволі низького гатунку. Знадобилось сто років, щоби з цього з"явилася справжня література. Тому, до речі, в російських філологів до сих пір тримається стійка кланова неприязнь до "руської" мови - саме завдякі цім незрілим зразкам вже сама ця мова відчувається ними як недомова, а написані нею твори як недолітература. Це прикро, але і в цьому насправді нема нічого особливого - приблизно так розглядав, наприклад, середьовічну французьку літературу який-небудь імперський професор з Германії або з Австро-Угорщини ще на початку ХХ ст.
http://www2.maidan.org.ua/n/about/1224455594
-----------
мій коментар
До аналогічної думки, недавно, дійшов і я сам.
Пісні про Запорізьких Козаків, зокрема про Гетьмана Сагайдачного, співалися по всій Україні, починаючи з 16-17ст.
І прошу взяти до уваги, що в Галичині вони звучали на тій же "народній
літературній мові", що і в Києві, Полтаві та Запоріжжі.
НМД, міська та сільська українська інтелігенція(вчителі,церковні служителі, державні чиновники, українська шляхта, козацька старшина) "шліфувала" народні пісні і приводила їх до того вигляду, який вони витримали дотепер.
А пройшло з тих пір добрих 400-500 років!
Дещо про мову
Чомусь в подібних суперечках не згадують, що Котляревський, який затвердив СУЧАСНУ українську мову в якості літературної, був старшим сучасником Пушкіна і був ближче до покоління Державіна, тож сучасна українська літературна мова фактично не є молодшою за СУЧАСНУ російську, яка починається саме з Пушкіна (строго кажучи, першим був Барков, послідовником якого у справі мовотворення себе відверто вважав Пушкін, але завдякі специфічній лексиці його твори важко назвати літературними
Відповідно, на старті маємо навіть невеличку фору (не у якісті, звичайно, а у часі, хоча Котляревський теж "не такий простий, як з виду").Тепер щодо тези про те, що за зразок літературної української мови був прийнятий полтавський діалект - мовляв, після того як Шевченко, наслідуючи Котляревського, дав відповідний стандарт, альтернативні спроби (на кшталт "Русалки дністрової") зазнали поразки і всі письменники, навіть галичанин Франко, надалі цього стандарту дотримувалися.
Ця теза розвінчується пам"ятками пісенного фольклору, мова яких є доволі монолітною (диалектизми є типовішими для "низького" жанру - коломийок та приспівок) як у просторі, так і у часі: на Поліссі, на Поділлі, на Покутті, на Полтавщині чи в степах співають подібні пісні подібною ж мовою, більш того, напротязі останніх чотирьох сторіч (а найперші пісенники відносяться до XVI ст.) ця мова не зазнала суттєвих змін. А це занадто потужний корпус текстів, щоби їм нехтувати.
Дійсно, ця мова лишалася мовою народу і в якісті літературної вона аж до Котляревського майже не вживалася. Але щодо російської маємо ту саму картину: першим до живої народної мови звернувся Барков у "Луці Мудіщеві", потім його підтримав Пушкін. У нас це були, відповідно, Котляревський та Шевченко.
Що саме являла собою літературна мова до Пушкіна та Котляревського? Власне, це й була та сама "руська" мова, яку преферують оминати імперські підручники. Правда, про неї згадують філологи, але обачливо звуть її "канцелярською" - так, на ній справді писались державні документи, зокрема литовські статути, але також маємо безліч видатних пам"яток доби барокко і ренесансу, які не "проходять" у школах (бо це доволі складна література, яку треба вміти читати). Це була штучна мова, граматично подібна до церковнослов"янської, але більш гнучка та більш строката лексично - застосування різноманітних діалектизмів, полонізмів та латинізмів в ній вважалось за чесноту. В той час, коли створювалися ці тексти, в якості літературної в Москві вживалася церковнослов"янська, себто давньоболгарська. Коли Московія, загарбувавши Східну Україну, привласнила собі її назву - Русь, Росія - на основі цієї мови почала формуватися літературна традиція новоявленої імперії. А оскільки рівень культури Московії був значно нижче, література перехідної доби представлена або придворним чи церковним офіціозом, або дівертисментними формами доволі низького гатунку. Знадобилось сто років, щоби з цього з"явилася справжня література. Тому, до речі, в російських філологів до сих пір тримається стійка кланова неприязнь до "руської" мови - саме завдякі цім незрілим зразкам вже сама ця мова відчувається ними як недомова, а написані нею твори як недолітература. Це прикро, але і в цьому насправді нема нічого особливого - приблизно так розглядав, наприклад, середьовічну французьку літературу який-небудь імперський професор з Германії або з Австро-Угорщини ще на початку ХХ ст.
http://www2.maidan.org.ua/n/about/1224455594
-----------
мій коментар
До аналогічної думки, недавно, дійшов і я сам.
Пісні про Запорізьких Козаків, зокрема про Гетьмана Сагайдачного, співалися по всій Україні, починаючи з 16-17ст.
І прошу взяти до уваги, що в Галичині вони звучали на тій же "народній
літературній мові", що і в Києві, Полтаві та Запоріжжі.
НМД, міська та сільська українська інтелігенція(вчителі,церковні служителі, державні чиновники, українська шляхта, козацька старшина) "шліфувала" народні пісні і приводила їх до того вигляду, який вони витримали дотепер.
А пройшло з тих пір добрих 400-500 років!
Відповіді
2008.10.21 | Alamire
Мова йде про т.зв. фольклоризацію
Це коли, скажімо, історія про Жанну д"Арк перетворюється у "Прив"язали Галю до сосни косами"Насправді дуже цікаво слідкувати за розвитком фольклорних текстів - попри все, вповні реально простежити їх генезу та "глибину залягання". Але нажаль, варто казати скорше про псування текстів, ніж про їх "шліфовку". Для цього, власне, і існував орден старців-лебіїв - берегти спадщину у її автентичному вигляді.
Взагалі, міф про автора на ім"я народ потребує суттєвої корекції - народ більше псує ніж реально творить.
А взагалі, дякую за увагу. Попередньому моєму допису в цьому плані пощастило значно менше:
http://www2.maidanua.org/news/view.php3?bn=maidan_culture&trs=-1&key=1203479095&first=1203941150&last=1202589366
2008.11.03 | hrushka
Re: Українська сучасна мова виникла до Котляревського
Стаття надзвичайно цікава та повчаюча, однак декотрі слова дуже мене здивували. Коли «сучасна» мова була вже розвинена до Котляревського, то до тепер вона зазнала багато непотрібних змін, особливо від часів сов`єтської займанщини.Я не женусь за «чистістю» мови. Однак слова як «стартувати» та «преферувати» зовсім не потрібні щоби посилити зміст статті. Слова як «фактично» «формувати» «ґатунок» та інші – мають добрі відповідники, але задля вирозомілости – хап його сивий.
Зате слово «дівертисменти» має мати особливе значіння та сильний вплив на читача, котрого значіння нігде не має. ВТССУМ цего слова й не подає. Мабудь походить від слова «divert» що може значити «відхиляти, відвертати, відводити», що виглядає правдоподібно. Хоть воно може й значити «забавляти, потішати, розважати», однак по змісті речення я сумніваюсь.
Очевидно писатель хоче викликати особливе вражіння в читача своїм знанням, однак з чим, на жаль, нищить нашу мову, наше рідне слово. Коли ми хочимо бути творцями «художності», то чому не вживаємо свою творчість користуючись рідними словами! Ця стаття, на жаль, заохочує кожного з нас бути творцем присвоюванні чужих слів. Чи таке поведення відповідає розгляду ваги творчості Котляревського? Чи намір статті вдійсності хоче нас поодиноко заохотити присвоювати чужі слова?
2008.11.03 | Alamire
Ви мене дивуєте
Даруйте, насправді це ніяка не стаття, до того ж я не є ніяким спеціалістом. Це постріл у повітря, який зроблено виключно за наявностю часу та натхнення, так само як і оця відповідь. Постріл зроблено на БП у дурнуватому топіку такого собі Забойщика, який наводив свідчення з доволі сумнівного джерела, що Гоголь відмовляв українській мові у праві бути літературною. Оскільки мені здалося, що в обговоренні відсутній нюанс, який я вбачав за найсуттєвіший, я вирішив за доцільне втрутитися. Реакція дописувачів мене, як завжди, не дуже при цьому цікавила, бо я на неї не дуже й то розраховував. Тому лишаю за собою право користуватися такими виразами, які мені зручні і які мені вважаються за більш-менш доречні. Те що вони для когось звучать екзотично, мене обходить.Зокрема, дивертисмент (даруйте, зробив помилку у транслітерації) є нормальним жанровим визначенням, як-то буколіка, філіпіка, елегія та ін. та ніяких перекладів на новояз чи то на яку "нормативну" мову не потребує. Загалом, я вважаю, що українській мові не пасують жорсткі класичні моделі, вживані у російській, вона є більш архаїчною, природною та живою, тому будь-який дискурс про "правильну" мову та "неправильну" вважаю імперським запозиченням.