До мови з розумом: Незнання класики
10/31/2009 | Святослав Караванський
Святослав Караванський
Насолоджуватися красою чи чаруватися красою?
За словом у кишеню не лізе хто чи клепаний на язик хто?
Усьому свій час чи на все свій час?
Пилинки здувати чи порохи здувати?
*) Зберігаємо правопис автора
ЩО НАС ГУБИТЬ?* або чому нас не читають? /продовження, попередній матеріял: Част.21/
14. Незнання класики
Попри той факт, що твори класиків вивчають у середній та вищій школах, сучасні геніяльні письмаки мови класиків цураються, самих класиків уважають за запліснявілих, і послуговуються у своїй творчості соловецьким суржиком, що визнає і практикує неоковирно змавповану лексику мови окупанта. Досить згадати пренезграбний юридичний термін, уживаний у юридичних текстах і державних законах і повторюваний у тисячах копій на шпальтах ЗМІ: провадження. Що таке провадження? Чи можна це взяте окремо слово зрозуміти? Це дитя бездумного мавпування має заступати в юридичних текстах російське слово производство, яке росіяни створили, скоротивши слово судопроизводство. Скорочення цього слова росіянами цілком зрозуміле: судопроизводство має аж шість складів. Тому, втявши два перші склади, росіяни послуговуються в юридичних текстах словом производство (чотири склади), розуміючи під цим словом термін судопроизводство: “дело поступило в производство”, тобто “у судопроизводство”. Українське соловецьке мовознавство після погрому українства у 30-х рр. ХХ століття не здобулось на розумну українізацію слова производство в наших юридичних текстах, переклавши його, як провадження. Чи потрібна була така мудра українізація? Таж слову судопроизводство відповідає наше чотирискладове слово судочинство! І нам не треба це слово ні скорочувати ні заміняти карикатурною формою провадження! От як вживає це карикатурне слово генеральний прокурор України: “Упізнання осіб [було] проведено лише через місяць після прийняття справи до провадження.” Це те, що поправною українською мовою треба сказати: “Упізнання осіб проведено лише за місяць після прийняття справи до судочинства.” Зауважу, що зворот прийняти справу до судочинства – це теж копія імперського стилю. Я б цю канцелярійщину спростив до форми почати судочинство справи. Але це навряд чи задовольнить мавпувальників. Їм треба, щоб око-в-око повторювався імперський стиль. Словотворчість а ля провадження насичує сучасні тексти по саму зав’язку.Насолоджуватися красою чи чаруватися красою?
“Романтична натура... Любить світання, заходи сонця... Красою насолоджується...”
Слово насолоджуватися побило сьогодні всі рекорди частоти вживання. Де тільки його не почуєш! І на кухні, і в ресторані, і на концерті, і на пляжі, і в бібліотеці, і в музеї, і на природі, і... Бож книжні герої насолоджуються стравами, вином, співом, грою артиста, морем, природою, творчістю, красою, свободою, життям, мовою і навіть сарказмом, іронією тощо. Так, ніби на слові насолоджуватися світ клином зійшовся. Чим пояснити таку його популярність? Мабуть таки незнанням класики і мавпуванням мови, де існує слово наслаждаться. Але наслаждаться, хоч і довгеньке слово, має лише чотири склади. Наша ж мавпокопія насолоджуватися має їх аж сім. Чи не задовге слово для такого частого вжитку? Може таки варто повчитися у запліснявілих класиків, замість солодити-трудити свій язик задовгими словами-динозаврами. Пише І. Нечуй-Левицький:“Ваті хотілось, щоб тільки її саму слухав Леонід... щоб тільки чарувався її піснею.”
Напиши він “...щоб тільки насолоджувався її піснею”, так одразу й перестав би бути класиком, бо задовга й незграбна мова зробила б його геніяльним сучасником. Як бачимо, піснею, співом, грою, морем, природою, красою, мовою, життям і навіть сарказмом не конче треба насолоджуватися, ламаючи язик, а можна любісінько чаруватися: і коротко і гарно. Але й чаруватися – не істина в останній інстанції. Можна ще мати втіху /насолоду/ з чого, упиватися чим, смакувати що, зазнавати втіхи /насолоди/ з чого, пити радість з чого, п’яніти з чого, кайфувати, (славою) купатися у славі, (життям) жити собі на втіху. Тому пропоную:“Романтична натура... Любить світання, заходи сонця... Красою чарується...”
За словом у кишеню не лізе хто чи клепаний на язик хто?
“Але Руся за словом у кишеню не лізла...”
Засвічений зворот і образний і поширений, але він позичений. Не позичати лексики з інших мов ще не спромоглася жодна розвинена світова мова. І наша мова під цим оглядом не виняток. У нас позичано, і ми позичали. Візьмім такі лексичні одиниці російської мови: рыльце в пушку, ищи ветра в поле, язык до Киева доведёт, сесть в калошу, на босу ногу, непочатий край, жить припеваючи, житьё-бытьё, до лампочки, наилучший, допытливый, роспуск, оплот /опліт/, олух /оглух/, закомарок /закомірок/, запонка /запона/, к лику святых /до числа /= ліку/ святих/, очутиться /очутитися/, разбередить /розвередити/, тапочки /капці - капочки/, укромный /окремий/, щи /борщі/, чопорний /чепурний/, на! /май!/, нате! /майте!/, напыщенный /від пихи/, ладонь /долоня/, не преминуть /не проминути/. Це тільки маленька часточка нашої лексики, запозиченої росіянами. Це дає нам право і собі позичати в росіян. І ми позичаємо. Але часом треба згадувати і свої органічні звороти:“Але Руся була клепана на язик...”
Усьому свій час чи на все свій час?
“- Усьому свій час, хлопці! – задерикувато вигукнув Наливач.”
Знову таки маємо діло з механічно перекладеним російським зворотом всему своё время без урахування ритмо-мелодики. Гляньмо, як розподілено наголошені й ненаголошені склади у росіян:Все-му сво-ё вре-мя -- ~ -- ~ ~ -- ямб ямб хорей
Звуковий малюнок помагає вимові і засвоєнню виразу. Тепер гляньмо на механічну копію:У-сьо-му свій час -- ~ -- -- ~ хорей дактиль
Така комбінація наголосів не сприяє ні вимові ні засвоєнню звороту. Він звучить штучно і непереконливо. Це повстяна мова. А ми ж маємо свій органічний і легкомовний зворот:на все свій час. -- ~ -- ~ ямб ямб: “- На все свій час, хлопці! – задерикувато вигукнув Наливач.”
Пилинки здувати чи порохи здувати?
“Та ж він пилинки з тебе здуває.”
Зворот можливий, але знову таки відступає від засвідченого в живій та літературній мові конструкції порохи здувати. Слово порохи легко спливає з язика через ритмічну будову: два ненаголошені склади підсумовує один наголошений. Слово ж пилинки, зліплене з трьох звуків “и” і наголосом посередині, нашого ритмо-мелодичного смаку не задовольняє. Вимова не бездоганна. Отже, краще:“Та ж він порохи з тебе здуває.” (Далі буде)
*) Зберігаємо правопис автора
Відповіді
2009.10.31 | zаброда
Re: До мови з розумом: Незнання класики
Як завжди, слушні спостереження й доречні поради. Щоправда, як завжди, дещо змушує сумніватись у ґрунтовності підготовчої роботи.Наприклад, чи справді слід беззастережно віддавати правничий термін "производство" питомим "судочинством", зважаючи на те, що в російському вжитку термін таки багатозначний - це й процес, і наслідки його (матеріали, тобто "справа").
А ще менш безперечними видаються деякі "полеміко-етимологічні" пояснення, зокрема оте, стосовне до "щей"-борщів. Не могли угро-фіни вимовити "бор" а чи задовге вони було? Я от чув іншу гіпотезу, яка в'яже походження "щей" із "ситним питвом" і, на мене, є вірогіднішою.
Та все ж, вдяка!
2009.10.31 | Hoja_Nasreddin
Re: До мови з розумом: Незнання класики
1.справді отеє ПРОВАДЖЕННЯ геть неоковирне. Чинити суд=судочинство для мене особисто й зрозуміле й природнє. А оскільки це до того ж і термін, то він може включати в себе більше, аніж виголошує буквально2.в українській мові ЗДУВАТИ й ЗДМУХУВАТИ відрізняються силою (перше значно сильніше й потужніше за друге). Отож, якщо ВІН здуває З НЕЇ порохи, то вона від того вітру бозна-де може опинитися.
Для мене природнішим би було він ЗДМУХУЄ з неї ПОРОШИНКИ
порохИздувАє - порошИниздмУхує звучить МАЙЖЕ однаково (якщо брати до уваги мелодію вислову)
Щодо самої статті: як завжди цікаво й корисно.
А з судочинством ще й несподівано (для мене).
2009.10.31 | romulus
перепрошую, але маю 5 копійок
я думаю, судочинство у справі чиниться у суді, а у прокуратурі чиниться не судо-, а так би мовити прокуратурочинство, або кримінальне провадження, він же уже кримінальний, бо крим справа порушена/порушуєцця (яквоникажуть рєшают вапрос), але це - ще не судовий процесще раз перепрошую колишоможенетак
2009.11.01 | Мірко
В країні де слов'янські овочі перестали в саду на деревах
рости, а виростають вже безпосередно із землі там де колись росла ярина й городина - кажете мушу журитись якимсь провадженням? І там де оливо алхеміки перетворили на свинець я мав би журитись мені чаруватися чи пак насолоджуватися будь чимсь?Знищили вороги мову разом із десятьками її носіїв, - а тепер кплють з нас, недобитків...
2009.11.02 | jz99
Re: До мови з розумом: Незнання класики
Святослав Караванський пише: > Як бачимо, піснею, співом, грою, морем, природою, красою, мовою, життям і навіть сарказмом не конче треба насолоджуватися, ламаючи язик, а можна любісінько чаруватися: і коротко і гарно. > Але й чаруватися – не істина в останній інстанції. Можна ще мати втіху /насолоду/ з чого, упиватися чим, смакувати що, зазнавати втіхи /насолоди/ з чого, пити радість з чого, п’яніти з чого, кайфувати, (славою) купатися у славі, (життям) жити собі на втіху. Тому пропоную:на все свій час. -- ~ -- ~ ямб ямб
Безперечно, українською краще ”на все свій час”. Однак чи в наголосах річ? Отой ”хорей-дактиль”: рос. ”Советский Союз”, укр. ”Радянський Союз”. І що, така комбінація наголосів не сприяє ні вимові, ні засвоєнню звороту, звучить штучно і непереконливо? Овва!.. А хіба кепсько тим же хореєм-дактилем ”нехай буде так” (тут ”буде” губить наголос)? Мені це ще й милозвучніш за рос. ”пусть будет так”. Та таких прикладів багато можна назбирати, це в мене просто перше-ліпше, що вздрів на стелі, трохи посидівши2009.11.02 | Манул
Re: До мови з розумом: Незнання класики
Правильно, до того ж не завжди можна відривати окреме словосполучення від контексту. А там воно може грати по-різному."У-сьо-му свій час" - амфібрахій і ямб, а не хорей і дактиль.