08/29/2009 | Святослав Караванський

Святослав Караванський

ЩО НАС ГУБИТЬ?* або чому нас не читають? /продовження, попередній матеріял: Част.12/

7. Сліпа віра лінгвоцидним словникам

Про те, що словники, видавані в УССР, були одним із знарядь, яким Kремль волів домогтися “злиття мов”, тобто русифікувати населення України, доводити не треба. Візьміть перший-ліпший “соловецький” словник і порівняйте із словником Б. Грінченка, і Ви побачите, яку величезну шкоду завдали українській мові “академіки” та “доктори наук” від КҐБ. Розкриваю словник Грінченка на літеру П. Читаю: Пелька, -ки, ж. Глотка. Напекла стара моя такого хліба, що і в пельку не лізе. Чи можна з цього гнізда зробити висновок, що слово пелька – слово вульгарне, тобто непристойне? І Грінченко такого висновку не робить, Не робить такого висновку і Уманець та Спілка (Комар) у першoму в Україні РУС-і. Слово пелька – це відповідник до російського слова глотка. Чому РУС А. Кримського (1924 р.) вважає пельку за брутальне слово лишається загадкою. На якій підставі? Очевидно, що поширений обрусителями України погляд, що українська мова неінтелігентна – “мужицька”, таки вплинув на укладачів словника, що й вони добачили якийсь ґандж у цьому слові. А вже ”соловецький” нормативний “Російсько–український словник” (РУС), виданий у Москві 1948 року, перекладає російське слово глотка російським же словом глотка. А пельку згадано лише у перекладі вислову заткнуть глотку, названого вульгарним. Чому вираз заткнуть глотку – вульгарний? Слово заткнуть – невульгарне, слово глотка теж ні. А все для того, щоб нашу пару заткнути пельку зробити вульгарною, і під цей тріп зробити вульгарною й саму пельку. Будучи частиною вульгарного виразу слово глотка само по собі не вульгарне, а вже пелька кругом вульгарна і у виразі і сама по собі. Логічно? Для обрусителів – так. Це яскравий приклад, як зразу обрусителі, а тоді КПСС і КҐБ упосліджували нашу мову. Сліди цього упослідження – на кожній сторінці підсовєтських словників.

---

Проричати чи гаркнути?

”Я тебе ще дістану, щеня! – проричав полковник...”

Замість гаркнути (гаркнув полковник) КҐБ записало у словниках російське слово прорычать. Хто шукає гонорару, тому байдуже: у словнику є, значить можна вживати. А запис у словнику – диверсія.

---

Влипнути чи влізти в біду?

“...- як же ми з тобою так влипли!”

Думаючи по-російськи, автор вірить російсько-російським словникам УССР, майже без змін перевидаваних в сучасній Україні. Українці в такій оказії скажуть ускочили, - це слово словник ставить на друге місце. А можна сказати і не йдучи за словниками: влізли в біду. І буде по-нашому.

---

Запально чи із запалом або палко?

“Але Арманд..., світячись від... щастя, запально продовжував:...”

Мовці кожної мови добирають для свого мовлення форми найлегші для вимови та зрозуміння. Тому те, що одна мова схвалює, у іншій мові може звучати незграбно. Росіяни від слова запальчивий утворюють прислівника запальчиво, і він звучить у них гарно. Від нашого ж слова запальний прислівник запально не звучить. Ми звикли замість запально, що його важко навіть вимовити, казати палко або із запалом. Але в російсько-російських словниках стоїть запально, і автори без мовного смаку їм вірять.

---

Довколишні чи всі навколо?

“...величезні очі, що іскрилися від уваги довколишніх до себе.”

Російське слово окружающие вганяє у піт не одного украінского пісатєля, що береться до українського пера, не знаючи до діла нашої мови. І вони тулять, запозичене із словників слово довколишні до людей, хоч до живих істот це слово не тулиться. Словники ж від КҐБ пари всі навколо, як націоналістичної, не наводять. І автори без почуття мови пишуть свої твори не українською, а словниковою мовою. А читачі цієї мови не читають, про що свідчать тиражі.

---

Противно чи бридко або пребридко?

“Пронизливо і противно загавкала на весь бал Вероніка [собачка].”

Слово противний в українській мові значить супротивний, протилежний. Інше - російське значення цього слова - українці віддають словами гидкий, огидний, гидезний, бридкий, обридливий, відворотни[і]й, осоружний, неприємний. Вибір величезний. У формі ж прислівника, вжитому у даному разі, найкраще звучатиме пребридко:

“Пронизливо і пребридко загавкала на весь бал Вероніка [собачка].”

---

Поплатитися чи заплатити або відпокутувати?

“За те письменник поплатився сповна.”

Слова поплатитися не наводять джерела нашої мови. Його нема у творах класиків. Правда, українці знали слово поплатити (значило заплатити). Не виключено, що російське слово поплатиться саме й пішло від поплатити, як його варіянт. Але українці слова поплатитися не знали. Нащо такий динозавр, коли легше сказати заплатити, а у високих текстах – відпокутувати. Саме так і перекладає поплатиться РУС А. Кримського (1928 р.). Але московський 1948 р. РУС переклав поплатиться цим же словом і тоді українські твори зарясніли формою поплатитися. Наведений же пасаж по-нашому має звучати так:

“За те письменник заплатив /відпокутував/ сповна.”

---

Немислимо чи неймовірно? Звичайно ж чи звичайно же?

“І звичайно ж, жінки... У немислимо казкових убраннях!”

Навіть підсовєтський РУС наводить побіч слова немислимо рівновеликий варіянт неймовірно. Але автору немислимо чимось ближче. Чим саме? Мабуть, малоросійською ментальністю. Пара звичайно ж – українська, коли ж далі йде слово жінки, то легкомовність потребує додатку е:

“І звичайно же, жінки... У неймовірно казкових убраннях!”

---

Слабкості чи пристрасті?

“Утім Паша Залихватов мав дві слабкості: жінки і карти.”

Автор воліє писати свій твір словниковою мовою, де слабкості – копія слова слабости, наявного в російській мові, якою він думає. Але ми можемо сказати не гірше від словника:

“Утім Паша Залихватов мав дві пристрасті: жінки і карти.”

---

Безіменний палець чи підмизинний?

“На безіменному пальці лівиці виблискував... масивний перстень.”

Знову-таки письменник з двох синонімів, наведених у РУС-і АН УССР, вибирає той, що повторює російський вжиток. Цю – змавповану у росіян форму, запровадив до нашої мови згаданий РУС. Московський же РУС 1948 р. дивним дивом наводить тільки форму підмізинний. Отже:

“На підмізинному пальці лівиці виблискував... масивний перстень.”

---

Жорстко сказати чи гостро?

“Надія, різко впершись партнерові в груди руками, жорстко відповіла:”

У суржиковому койне знавців украинской мовы під впливом тих таки російсько-російських словників скрізь, де росіяни кажуть жёстко фігурує виключно слово жорстко, яке у нас має досить обмежене значення, а саме шорстко, шерехато. Інші російські значення ми віддаємо так: (спати) твердо, мулько, (сказати) різко, суворо, круто, гостро, (ставитися) жорстоко. Редагую:

“Надія, різко впершись партнерові у груди руками, гостро відповіла:”

Звучить природньо. А жорстко читач зрозуміє, згадавши російське жёстко. То що це за мова, яку треба розуміти через іншу мову?

(Далі буде)

---

^*) Зберігаємо правопис автора