10/24/2009 | Святослав Караванський

Святослав Караванський

ЩО НАС ГУБИТЬ?* або чому нас не читають? /продовження, попередній матеріял: Част.20/

13. Невідредагованість тексту автором

Захоплені сюжетом творці бестселерів не задумуються над мовою під час писання чи друкування. І це можна зрозуміти. Але, коли твір написано, його треба уважно відредагувати, чого, на жаль, деякі самопевні автори не роблять. І цим постачають матеріял для критики.

---

Відчуття переповнених почуттів чи стан переповнених почувань?

“Це відчуття переповнених почуттів і зіграло злий жарт із дівчиною:...”

Думаючи по-українському, автор ніколи не написав би такого кавалку із збігом однакових кінцівок у словах. Та автор думав не по-українськи. Він переклав цей пасаж зі свого російського думання:

“Это ощущение переполненных чувств и сыграло злую шутку с девушкой:...”

Цей російський кавалок цілком нормальний, бо відсутність однакових кінцівок у словах не шкодить сприйняттю написаного. Але цього не можна сказати про українский дослівний переклад. Український текст через повторення кінцівок у словах почуття і відчуття нагадує графоманську писанину. Але автор не графоман, він володіє творчими секретами, за винятком одного – кульгає у нашій “милій та напівзабутій мові”. На цю біду існують редактори. Очевидно, що не звертатись до редакторів, а надто в українських обставинах, - значить шкодити своєму письменницькому покликанню. Звичайно, автор може редагувати сам себе, але наведений кавалок свідчить, що він або не редагував своє писання, або не може критично ставитись до написаного своєю рукою. У такому разі, найкращий порадник - підкутий редактор. Що зробить редактор у такому разі? Уся біда цього кавалку в подібності кінцівок двох слів. Тут нема іншої ради, як замінити одне з них або й обидва. Для цього треба відійти від російського оригіналу. Я пропоную такі заміни: замість відчуття вжити слово усвідомлення або стан, а замість почуттів – слово почувань для милозвучности:

“Цей стан переповнених почувань і зіграв злий жарт із дівчиною:...”

Гарячих почуттів, нових раптових відчуттів чи стилістична переробка? Збіг кінцівок спостерігаємо ще в одному реченні:

“У них двох тоді влився багатий світ гарячих почуттів, нових раптових відчуттів жагучого безумства кохання.”

Автор, очевидно, думає, що нагромадженням слів з однаковими кінцівками і подібними значеннями він малює читачеві образ жагучого й нестямного кохання. Але забуває одну з наріжних істин творчости - потребу образного письма. Чи можна абстрактними і подібними поняттями – почуття і відчуття – окреслити жагучість любови? Загляньмо до класиків, дарма що сучасні генії вважають їх ”запліснявілими”:

“Кохання обняло її палку душу ніби полум’ям.” (І. Н-Левицький)

Коротко і без абстрактних понять передано те, чого не можуть передати абстракції. То скоротімо й собі авторову пристрасть до абстакних понять. Чи не буде краще?:

“У них двох тоді влився багатий світ жагучого до нестями кохання.”

Чи цей текст не віддає того самого змісту, що й авторів варіянт?

---

Слів не знаходжу чи слова не знайду? Мій будинок чи мій дім?

“Арманде, я такий радий, що ти прийшов! Слів не знаходжу. Будь, як удома. Мій будииок – твій будинок!”

Творча манера автора – переклад неукраїнського думання. Така творча манера вимагає дуже добре розвинутого мовного смаку. Бо висловлене одною мовою не можна механічно – слово-в-слово - переносити на іншу мову. Візьмім таку повсякденну пару слів, як це все: “Це все - брехня!” кажемо ми, а росіянин скаже: “Всё это – ложь!” Не скаже росіянин “Это всё – ложь!”. Чому? Бо мова має свої внутрішні ритмо-мелодичні закони. І ці закони диктують нам добирати слова й форми слів згідно з цими законами. Сусідський вислів слов не нахожу, відповідає мелодиці російської мови: чотири ненаголошені склади завершує один наголошений склад. Такий звуковий малюнок мовний смак росіян схвалює. Наше ж слів не знаходжу такого малюнку не має. І вислів губить притертість звуків. Нема наголосу на останньому складі. Але коли сказати слова не знайду, звуковий малюнок повториться: чотири ненаголошені склади (наголос на слові слова ми ковтаємо) і п’ятий наголошений:

“Арманде, я такий радий, що ти прийшов! Слова не знайду. Будь, як удома. Мій будинок – твій будинок!”

В голові автора стояли слова Мой дом – твой дом!. Герой твору під домом має на увазі не лише саму будову, а й ширше поняття: моє гніздо, моє домашне вогнище. Тому тут слово будинок не тулиться. Треба сказати дім – питоме українське слово:

“Арманде, я такий радий, що ти прийшов! Слова не знайду. Будь, як удома. Мій дім – твій дім!”

---

Вибудований ряд чи вишикуваний ряд? Мають бути вишикувані чи мають бути розставлені?

“Операторові... квапитися не можна: кадри мають бути чіткі, вибудовані в зрозумілий... логічний ряд.”

Творчий метод автора підказує нам, чому він ужив у цьому тексті слово вибудовані. Автор подумки переклав російське слово выстроены на нашу мову як вибудовані, не зваживши, що російські слова строить і выстраивать, крім значень будувати й вибудовувати, мають ще значення збирати в лаві або шикувати або згідно із совітськими нормами строїти вояків. Нема сумніву, що, говорячи про кінокадри, треба вдатися до слова шикувати, бо оператор має їх розташувати в послідовному логічному порядку.

“Операторові... квапитися не можна: кадри мають бути чіткі, вишикувані у зрозумілий... логічний ряд.”

Але й такий варіянт дуже вже слонуватий. Чи варто вживати зворот мають бути вишикувані, коли простіше сказати мають бути розставлені? Мабуть, у цьому міркуванні є рація: замість шикувати вжити простішого і тому дохідливішого слова розставляти:

“Операторові... квапитися не можна: кадри мають бути чіткі, розставлені у зрозумілий... логічний ряд.”

Наявність варіянтів дає можливість вибрати з кількох – найкращий.

---

Найрідкісніший чи дуже рідкісний?

“...Микола міг годинами спостерігати за ними і знімати найрідкісніші моменти їхнього життя...“

Творчий процес той самий: російську пару редчайшие моменты автор замінив – згідно із словниками – на найрідкісніші моменти. Що ж вийшло? Замість притертої і легкомовної пари слів читачам пропонують пару слів, де перше слово має аж чотири звуки ”і”. Прочитати ще можна, а як треба буде вимовити це слово на радіо або телебаченні? Язик зломиш. З цим треба щось робити. Лишати так не можна. Найкраще у випадку задовгого слова старатися розбити його на два коротших, дбаючи, щоб зміст зберігся. На цей раз такими словами може бути пара дуже рідкісний:

“...Микола міг годинами спостерігати за ними і знімати дуже рідкісні моменти їхнього життя...“

Зміст зберігся, а також і число складів у зміненому і в новому слові: було п’ять і лишилось п’ять.

(Далі буде)

---

^*) Зберігаємо правопис автора