До мови з розумом: Схильність до газетної мови
10/10/2009 | Святослав Караванський
Святослав Караванський
Розраховувати чи важити?
Цілодобово чи цілу добу або день і ніч?
Незважаючи на що чи попри що? Красивий чи гарний на вроду?
Правити почуттями чи рухати почуттями? Марнославство чи гординя?
Перетворюватися на що чи обертатися чим? Адже чи просто ж?
*) Зберігаємо правопис автора
ЩО НАС ГУБИТЬ?* або чому нас не читають? /продовження, попередній матеріял: Част.18/
11. Схильність до газетної мови
Ведучи наступ на українську мову, Кремль не обмежився засміченням нашої лексики словами іншої мови. Особливу увагу звернуто на стилістику. Самобутні стилістичні моделі української мови вилучено з ужитку шляхом лінгвоцидного редагування усієї друкованої продукції, виданням російсько-російських словників, винищенням кадрів сумлінних мовознавців і заміну їх неуками з науковими титулами. Цими заходами запроваджено до всіх без винятку мовних стилів, включно з художнім, єдиний газетний стиль висловлення, який око-в-око копіював стиль московської преси. Самобутні українські моделі вислову оголошено націоналістичними, і вони зникли з газет, з радіо, зі шкільних та університетських підручників та кінець-кінцем і з живої мови та мови красного письменства. Це кастроване язичіє успадкувала і незалежна Україна, про що свідчать дальші приклади, узяті із сучасних текстів..Розраховувати чи важити?
“Лосі не бачили вовчиці. На це чотирилапі мисливці [вовки] й розраховували.”
Навряд чи вовки знайомі з бухгалтерією та ще в її московському варіянті. Наші ж предки, ще не бувши знайомі з розрахунками, передавали поняття розраховувати словом важити:“Мотря важить на іншого... на того Гайдученка...” (М. Вовчок) “Ой, важу я, важу на ту дівчину вражу...” (Нар. пісня)
Чи ж не варто взяти на озброєння цей спосіб мовлення й сучасникам, добре обізнаним і з бухгалтерією і з розрахунками? Порівняймо слова важити (три склади) й розраховувати (шість складів). Чи не краще говорити й писати стисло, економно? Як на здоровий глузд – краще:“Лосі не бачили вовчиці. На це чотирилапі мисливці [вовки] й важили.”
Цілодобово чи цілу добу або день і ніч?
“... хлопці та дівчата ....живуть поруч... Загалом цілодобово перед очима одне в одного.”
Можна подумати, що це не художній твір, а газетний репортаж. Газети УССР, ясна річ, інакше не висловлювались, бож московська канцелярія зациклилась на слові круглосуточно. А того мавпуни не добачили, що вимовляти крУглАсУтАчнА, де звуки чергуються, легко-легкісінько, а у слові цілОдОбОвО, де аж чотири о, язик може заплутатись. Але нехай язик і не заплутається, то чи це слово для художнього тексту чи для міліцейського протоколу? Чи ж ми так говоримо в побуті? Чи не простіше й дохідливіше сказати:“... хлопці та дівчата ....живуть поруч... Загалом день і ніч перед очима одне в одного.”
Незважаючи на що чи попри що? Красивий чи гарний на вроду?
“Незважаючи на солідний вік, він був усе ще красивий, стрункий...”
Штампований вислів газетних передовиць московської преси – несмотря на что – українське газетне язичіє перелицювало як незважаючи на що, і ця мавпокопія з газетних шпальт та бюрократичних резолюцій стала невід’ємною частиною псевдоукраїнського мовлення. Якщо в канцерярсько-бюрократичному світі вислів незважаючи на що, можна ще якось виправдати, то у красному письменстві цей мовний динозавр цілком зайвий і непотрібний. Наша мовна стихія задовго до появи бюрократичних мовних стилів виробила цілу низку живомовних зворотів, які простіше й стисліше передавали ті поняття, які імперські бюрократичні інституції висловлювали куди довше й викрутастіше. Але попри свою мовну неякісність, бюрократична лексика, завдяки імперському бюрократичному апарату, а в СССР ще й завдяки державній політиці, ширилась і ширилась, прирікаючи народню фразеологію на забуття. Проте наша народня фразеологія не зникла. І хоч витиснута з офіційного псевдо-українського язичія, вона існує. Існує і не забувся і наш самобутній синонім до мавпокопії незважаючи на що:“Попри всі злигодні й турботи переднього краю, Хома навіть погладшав,...” (О. Гончар)
Щодо слова красивий, то в питомій українскій мові воно значило який краситься. Отже, правлю:“Попри солідний вік, він був усе ще гарний на вроду, стрункий...”
Правити почуттями чи рухати почуттями? Марнославство чи гординя?
”Пиха і марнославство правили його почуттями.”
Марнославство ми вже розглядали в попередніх бесідах. Це незграбна копія російського книжного слова тщеславие. Тут найкраще підійде гординя, хоч може бути й честолюбство. Щодо дієслова правити, то в даному тексті відповідно до змісту є більше підстав ужити дієслово рухати із значенням спрямовувати у певному напрямі:“Комнезамами рухала заздрість.”
Сказати в цьому тексті правила замість рухала можна, але за дієсловом рухати більше стилістично-змістових прав:”Пиха і гординя рухали його почуттями.”
Перетворюватися на що чи обертатися чим? Адже чи просто ж?
”Адже муки ревнощів для нього перетворювалися потім на щастя.”
Газетно-протокольне арго УССР з цілого десятку синонімів до поняття трансформуватися, культивувало одне–єдине дієслово: перетворюватися. І це тоді, коли опис явищ і фактів життя потребував десятків нюансів, отже й десятків синонімів. Але Кремль списав нашу мову до розряду неперспективних, розвивати й удосконалювати яку не було потреби. Обставини змінилися, руки Кремля покоротшали, але в мовному господарстві України змін не сталося. Сучасна писацька братія і далі послуговується кастрованою українською мовою, не добачаючи в цьому кастраті причин своєї непопулярности серед читацького загалу. У язичії УССР вода перетворюється на пару, царівна перетворюється на жабу, скло шліфується і перетворюється на самоцвіти, суперечка перетворюється на (що) сварку, фалшивий герой перетворюється на ягня. Ці всі (і ще інші ненаведені) перетворення українська мовна стихія віддає образніше:Вода таки перетворюється на пару, але царівна обертається на жабу, скло шліфується і з нього робляться самоцвіти, суперечка обертається (чим) сваркою, фалшивий герой стає ягням.
З цих прикладів читачі можуть зробити висновок не дуже втішний для користувачів та визнавців кастрованого язичія. Ми й собі зробимо висновок для правки наведеного на початку підрозділу речення. Але вперед гляньмо на прислівник адже. Прислівник наш, але заяложений, бо це єдиний культивований язичієм прислівник-відповідник до російського слова ведь з цілої низки синонімів:бо, бож /бо ж/, таж /та ж/, і просто ж, (у галичан) чейже.
Щоб “відяложити” прислівник адже замінім його на саму лише літеру ж, яка працює в мові не гірше від цілого слова адже з двох складів:”Муки ж ревнощів оберталися потім для нього щастям.” (Далі буде)
*) Зберігаємо правопис автора
Відповіді
2009.10.10 | Lexa62
знову "марнославство"
і знову Святослав палиться на цьому слові.2009.10.10 | Манул
Re: знову "марнославство"
Lexa62 пише:> і знову Святослав палиться на цьому слові.
Не розумію суть зауваги. Зрозуміло, що без кальок жодна мова обійтися не може. Але "марнославство" - досить незграбна калька, рідко вживана в українській мові, натомість є достатньо питомих слів, синонімічний ряд яких повністю може заповнити лакуну (а запозичення слів у формі кальок лише тоді доцільне, коли у лексиці мови, яка запозичує, відсутній аналог). Напр., у 4-томному Тлумачному словникові української мови такого слова взагалі немає, є "марнословити", але се не калька та й його значення инше. 3-томний "Русско-украинский словарь" "тщеславие" перекладає як пиха, марнославство, марнолюбство, порожній (пустий) гонор.
Практичний словник синонімів Святослава Караванського подає: славолюбство, порожній гонор; пор. ПИХА, ГОРДИНЯ. У 2-томному Словникові синонімів ураїнської мови марнославство (марнолюбство) подається як рідко вживане, синоніми: зарозумілість, гордощі, гордовитість, бундючність, пиха, пихатість, чванство, чванливість, гординя, гонор, гоноровість, чванькуватість, чвань, фанаберія, фанаберство, гонорство, високодумство, пинда, принда, спесивість, бутА, фудулія, фудульність, зазнайство, зверхність, погорда. Вибір достатній. Гадаю, що і слово "марнославство" у якомусь контексті (автори 2-томного словника синонімів прикладів вживання сього слова не знайшли) можна використати, але не в невтральному, а з якимось підкресленим значенням, яке виключає вжиття будь-якого слова з даного синонімічного ряду.
ІМХО.
2009.10.11 | jz99
Re: До мови з розумом: Схильність до газетної мови
Святослав Караванський пише: > “Лосі не бачили вовчиці. На це чотирилапі мисливці [вовки] й важили. Слово «важити» у цьому значенні тепер уже й не зустрінеш. Можна ще сказати «покладалися» (довше, однак це не завжди вада). Але чому «чотирилапі мисливці» обійдено увагою? Це теж якийсь сухий епітет. В народній оповідці радше було б якось так: «Цього сірим і треба було». Втім, це НМД“Попри всі злигодні й турботи переднього краю, Хома навіть погладшав,...” (О. Гончар)
Щодо слова красивий, то в питомій українскій мові воно значило який краситься. Отже, правлю:“Попри солідний вік, він був усе ще гарний на вроду, стрункий...”
А в Грінченка «попри» лише «біля», «коло», «мимо», та ще «разом з», «при». * * * До речі, щось трапилося з онлайн-версією книги Антоненка-Давидовича «Як ми говоримо»: http://uk.wikibooks.org/wiki/Б._Д._Антоненко-Давидович._Як_ми_говоримо2009.10.11 | Манул
Re: До мови з розумом: Схильність до газетної мови
jz99 пише: > Святослав Караванський пише: > > “Лосі не бачили вовчиці. На це чотирилапі мисливці [вовки] й важили. > Слово «важити» у цьому значенні тепер уже й не зустрінеш. Можна ще сказати «покладалися» (довше, однак це не завжди вада). Але чому «чотирилапі мисливці» обійдено увагою? Це теж якийсь сухий епітет. В народній оповідці радше було б якось так: «Цього сірим і треба було». Втім, це НМД“Попри всі злигодні й турботи переднього краю, Хома навіть погладшав,...” (О. Гончар)
Щодо слова красивий, то в питомій українскій мові воно значило який краситься. Отже, правлю:“Попри солідний вік, він був усе ще гарний на вроду, стрункий...”
> А в Грінченка «попри» лише «біля», «коло», «мимо», та ще «разом з», «при». > Теж вважаю, що синоніми "гарний на вроду - красивий", "попри - незважаючи", "біля - коло" мають однакове право на існування. Звуження до одного слова може нашкодити мові. > * * * >2009.10.11 | Mykola_2007
Re: До мови з розумом: Схильність до газетної мови
"Розраховувати чи важити?“Лосі не бачили вовчиці. На це чотирилапі мисливці [вовки] й розраховували.”
Навряд чи вовки знайомі з бухгалтерією та ще в її московському варіянті. Наші ж предки, ще не бувши знайомі з розрахунками, передавали поняття розраховувати словом важити:
“Мотря важить на іншого... на того Гайдученка...” (М. Вовчок)
“Ой, важу я, важу на ту дівчину вражу...” (Нар. пісня)
Чи ж не варто взяти на озброєння цей спосіб мовлення й сучасникам, добре обізнаним і з бухгалтерією і з розрахунками? Порівняймо слова важити (три склади) й розраховувати (шість складів). Чи не краще говорити й писати стисло, економно?
Як на здоровий глузд – краще:
“Лосі не бачили вовчиці. На це чотирилапі мисливці [вовки] й важили.”
"
Якщо "розрахунок" замінити на слово "важити", то що робити зі словами: рахунок, рахівник, рахувати. До того ж важити дуже схоже на слово "зважувати", та "вага".
2009.10.11 | zаброда
Re: До мови з розумом: Схильність до газетної мови
Mykola_2007 пише:> "Розраховувати чи важити?
> Якщо "розрахунок" замінити на слово "важити", то що робити зі словами: рахунок, рахівник, рахувати.
Караванський не пропонує замінити всюди: хай рахівник і далі рахує на рахівниці свої рахунки, а та, чорноброва, собі важить на Карпа чи Данила
> До того ж важити дуже схоже на слово "зважувати", та "вага".
А "підрахуймо" на яке слово схоже?
2009.10.11 | Манул
Re: До мови з розумом: Схильність до газетної мови
zаброда пише:> Mykola_2007 пише:
> > "Розраховувати чи важити?
>
> > Якщо "розрахунок" замінити на слово "важити", то що робити зі словами: рахунок, рахівник, рахувати.
>
> Караванський не пропонує замінити всюди: хай рахівник і далі рахує на рахівниці свої рахунки, а та, чорноброва, собі важить на Карпа чи Данила
>
> > До того ж важити дуже схоже на слово "зважувати", та "вага".
> А "підрахуймо" на яке слово схоже?
То різні слова: "розраховувати" (рахувати, рахівник) у значенні "платити гроші" і "розраховувати" (надіятись, важити) у значенні "припускати, вважати можливим що-небудь".
Ще є така помилка: кажуть "я рахую" у значенні "я вважаю".
2009.10.14 | Манул
Re: До мови з розумом: Схильність до газетної мови
Чекаємо уроків Святослава Караванського. Вони дуже потрібні. Пан Святослав пообіцяв: "Далі буде".2009.10.19 | Skapirus
Думаю, на найближчі пару місяців ще точно буде
Манул пише:> Чекаємо уроків Святослава Караванського. Вони дуже потрібні. Пан Святослав пообіцяв: "Далі буде".
Він здається обіцяв, що в рубриці "Що нас губить? або чому нас не читають?" буде близько 30 лекцій. До друку пішло як бачите вже 2 десятки, тож в запасі матимемо ще 2-3 місяці на нові матеріяли по цій тематиці.
Якщо в когось є конструктивні пропозиції та побажання щодо того, "як будемо жити далі" - будь ласка пишіть сюди. Я думаю, можна було б просити пана Святослава в вирішенні різних проблемних питань, стосовно яких ламають списи знавці мови. Моя участь тут буде чисто пасивною на рівні "почтальйона Пєчкіна". Тому прошу брати ініціятиву по темах нових матеріяв в свої руки, аби спілкування з паном Святославом не переривалося після вичерпання рубрики "Що нас губить?".
2009.10.20 | Манул
Re: Думаю, на найближчі пару місяців ще точно буде
Skapirus пише:> Манул пише:
> > Чекаємо уроків Святослава Караванського. Вони дуже потрібні. Пан Святослав пообіцяв: "Далі буде".
> Він здається обіцяв, що в рубриці "Що нас губить? або чому нас не читають?" буде близько 30 лекцій. До друку пішло як бачите вже 2 десятки, тож в запасі матимемо ще 2-3 місяці на нові матеріяли по цій тематиці.
>
> Якщо в когось є конструктивні пропозиції та побажання щодо того, "як будемо жити далі" - будь ласка пишіть сюди. Я думаю, можна було б просити пана Святослава в вирішенні різних проблемних питань, стосовно яких ламають списи знавці мови. Моя участь тут буде чисто пасивною на рівні "почтальйона Пєчкіна". Тому прошу брати ініціятиву по темах нових матеріяв в свої руки, аби спілкування з паном Святославом не переривалося після вичерпання рубрики "Що нас губить?".
Все потрібно, кожна публікація - то велика наука для усіх українців. Мені особисто ще було б цікаво прочитати аналіз мови, художнього методу відомих прозаїків, класиків, наприклад, Валер'яна Підмогильного. Чому? В.Підмогильний народився і виріс у робітничому передмісті Катеринослава (згодом - Дніпропетровське, гадаю, що незабаром місто дістане назву Січеслав), тобто там, де поєднувались особливості мовлення робітництва і селянства, і українська мова там, попри утиски, жила і збагачувалась своїми питомими коренями, він був знайомий з Яворницьким, жив і працював у Дніпропетровському, Червонограді, Києві, досконало володів французькою, творив у роки національного відродження, коли українська мова здобувала свій державний статус і потужно виходила на рівень світових мов. От художній метод, мова письменника, той сплеск української мови, який ми бачимо у творах письменників 20-х років минулого століття, як позначається їхня мова на процес загального розвитку української мови і на сьогодні - се мені цікаво. Можливо, цікавим би був порівняльний аналіз з мовою сучасних відомих літераторів.