До мови з розумом: Норми “геніїв”
09/20/2009 | Святослав Караванський
Святослав Караванський
Недостатньо чи недосить?
Схоже чи похоже на те або виглядає або походить?
Стосуватися чого чи стосуватися до чого?
За командою чи на команду?
*) Зберігаємо правопис автора
ЩО НАС ГУБИТЬ?* або чому нас не читають?/продовження, попередній матеріял: Част.15/
9. Норми “геніїв”
Не завдаючи собі труду опанувати українську мову, як належить, виховані на російській мові майбутні генії своє знання української мови базують на підставі російської. Тому, наприклад, ми маємо в нашій канцелярській мові такі кавалки:грошова допомога по догляду за дитиною.
Чи це правильний український вислів? Чи ж мидоглядаємо за дитиною, чи доглядаємо дитину?
Затим що мидоглядаємо дитину,
тобто після дієслова доглядати ставимо питання кого, то й іменникдогляд,
утворений від дієсловадоглядати,
має ставити те саме питання:доглядати кого /дитину/.
Та канцелярія міркує інакше, бо в неї виходитьдогляд за чим /за дитиною/.
Як же це так виходить у канцелярії? Бо канцелярія століттями була імперськомовна. І тут раптом треба українізуватись. Після століть московщення! Треба ж отак ускочити! Щоб великий и могучий язик забути! Але канцелярія не пальцем роблена: “Ми можем і по-украінскі!”. Та по-украінскі канцелярія ні бе ні ме. Бо ж української мови вона сахалася, як прокази: “Зачем портить ребёнка - учить украинского языка”. (Це так в Одесі говорили по-русски). І канцелярія, щоб довго не мудрувати, знайшла вихід із такої халепи: “По-русскі “денежное пособие по уходу за ребёнком”, значить по-украінскі “грошова допомога по догляду за дитиною”. І так записано в законі. А закон це Вам не хвіст собачий. Попросите у заяві, щоб Вам видали“грошову допомогу на догляд дитини”
і Вам відмовлять: мовляв, такої допомоги нема (бо є “допомога по догляду за дитиною”. І такого канцелярського украінского язика у деяких наших авторів і в сім мішків не вбереш.Недостатньо чи недосить?
“Удвох сил теж недостатньо, щоб завалити парнокопитного...”
Неоковирність будови фрази можна б загладити, поставивши риску після слова “удвох”:“Удвох - сил теж недостатньо, щоб завалити парнокопитного...”
Та нас цікавить у цьому кавалку слово недостатьньо. Чому така довга форма, коли ми в живій мові стараємось говорити якмога коротше? Ми ж кажемо: “з мене досить”, а не “з мене достатньо”. Так само: “цих грошей недосить”, а не “цих грошей недостатньо”. Нащо ж у писемній мові культивувати довгі форми? Чи це робить літературну мову легшою для зрозуміння? Чи навпаки унезграбнює її? Але над цим генії не думають. Вони взоруються на мову імперії, де в такому разі скажуть недостаточно, тобто повну форму прислівника від прикметника недостаточный. І вони повторюють той самий спосіб творення прислівника від нашого слова недостатній – виходить недостатньо. А те, що українці спрощують свою мову до форми недосить – їм до лампочки. І замість легкого, зрозумілого нашого мовлення творять російсько-український суржик, приречений на зникнення, про що свідчать тиражі.Схоже чи похоже на те або виглядає або походить?
“У нього, схоже, таки вкрали наречену.”
У цьому реченні вставне слово схоже – повторює форму похоже, поширену у росіян. Чи логічно вважати слово похоже виключно російським словом? Як свідчать класики й народня творчість, слово похожий абсолютно українське слово, яке прижилось у російській мові. І форма похоже розвинулась у росіян з нашої словосполуки похоже на те. Однак нічим не виправданий гіперпуризм визнав слова похожий та похоже - російськими словaми, замінивши похоже словом схоже – прислівником від прикметника схожий. Слово схожий – щире українське слово – проте прислiвник схоже у формі вставного слова ні в живій мові ні у мові класиків не вживався. Мовний смак українців не схвалював форми схоже для вставного слова. На вставне слово українці вживали слова похоже на те, походить, скидаєься, виглядає:“У нього, виглядає, таки вкрали наречену.”
Появу форми схоже як вставного слова ми завдячуємо пролетарським письменникам, коли було модно (за вказівкою КҐБ) копіювати російський спосіб висловлювання. Тому й поширилася в нові радянських украінскіх письменників слово схоже.Стосуватися чого чи стосуватися до чого?
“Коли справа стосувалася її честі,... Ніколя нікого не боявся.”
Дієслово стосуватися в нашій мові вживалося виключно із прийменником до:“Мовчить, неначе до його і не стосується.” (Б. Грінченко) “... – сказав Мотуз – дуже обережний, коли діло стосувалось до грошей. (І. Н.-Левицький)
Прийменник щодо саме й походить від вислову що сосується до чого. Під час частого повторення вислову що стосується до мене дієслово стосується ставало зайвим, і мовці говорили просто що до мене. Цю пару попервах писали окремо: що до, тоді – через рисочку: що-до, і нарешті – разом: щодо, залучивши її до прийменників. Редагую:“Коли справа стосувалася до її честі,... Ніколя нікого не боявся.”
Дехто може зауважити, що мовні форми мають нахил удосконалюватися і скорочуватися. Заувага була б доречна, яки українська мова мала широке поширення в усіх сферах людської діяльності. Поки цього нема, варто зберігати первісний і неповторний образ нашої мови, а удосконалення відкласти на час, коли загал, опанувавши рідну мову, буде знизу її удосконалювати, а не згори, як це робилось у СССР і робиться далі й сьогодні.За командою чи на команду?
“Усі вони... стерви. Досить, діятимемо за командою Патлахи.”
Заки братися до аналізу слововжитку, відредагуймо розділові знаки:“Усі вони... стерви. Досить! Діятимемо за командою Патлахи.”
Форми за командою, за проханням, за наполяганням – форми неживі, штучні. Вони постали в нашій книжній мові в наслідок неписаного правила, виробленого в канцелярії. Ми знаємо, що канцелярійне знання нашої мови базується на мавпуванні зразків імперської мови. Мавпуючи цю мову канцелярія виробила правило, що російське по завжди треба по-нашому віддавати як за. Це правило варте своїх виннахідників. Насправді ж там, де росіяни кажуть по, ми кажемо не тільки за, але часом - на, часом - з, часом те ж таки по та інші прийменники. Той, хто знає мову, знає де, коли і що вжити. Хто – не знає, тулить скрізь за. Пару за командою можна подибати лише у книжці. У живій мові – в УПА – повстанці виконували накази на команду своїх старшин. Але в даному тексті пара за командою взагалі не на місці. За командою чи на команду виконують один окремий наказ або команду, наприклад, “стають на команду струнко”. Коли ж ідеться про цілу низку певних дій, то правильніше сказати як наказує або як накаже хто:“Усі вони... стерви. Досить! Діятимемо як накаже Патлаха.” (Далі буде)
*) Зберігаємо правопис автора
Відповіді
2009.09.21 | Hoja_Nasreddin
зі словом стосуватися справді цікаво виходить
1.завжди уживав та уживаю досі саме "стосуватися чогось" (і ніде не чую "до" - взагалі не пригадую такого - а мешкаю у Львові)2.чи добре я зрозумів останнє зауваження у тій статті про "стосуватися": можна би було "до" тут не тулити, якби мовне "тло" (середовище) було українським (україномовним)?
можна би було подумати що то калькується кацапське "касаться чего-небуль". Але з таким самим успіхом можна би було сказати й про "относиться к чему-небудь"
ну дуже незвично вимовляти (проказувати):
1."це не стосується ДО мене" (замість "це мене не стосується")
2."це стосувалося, зокрема, ДО питань..." (замість "це стосувалося, зокрема, питань...")
2009.09.21 | Сергій Вакуленко
Re: зі словом стосуватися справді цікаво виходить (л)
http://www.google.fr/search?client=firefox-a&rls=org.mozilla%3Apt-BR%3Aofficial&channel=s&hl=fr&source=hp&q=%22%D1%81%D1%82%D0%BE%D1%81%D1%83%D1%94%D1%82%D1%8C%D1%81%D1%8F+%D0%B4%D0%BE%22&meta=&btnG=Recherche+Google2009.09.21 | Hoja_Nasreddin
скористався Вашою ідеєю і зробив таке:
набрав в ґуґлі просто "стосується"отримав 1 310 000 посилань
тоді як "стосується до" дає лише 9 460.
Отже, відсоток уживання з ДО становить менше ніж 0,74%
Тобто моє здивування (подив) було цілком обгрунтованим
2009.09.21 | Сергій Вакуленко
Це не зовсім коректно
Бо просто СТОСУЄТЬСЯ може мати при собі ДО, але не поряд а через слово. Додаток може стояти перед дієсловом і т. ин.Однак і отриманої кількості СТОСУЄТЬСЯ з ДО вистачає, щоб уважати цей зворот за вживаний у поточній мові.
Хоча я згоден: без ДО його вживають частіше.
Чому з ДО краще, ніж без нього?
Існує й дієслово СТОСУВАТИ без -СЯ, яке без того ДО не може вживатися. Ось приклад із Павла Загребельного:
Ромеї не знають ні трави, ні соломи на підстилку. За перським звичаєм, СТОСУЮТЬ ДО того добре висушений кінський же гній. Пухко, тепло, запахущо! Оце б нам поспати на такому ложі!
http://www.ukrcenter.com/Library/read.asp?id=113&page=67
Додане -СЯ не впливає на дієслівне керування.
2009.09.21 | Hoja_Nasreddin
якби йшлося про величини одного порядку, я би погодився. А тут
ситуація цілком відміннаСергій Вакуленко пише:
> Бо просто СТОСУЄТЬСЯ може мати при собі ДО, але не поряд а через слово. Додаток може стояти перед дієсловом і т. ин.
>
> Однак і отриманої кількості СТОСУЄТЬСЯ з ДО вистачає, щоб уважати цей зворот за вживаний у поточній мові.
>
> Хоча я згоден: без ДО його вживають частіше.
Тут потрібно додати ЗНАЧНО частіше
Якщо я в україномовному середовищі з ДО взагалі не чую, а слово стосуватися - досить часто уживане, то мабуть це про щось та свідчить.
Оскільки я маю на увазі Галичину, то це навряд чи пов'язано з російським впливом.
> Чому з ДО краще, ніж без нього?
>
> Існує й дієслово СТОСУВАТИ без -СЯ, яке без того ДО не може вживатися. Ось приклад із Павла Загребельного:
>
> Ромеї не знають ні трави, ні соломи на підстилку. За перським звичаєм, СТОСУЮТЬ ДО того добре висушений кінський же гній. Пухко, тепло, запахущо! Оце б нам поспати на такому ложі!
>
> http://www.ukrcenter.com/Library/read.asp?id=113&page=67
>
> Додане -СЯ не впливає на дієслівне керування.
Тут ДО якраз на місці
Значення "стосувати до" (використовувати) аж ніяк не збігається з тим "стосуватися до", яке ми обговорювали.
І Ви це розумієте пречудово
2009.09.21 | Сергій Вакуленко
Re: якби йшлося про величини одного порядку, я би погодився. А т
Hoja_Nasreddin пише:> Значення "стосувати до" (використовувати) аж ніяк не збігається з тим "стосуватися до", яке ми обговорювали.
І звідки ж узялося СТОСУВАТИСЯ як не від СТОСУВАТИ?
2009.09.21 | Hoja_Nasreddin
відповім, це не є складно
Сергій Вакуленко пише:> І звідки ж узялося СТОСУВАТИСЯ як не від СТОСУВАТИ?
В українській мові є слова ЗНАТИ й ЗНАТИСЯ.
Сумнівів щодо того, що друге слово походить від першого, очевидно, нема.
Так от: Ви можете сказати, приміром,
Ми знаємо ПРО них,
або
Ми знаємоСЯ.
Тепер спробуйте притулити ПРО до
Ми знаємоСЯ.
Не тулиться?
Отож бо й воно
2009.09.22 | Сергій Вакуленко
То не те саме
ЗНАТИСЯ — дієслово взаємно спрямованої дії.Це так, як "Іван і Петро побилися": Іван Петра, а Петро Івана бив.
А от "Іван і Петро помилися": Іван сам себе мив і Петро сам себе мив.
2009.09.22 | Манул
Стосуватися до
Чи є тут помилки у керуванні «стосується до» (витяги з роману «Тринадцятий місяць»):«а також повідомлення інших джерел, що стосувались до особи агента» (с. 13),
«а також, якщо вони стосувались до загального опису, (с. 13)
«коли питання стосується до чистоти» (с. 239)
«що стосується до артистів і письменників» (с. 259)
«стосується вже до начальника Управління» (с. 312)
«це стосується до стиля керівництва» (с. 321)
«у першу чергу це стосується до об’єктів, тессезеть, оперативного обслуговування» (с. 336)
«особливо у справах, що ся стосують до підпилих москалів» (с. 374)
«коли ж справа стосується до конкретної роботи з агентурою» (с. 384)
«і те ж стосується до громадянської війни» (с. 416).
Електронна версія роману «Тринадцятий місяць» тут:
http://bookland.net.ua/author.php?id=12773
2009.09.22 | zаброда
Взаємно спрямована дія
А в реченні "він добре знався на худобі"?2009.09.22 | Hoja_Nasreddin
я власне цей приклад і хотів навести
знавСЯ НАі спробуйте тут втулити
знав НА
2009.09.22 | zаброда
Re: приклад
Зате в одному колись переважно лемківському селі й досі чути таке: "Він шя до шиткого зна" (тобто "в усьому тямить")2009.09.23 | Сергій Вакуленко
Ви, панове, арґументуєте трохи зопалу.
А в цьому разі варто, може, й двічі подумати, а тоді вже писати.Оте -СЯ, як ми вже мали нагоду помітити, за природою багатозначне (бо СЕБЕ може заступати дуже багато чого). Однак із погляду граматичного воно має одну незмінну особливість: заповнюючи собою місце прямого додатка, воно блокує можливість появи другого прямого додатка (з безприйменникови знахідним відмінком). Компенсується це переведенням об'єкта до дії до категорії місця дії (або напрямку):
кохатися в чомусь
ганятися за чимось
братися за щось
і т. ин.
Беручи СТОСУВАТИ та СТОСУВАТИСЯ, бачимо подвійне керування СТОСУВАТИ ЩО ДО ЧОГО. Додавши -СЯ блокуємо можливість появи знахідного відмінка, але аж ніяк не родового з прийменником ДО.
Натомість ДИВИТИСЯ ТЕЛЕВІЗОР — варварська конструкція, що порушує граматичну будову української мови (хоч як часто наш нарід її вживає). Чи треба довго гадати, звідки вона з'явилася?
Mutatis mutandis, те саме можемо повторити про СТОСУВАТИСЯ ЧОГОСЬ.
2009.09.23 | Hoja_Nasreddin
можливо
Сергій Вакуленко пише:> Беручи СТОСУВАТИ та СТОСУВАТИСЯ, бачимо подвійне керування СТОСУВАТИ ЩО ДО ЧОГО. Додавши -СЯ блокуємо можливість появи знахідного відмінка, але аж ніяк не родового з прийменником ДО.
ЗНАТИ ЩО ДО ЧОГО (досить поширений зворот)
ЗНАТИСЯ ДО ЧОГО - нонсенс
тоді як
ПРОМОВЛЯТИ ЩО ДО КОГО
ПРОМОВЛЯТИСЯ ДО КОГО - цілком може бути
2009.09.23 | Сергій Вакуленко
Ви так це кажете, ніби
ЗНАТИСЯ ЧОГО — не нонсенс.Hoja_Nasreddin пише:
> ЗНАТИСЯ ДО ЧОГО - нонсенс
2009.09.23 | Hoja_Nasreddin
аж ніяк. Я намагаюся спростувати Ваше твердження з попереднього
дописуСергій Вакуленко пише:
> Беручи СТОСУВАТИ та СТОСУВАТИСЯ, бачимо подвійне керування СТОСУВАТИ ЩО ДО ЧОГО. Додавши -СЯ блокуємо можливість появи знахідного відмінка, але аж ніяк не родового з прийменником ДО.
Маю на увазі, що це пояснення стосується лише (до) конкретного слова і НЕ працює на іншому (зокрема на тому, що я навів)
І взагалі, оце Ваше твердження, це що:
1.аксіома (де вона і в якому джерелі її сформульовано й обгрунтовано)
2.теорема (хтіло би ся прочитати її доведення)
3.гіпотеза (на що саме спирається, з яких міркувань виводимо її природню правдивість)
4.тривіальна загальновідома річ (яка, як це не прикро, оминула тенета моєї освіти або моїх інтересів)
2009.09.24 | Сергій Вакуленко
Як же воно може спрацювати?
Hoja_Nasreddin пише:> Маю на увазі, що це пояснення стосується лише (до) конкретного слова і НЕ працює на іншому (зокрема на тому, що я навів)
Коли Ви наводите дієслово не з додатком. а з залежним підрядним реченням ("що до чого" — це один синтаксичний елемент).
2009.09.24 | Сергій Вакуленко
4
Hoja_Nasreddin пише:> І взагалі, оце Ваше твердження, це що:
> 1.аксіома (де вона і в якому джерелі її сформульовано й обгрунтовано)
> 2.теорема (хтіло би ся прочитати її доведення)
> 3.гіпотеза (на що саме спирається, з яких міркувань виводимо її природню правдивість)
> 4.тривіальна загальновідома річ (яка, як це не прикро, оминула тенета моєї освіти або моїх інтересів)
2009.09.24 | Hoja_Nasreddin
дякую (на 4 мало би бути загальнодоступне джерело, чи не так?)
2009.09.24 | Сергій Вакуленко
У школі Вам мали щось розповідати про перехідні дієслова
Оце воно й є. Може, пригадаєте собі й їхню відмінність від неперехідних.2009.09.24 | Hoja_Nasreddin
я не про це
Сергій Вакуленко пише:> Оце воно й є. Може, пригадаєте собі й їхню відмінність від неперехідних.
а про Ваше твердження про "поїдання":
додали СЯ - з'їли ЩО (при тому лишили ДО)
2009.09.24 | Сергій Вакуленко
Re: я не про це
Так оце у тому й полягає властивість перехідних дієслів, що від них твориться т. зв. пасивний стан: колишній прямий додаток (у знах. відм. без прийменника) опиняється на місці підмета (у наз. відм.), а до самого дієслова додається -СЯ.Наприклад:
"КавУ смажать" та "КавА смажиться".
У другому реченні можливість приєднання знах. відм. без прийменника заблоковано отим -СЯ.
На всі инші різновиди дієслівного керування (поза знахідним безприйменниковим) це не впливає.
Наприклад:
"Промовець спрямовує пропозиціЮ ДО СЛУХАЧІВ" і "ПропозиціЯ спрямовуєтьСЯ ДО СЛУХАЧІВ".
2009.09.25 | Hoja_Nasreddin
дякую
2009.09.25 | Hoja_Nasreddin
навздогін
1.Виходить за СТОСУВАТИСЯ ДО тут виступають правило вкупі з логікою2.До речі, чогось згадався досить часто уживаний вислів
ЦЕ ДО ТОГО НЕ МАЄ ЖОДНОГО СТОСУНКУ
якщо звідси спробувати забрати ДО, то отримаємо якусь неоковирщину. Отже в цьому вислові природність ДО не викликає жодних сумнівів
3.От є така типова помилка - уживати кальковане (яке справді ріже вухо)
ПРИЙМАТИ УЧАСТЬ
(мій) власний аналіз показав, що якщо хтось так говорить у росмовному регіоні, то це внаслідок тиску кацапщини.
Коли ж йдеться про україномовний регіон, то це лакмусовий папірець (щодо) культури мовлення.
Виходить, що з тим СТОСУВАТИСЯ ДО ситуація досить подібна
(не стосується цього - не касаєтся етого)
Але значно тонша (судячи навіть з інтернет-статистики)
4.Залишилось нерозглянутим твердження С.Караванського щодо можливості таки НЕ вживати ДО (обгрунтування природності цього для україномовного регіону).
То як?
2009.09.25 | Сергій Вакуленко
Re: навздогін
Hoja_Nasreddin пише:> 1.Виходить за СТОСУВАТИСЯ ДО тут виступають правило вкупі з логікою
>
> 2.До речі, чогось згадався досить часто уживаний вислів
> ЦЕ ДО ТОГО НЕ МАЄ ЖОДНОГО СТОСУНКУ
> якщо звідси спробувати забрати ДО, то отримаємо якусь неоковирщину. Отже в цьому вислові природність ДО не викликає жодних сумнівів
Тут трохи инша історія. При віддієслівних іменниках знахідний відмінок перетворюється на родовий: стосунок ЧОГО до ЧОГО. Два безприйменникові родові при тому самому іменнику — така ж нісенітниця, як два знахідні при тому самому дієслові. Ужитком прийменника ДО ця проблема знімається.
> 3.От є така типова помилка - уживати кальковане (яке справді ріже вухо)
> ПРИЙМАТИ УЧАСТЬ
> (мій) власний аналіз показав, що якщо хтось так говорить у росмовному регіоні, то це внаслідок тиску кацапщини.
> Коли ж йдеться про україномовний регіон, то це лакмусовий папірець (щодо) культури мовлення.
Та воно й ПРИЙМАТИ РІШЕННЯ — лакмусовий папірець. Бо насправді означає не "ухвалювати", а "погоджуватися" з рішенням.
> Виходить, що з тим СТОСУВАТИСЯ ДО ситуація досить подібна
> (не стосується цього - не касаєтся етого)
> Але значно тонша (судячи навіть з інтернет-статистики)
Російський вплив — один із чинників.
> 4.Залишилось нерозглянутим твердження С.Караванського щодо можливості таки НЕ вживати ДО (обгрунтування природності цього для україномовного регіону).
> То як?
Другий чинник — це маловживаність дієслова СТОСУВАТИ. Гадаю, багато хто з українців його ніколи й не чув. Коли СТОСУВАТИСЯ відірвано від СТОСУВАТИ, виникають передумови для його "незалежного" переосмислення за аналогією, приміром, до ТОРКАТИСЯ ЧОГО.
Я й сам, правду сказати, досить довго йшов за більшістю й уживав СТОСУВАТИСЯ без ДО. Та коли випала нагода замислитися (читаючи старі книжки з культури мови), дійшов висновку, що з ДО таки краще.
Окрім згаданого Вами СТОСУНКУ, можна ще орієнтуватися на дієслово ЗАСТОСУВАТИ (а його знають усі): ми ЗАСТОСОВУЄМО щось ДО чогось. Є ще й ДОСТОСУВАТИ.
На тому тлі СТОСУВАТИСЯ без ДО виглядає трохи дивно.
Отож я поклав собі говорити та писати
СТОСУВАТИСЯ ДО
СТОСОВНО ДО
А кожен нехай сам для себе вирішує. Хоча вартість всякого такого індивідуального рішення неоднакова: важить іще й міра його усвідомленості. Саме на тому, зрештою, ґрунтується поняття АВТОРИТЕТУ.
Коли хтось дає мовні поради, то я завжди звертаю увагу на те, чи ця людина має звичку спиратися на аналіз мовних явищ, а чи керується більше естетичними міркуваннями (звучить — не звучить, подобається — не подобається).
Скажімо, Караванського варто сприймати поважно (як авторитета): він іздебільшого (хоча не завжди) каже слушні речі. Щоб погодитися чи не погодитися з ним, слід відтворити перебіг його міркувань, доповнити його власним знанням про мову — а тоді вже робити власний усвідомлений вибір.
Поетично це називається "плекати рідну мову".
Хто не хоче, може не плекати.
2009.09.25 | Hoja_Nasreddin
Re: навздогін
Сергій Вакуленко пише:> Та воно й ПРИЙМАТИ РІШЕННЯ — лакмусовий папірець. Бо насправді означає не "ухвалювати", а "погоджуватися" з рішенням.
Але такий вислів скорше можна прочитати в якомусь офіційному папері, аніж почути.
Бо його зазвичай заступає коротше та геть НЕбюрократичне - ВИРІШИТИ.
А от з ПРИЙМАТИ УЧАСТЬ - то справді біда.
> Другий чинник — це маловживаність дієслова СТОСУВАТИ. Гадаю, багато хто з українців його ніколи й не чув. Коли СТОСУВАТИСЯ відірвано від СТОСУВАТИ, виникають передумови для його "незалежного" переосмислення за аналогією, приміром, до ТОРКАТИСЯ ЧОГО.
ТОРКАТИСЯ ЧОГО й ТОРКАТИСЯ ДО ЧОГО звучать однаково природньо, та й надибуємо обидва варіанти доволі часто.
СТОСУВАТИСЯ я чую (від колег) щодня й часто, і так само часто сам його вживаю. Це пов'язано з фахом (математика).
Тоді як СТОСУВАТИ - не можу зараз пригадати жодного випадку, коли я таке слово чув у розмові. А перебуваю постійно в геть україномовному середовищі.
Виходить, СТОСУВАТИСЯ справді може стати незалежним від СТОСУВАТИ.
>
> Я й сам, правду сказати, досить довго йшов за більшістю й уживав СТОСУВАТИСЯ без ДО. Та коли випала нагода замислитися (читаючи старі книжки з культури мови), дійшов висновку, що з ДО таки краще.
>
> Окрім згаданого Вами СТОСУНКУ, можна ще орієнтуватися на дієслово ЗАСТОСУВАТИ (а його знають усі): ми ЗАСТОСОВУЄМО щось ДО чогось. Є ще й ДОСТОСУВАТИ.
ЗАСТОСУВАТИ - це слово присутнє майже в кожному доведенні теореми та в більшості прикладах, де застосовуються означення, леми, теореми, твердження тощо.
Але зазвичай тут до ДО не доходить: ЗАСТОСОВУЄМО ЩОСЬ. А до чого - то й так зрозуміло, бо як правило, то останнє з низки тверджень, з яких складається доведення.
> На тому тлі СТОСУВАТИСЯ без ДО виглядає трохи дивно.
Так
> Отож я поклав собі говорити та писати
>
> СТОСУВАТИСЯ ДО
> СТОСОВНО ДО
Може й логічно (доцільно та розумно)
> А кожен нехай сам для себе вирішує. Хоча вартість всякого такого індивідуального рішення неоднакова: важить іще й міра його усвідомленості.
Я би тут сказав дещо інакше: усвідомлювати, коли йдеться про спірний або неочевидний або незвичний випадок (з якого зрештою ця розмова й почалася). Бо здебільшого ми говоримо так, як то чули від батьків, або у мовному оточенні, і говоримо правильно (знову ж таки, в основному).
> Саме на тому, зрештою, ґрунтується поняття АВТОРИТЕТУ. Коли хтось дає мовні поради, то я завжди звертаю увагу на те, чи ця людина має звичку спиратися на аналіз мовних явищ, а чи керується більше естетичними міркуваннями (звучить — не звучить, подобається — не подобається).
Естетичні міркування також важливі (я не відкидаю того, що наші пращури могли бути естетами). А також мовний досвід (батьки, їхні батьки, прочитані книги тощо).
> Скажімо, Караванського варто сприймати поважно (як авторитета): він іздебільшого (хоча не завжди) каже слушні речі. Щоб погодитися чи не погодитися з ним, слід відтворити перебіг його міркувань, доповнити його власним знанням про мову — а тоді вже робити власний усвідомлений вибір.
Його цікаво читати. Й корисно.
> Поетично це називається "плекати рідну мову".
> Хто не хоче, може не плекати.
Точніше: Хто хоче, може плекати.
Бо тих хто плекає, значно менше, ніж тих, хто цього не робить
2009.10.03 | Майстер
Доглядати дитину?
Чи "глядіти дитину"? На Черкащині дітей глядять. І здається мені, що "доглядати" - то вже з тенденції навішувати зайвих суфіксів-префіксів на просте слово, щоб воно звучало "по-вчоному". Ні, я розумію, що "виростав вас, доглядав вас", та все ж...