МАЙДАН - За вільну людину у вільній країні


Архіви Форумів Майдану

До мови з розумом: Незнання живої мови (прод.)

10/03/2009 | Святослав Караванський
Святослав Караванський

ЩО НАС ГУБИТЬ?* або чому нас не читають? /продовження, попередній матеріял: Част.17/

10а. Незнання живої мови /продовження/

Незнання живої мови – це спадок, залишений нам від часів “дружби народів”. Антинародній режим робив усе, щоб жива українська мова відступала під навальною русифікацією. Тому жителі великих міст (та й не дуже великих) практично не тільки не вживали, а просто не чули живої української мови. Офіційне псевдоукраїнське койне, яким послуговувалася преса й освіта, на ділі було бутафорним язичієм, далеким від щирої української мови. Досить згадати таку “українську лексику”, культивовану в СССР:

фрукти … замість …овочі овочі … замість … городина, зеленина, (у галичан), ярина свинець … замість … оливо олово … замість … цина знаменитий … замість …славетний, славнозвісний, славний на весь світ знаменитість … замість … світило, зоря, зірка, славетна особа, славне ім’я, мн. славетні (люди) прекрасний … замість … знаменитий ребята … замість … хлопці землероб … замість … хлібороб

і т.д., і т. д. до без кінця. Щоб перелічити всю псевдоукраїнську лексику, накинуту нам згори, потрібен не один повний робочий день сумлінного мовознавця. Ще більше шкоди завдано у широко поширених лексичних зворотах:

учити мові … замість … учити мови зрадити товаришам … замість … зрадити товаришів цілий та неушкоджений … замість … живий та здоровий курчат восени рахують … замість … скажеш “гоп”, як перескочиш скатертю дорога … замість … баба з воза - коням легше

Практично, замість щирої української мови, сучасники послуговуються незграбно перелицьованою російською мовою. І це можна бачити з дальших прикладів, узятих із сучасних бестселлерів
Ледве не видряпала чи мало не видряпала?

“Ач, як за тебе скаче: ледве очі мені не видряпала!”

Появі таких висловів ми завдячуємо практиці лицювання російської мови, успадкованої нами від лінгвоциду, задіяного в СССР, і досі не тільки не засудженого, а навпаки сучасними “незалежними” мовознавчими інституціями бороненого. Російську пару чуть не у виразах “чуть не упал”, “чуть не ударил”, українці від віків відтворювали парою мало не: мало не впав, мало не вдарив. Пропонуване російсько-російськими словниками ледь не і ледве не для таких виразів – винахід мовознавців від КҐБ. Для того, щоб цитата звучала по-українському, редагую:

“Ач, як за тебе скаче: мало очі мені не видряпала!”

Ледь не знепритомніла чи мало не зомліла

“Бідна бабуся ледь не знепритомніла від такої напасті.”

Про штучність пари ледь не ми вже знаємо. Тому гляньмо на форму знепритомніла. Дієслово знепритомніти, попри його безперечну українськість, дієслово штучне, живій мові невідоме. Словник Грінченка, базований на записах живої мови, його не наводить. Слово це вживано у книжних стилях: у науковій та публіцистичній літературі. У живій мові українці вживають інші слова:

“Катря стоїть біля стіни, сама, як стіна біла: бачу – зомліває.” (М. Вовчок)

Пропоную:

“Бідна бабуся мало не зомліла від такої напасті.”

Ходити ходуном чи ходити ходором?

“Увесь білий, як сметаною вмитий, губи тремтять, руки ходуном ходять.”

Знавець української живої мови ніколи не вживе звороту ходити ходуном, бо його у нашій мові немає. Московський РУС 1948 р. наводить лише ходити ходором, як переклад російського ходить ходуном. Як свідчить СУМ, наші класики – П. Мирний, І. Нечуй-Левицький, поети романтики - знали лише цей вираз, а ходити ходуном засвідчено виключно у творах радянських письменників, що цілком зрозуміло як наслідок відповідної редактури, а також незнання живої мови украінскімі пісателямі вже тоді. Незнання живої мови почалося не сьогодні – воно тягнеться з 30-х років ХХ століття, коли Кремль почав свій наступ на українство.
От нашумимо! чи ото буде шелесту!?

”...То буде прелюдія перед весіллям. От нашумимо!”

Та сама історія. Автор підганяє російський ужиток під українську мову, тобто штучно створює ніби-українську мову, якої у живому вигляді не існує. Створюється штучний авторський суржик, без жодного стосунку до нашої живої мови. Мені можуть заперечити, що дієслова шуміти та нашуміти – слова щиро українські. І це теж правда. Тут річ не в тому, чи слова наші чи не наші. Тут річ у тому, що не всі форми наших слів мають поширення в нашій живій мові. Наприклад, від слів уникати чи вимагати ми не творимо пасивних дієприкметників минулого часу униканий та вимаганий, бо ці форми неоковирно звучать, хоч від слів ламати, купати й сотень інших творимо: ламаний, купаний тощо. Такому добору під оглядом мовного смаку мовці стихійно піддають кожну форму кожного слова, зокрема форми окремих дієслів. Так від слів хотіти й мусити ми на практиці не творимо форм наказового способу, хоч теоретично такі форми можна вивести: хоти!, хотім!, мусь!, мусьмо!, мусьте!. І що цікаво, поради мовного смаку одної мови не працюють в іншій мові. Форму лиймо! наш мовний смак схвалив, але по-російськи льём! або льёмте! не звучить. Росіянин у такому разі скаже: давайте лить! або будем лить!. Те саме і з російською формою нашумим, яку автор бездарно перелицював як нашумимо. Українець у такому разі скаже ото буде шелесту або наробимо шелесту або ще якось, але не нашумимо, бо цю форму годі вимовити.
Ранок мудріший за вечір чи ніч додасть розуму? Продовжимо чи продовжмо?

“...завтра продовжимо переговори. Ранок мудріший за вечір.”

До наведених у вступі форм позиченої афористики треба додати ще й це поширене і притерте у росіян прислів’я утро вечера мудренее. Звукова будова (чергування голосівок та наголосів) цього прислів’я – це свого роду ритмо-мелодична довершеність: слова самі спливають з язика. Такий звуковий малюнок сприяє довголіттю прислів’я. Ранок мудріший за вечір цього малюнку не має. Отже, механічно перекладаючи довершені із звукового боку прислів’я на недовершене мовлення, ми робимо два прогріхи. По-перше, несвідомо упосліджуємо свою мову, бо наш бездарний переклад нічого не варт порівняно з російським оригіналом. Цю нашу бездарність обиватель дуже легко перенесе на карб усієї української мови. По-друге, таким перекладом ми розписуємось у своїй мовно-стилістичній неспроможності. Нема мови – російська афористика таки на висоті.Щоб і собі бути на висоті, треба відійти від бездарного мавпування, відмовитися від перекладу прислів’я і висловити думку своїми власними словами:

“...завтра продовжмо переговори. Ніч додасть розуму.”

Щодо форми продовжимо, то це повторення російського продолжим, бо росіяни не мають наказового способу для другої особи множини. Ми ж маємо. Тому продовжмо, а не продовжимо.

(Далі буде)

*) Зберігаємо правопис автора

Відповіді

  • 2009.10.03 | zаброда

    З розумом?

    Я, канєшна, геть закойнований, проте, спробувавши оце й сам вимовити: "завтра продовжмо переговори...", пристав... Якось собі важко уявити, щоб хтось обрав таку зґрабну алітерацію ВТР-ПРДВЖМ-ПРГВР у "живому мовленні". Утім, це таки, мабуть, у мені тяжоле наслєдіє говоре.
    згорнути/розгорнути гілку відповідей

    • 2009.10.03 | Манул

      Re: З розумом?

      zаброда пише:
      > Я, канєшна, геть закойнований, проте, спробувавши оце й сам вимовити: "завтра продовжмо переговори...", пристав... Якось собі важко уявити, щоб хтось обрав таку зґрабну алітерацію ВТР-ПРДВЖМ-ПРГВР у "живому мовленні". Утім, це таки, мабуть, у мені тяжоле наслєдіє говоре.
      У живому мовленні можуть бути обидва варіянти:
      "завтра продовжимо переговори" - повідомлення для учасників перемовин;
      "завтра продовжмо переговори" - заклик до учасників перемовин.
      згорнути/розгорнути гілку відповідей

      • 2009.10.03 | zаброда

        Re: З розумом?

        Ріжницю межи наказовим способом та майбутнім часом дійсного я, сказати правду, инколи й сам бачу, а зауважував я не про правомірність уживання обох форм, а про побудову самої фрази, поданої в прикладі: якщо вже це "заклик", а не "констатація", то, на мене, із хибним порядком слів (хоч без ширшого контексту говорити напевне трудно) з огляду на "тему-рему" і наступне речення. Власне, я намагався уявити, так би мовити "візуалізувати", за яких це обставин хтось би так мовив, підводячись з фотелю - і дзуськи! Не вдалося мені уявити. Перцепція беркицьнулася :)

        Цікаво, до речи, що в онлайновій (як, власне, й у друкованій) версії Російсько-українського словника сталих виразів Виргана і Пилинської оте саме "Утро вечера мудренее" в статті на "утро" бачимо "мудріший від вечора", а на "мудреньій" цей відповідник десь геть подівся:

        • Утро вечера мудренее.
        Ніч-мати дасть пораду. Пр. Ніч - порадниця-мати: порадить, що починати (що казати). Пр. Ранок покаже. Пр. Завтра буде видніше. Пр. Година вранці варта двох увечері. Пр. Вечір думає, а ранок умає. Пр.
        мудреный - Російсько-український словник сталих виразів (3 October 2009)
        http://rozum.org.ua/index.php?a=term&d=17&t=3796

        Мабуть, ту другу було вранці писано :)
        згорнути/розгорнути гілку відповідей

  • 2009.10.04 | Дмитро

    Re: До мови з розумом: Незнання живої мови (прод.)

    А може автор пояснить як Русь можна русифікувати? Це те ж саме що й говорити про романізацію Риму. :D
    згорнути/розгорнути гілку відповідей

    • 2009.10.04 | Манул

      Re: До мови з розумом: Незнання живої мови (прод.)

      Дмитро пише:
      > А може автор пояснить як Русь можна русифікувати? Це те ж саме що й говорити про романізацію Риму. :D

      Поясню я:
      русифікація Руси почалась з того часу, коли Московія привласнила назву "Русь", "Росія", московіти почали називати себе "рускімі", і з'явилась така, незрозуміла з погляду граматики і етнографії, нація, національність - "рускіє". Навіть Пушкін дивувався з приводу такої назви.
      Втім, як сказав инший поет: "Умом Россию не понять".
      Чим можна "понять", поет не підказав.
      згорнути/розгорнути гілку відповідей

      • 2009.10.04 | Сергій Вакуленко

        Re: До мови з розумом: Незнання живої мови (прод.)

        Манул пише:

        > Чим можна "понять", поет не підказав.

        Якщо пойняти, то відомо чим.
        згорнути/розгорнути гілку відповідей

        • 2009.10.05 | Манул

          Re: До мови з розумом: Незнання живої мови (прод.)

          Сергій Вакуленко пише:
          > Манул пише:
          >
          > > Чим можна "понять", поет не підказав.
          >
          > Якщо пойняти, то відомо чим.
          Так, Пане Сергію!

Copyleft (C) maidan.org.ua - 2000-2024. Цей сайт підтримує Громадська організація Інформаційний центр "Майдан Моніторинг".