11/14/2009 | Святослав Караванський

Святослав Караванський

НЕВИГОЛОШЕНЕ СЛОВО на СЕСІЇ НТШ-А, ПРИСВЯЧЕНІЙ МОЇЙ ТВОРЧОСТІ й ВІДКЛИКАНІЙ через МОЮ ВІДСУTНІСТЬ ШАНОВНЕ ТОВАРИСТВО!

Мені дуже прикро, що через несприятливі обставини я не можу взяти участи у засіданні, номінально присвяченому моїй творчості. Ініціятива Наукового Товариства ім. Шевченка Америки організувати цю імпрезу варта найшршого заохочення не тому, що вона присвячена моїй особі, а тому, що йдеться про мовну творчість українців предків, які у праці й боротьбі творили неповторне мовне явище – українську мову. Чи зміг би я укласти бодай малесенький словничок української мови, якби протягом тисячоліть не відбулася зміна незліченних поколінь українських мовців, чиє життя, праця і боротьба ішли в парі з розвитком і вдосконаленням сигнальної системи, якою вони спілкувалися, – києво-руської або української мови? Тому моя праця – це лише праця збирача і заразом писаря, який призібрав мовні скарби нашої мови, розсипані у різних письмових джерелах, а також почуті від земляків, що походять з різних наших земель. Сказати, що мені вдалося зібрати все варте уваги прийдешніх поколінь було б непростимим зухвальством. Я тільки відтулив краєчок завіси, за якою сховано незліченні багатства. Ці багатства ще чекають своїх Желехівських, Грінченків, Голоскевичів, Андрусишинів, Караванських та інших, часом безіменних словолюбів-патріотів. Саме тому, що моя праця – це лише початок, який не потребує, а вимагає продовження, ініціятиву НТШ-А треба якнайпалкіше вітати. Естафету, почату згаданими і незгаданими словолюбами треба підхопити молодому поколінню мовознавців. Але, щоб підхопити і продовжити цю працю треба передусім чітко уявити собі сучасний стан нашої мови у світі. Хоч як прикро стверджувати, але українська мова і в Україні і в діяспорі переживає тяжку кризу. Цю кризу спричинила лінгвоцидна політика червоної Москви за останні 70 років до незалежности. Присутнім тут буде цікаво почути про кризу українського слова саме в діяспорі. Коли червоний дракон почав нищити нашу мову в Україні, єдиним місцем, де могла зберігатися неспотворена українська мова була еміграція. Цю місію діяспори не могли не побачити і не привітати щирі патріоти на рідній землі. Українські шістдесятники у самвидавних публікаціях дякували діяспорі за те, що зберегла від знищення питому українську мову. І це було слушно для часів перед незалежністю. Чи зберегла діяспора цей статус після двох десятків років незалежности? На жаль, ні. Діяспірні видання, передусім преса сьогодні являє собою хаотичну картину. Ті видання, що діяспірні автори видають в Україні, здебільшого видавано у спотвореній сталінській “єрижці” з Європою, Європейським Союзом, єпархією, Євпаторією. Лубнами, Рівненською областю. Хілларі Клінтон, Хемігуеєм. хеппі-ендом тощо. Щодо преси, то деякі видання (“Новий шлях”, Канада) беззастережно перейшли на сталінський правопис, а ті, що не перейшли, дотримуючи допогромного харківського правопису, цілком нехтують справжню українську лексику, наслідуючи мовні норми, прищеплені в Україні на підставі російського правопису й російської лексики. Візьмім таку українську форму, як людські права. Українцям властивий саме такий формат цього поняття: людські права, так само, як людська постать, людська нога тощо, тоді, коли росіянам властиві форми права человека, нога человека, фигура человека. Ці російські форми прищеплено і підсовєтським українцям. А сьогодні цю сталінську лексику повторюють діяспірні видання. Беру “Свободу” – найпопулярніше українське видання діяспори. І там нема людських прав, лише права людини. Наші газетярі гадають, що зберігаючи допогромний український правопис, вони бережуть українську мову. Але збереження правопису це ще не є збереження української мови. Насичуючи свою мову запозиченою у зденаціоналізованій Україні суржиковою, тобто здертою з російщини, лексикою, вони не зберігають української мови, а бережуть сталінську єрижку. Чому це стається? По-перше, через плебейську, низькопоклонську психіку деяких діяспірних українців. У США існував “Комітет оборони людських прав”. Чим пояснити, що сьогодні цей комітет має назву “Комітет оборони прав людини”? Що ініціювало цю зміну? Я кажу що?, а не хто?, бо хто тут не дасть відповіді. Саме плебейство, низькопоклонство, брак самоповаги, прагнення заробити поплескування по плечу з боку нібито розумнішої сторони є причиною зміни української лексики на “обще-русскую”. І це тоді, коли нібито розумніша сторона на ділі є відсталішою, негідною наслідування, загрузлою у своїм яничарськім неуцтві стороною. Майже два століття тому Т. Шевченко окреслив цей комплекс меншовартости у таких рядках:

Німець скаже: “Ви – моголи!” “Моголи, моголи...”

Перефразовуючи ці геніяльні слова, можна сказати:

Москва скаже: “Права людини!” “Права людини, права людини...”

І сміх і гріх. По-друге, переважна більшість матеріялів преси надходить сьогодні з України, де й далі панує трохи підправлена сталінська єрижка. Ці матеріяли в еміграційних виданнях зазнають зміни правопису, але не зміни лексики. І це стається з двох причин: 1. через небажання газетярів глибше працювати над матеріялами, тобто через людські лінощі, 2. через незнання газетярями, що питоме українське, а що сталінський суржик, тобто російська лексика в українській одежі. У наслідку з української преси діяспори зникають українські риси. Нашій мові, наприклад, притаманний безособовий пасив:

“Досі не знайдено Лозинського”.

В Україні це передадуть на московський манір:

“Досі не був знайдений Лозинський”.

Беру “Свободу”. Читаю:

...будівля була... повністю зруйнована.... ...праця була видрукована у 2006 році... ...головну увагу було звернено... ... була порушена рівновага... ...наприкінці було наголошено...

Ці кавалки ще пару років тому у тій же “Свободі” виглядали так:

...будівлю... повністю... зруйновано... ...працю видруковано 2006 року...” ...головну увагу звернено... ... порушено рівновагу... ...наприкінці наголошено...

Під впливом змосковщеної України московщаться діяспірні інтелектуали. Нащо ці була, було, був, коли ми можемо обійтися без них? Іде неспинне поширення московських стилістичних норм у мові діяспори. Цьому процесові додають обертів інтелектуали, зокрема газетярі, які прибувають до діяспори з денаціоналізованої України. Ці навчені сталінської саламахи особи привозять її зі собою до діяспори, де досі зберігалася неспотворена українська мова. І цих підсовєтських інтелектуалів ніхто не редагує. І тому в газетах читаємо притягувати замість притягати, Запорозька Січ замість Запорізька Січ, землеробство замість хліборобство. Шановні панове! Процес сталінізації української мови діяспори на ділі незворотній, якщо патріотичні наукові кадри діяспори будуть байдужими спостерігачами цього процесу. Очевидно, що повернути мову діяспори до переднезалежницьких часів уже неможливо. Але деякі корективи у сучасний її стан можна ще внести. Я кажу можна, а на ділі належить казати треба. Треба боронити українську мову! І цей хрест лягає на нас – діяспорних науковців. Якщо ми цього не зробимо, то ніхто не зробить, і міф про неспотворену українську мову діяспори лишиться міфом, бо фактично діяспора сталінізується швидким темпом. Реально міркуючи, треба визнати, що ті риси питомої української мови, які ще збереглися в діяспорі, доживають свої останні роки, бо за яких 20-30 років вони зникнуть, якщо не вживати рішучих заходів. Тобто, столітній здвиг діяспори - зберегти неспотворену українську мову - скінчиться пшиком. Чи ж ми хочемо цього? Може, й не хочемо, але своєю бездіяльністю пришвидчуємо саме такий сценарій. Що можуть робити діяспірні наукові установи для збереження української неспотвореної мови? Я розумію, що діяспірні наукові установи не є державними закладами, а діють, як самодіяльні колективи. А втім вони мають свій бюджет і планують діяльність своїх секцій. Це значить, що вони можуть накреслити своїм членам певні напрямки праці. А раз так, то можна поставити членам окремих наукових секцій певні завдання. У сучасних обставинах совєтизації еміграційного життя, зокрема преси, філолоічна секція НТШ могла б планувати таку діяльність: 1. Подавати для публікації у пресі щотижневі огляди мови діяспірних видань. У цих оглядах пояснювати окремі мовні звороти, вказуючи на різницю між питомою українською та суржиковою лексикою. Коли газетярі знатимуть, що за їхньою мовною творчістю слідкує наукова установа, це змусить їх шануватись, а не лінуватись, і думати над мовним оформленням своїх матеріялів. Отже, мова діяспірних видань якоюсь мірою покращає.. Якщо не вдасться публікувати ці матеріяли у пресі, то можна публікувати їх в окремих бюлетенях і розсилати по організаціях, редакціях, установах. 2. Крім регулярних оглядів мови діяспірних видань, окремі члени філологічної секції можуть працювати над ширшими темами, пов’язаними з мовою діяспори. Наприклад, цілком реальна така наукова праця “Порівняння мови преси 80-тих (70-х, 60-х) років ХХ ст. з мовою преси ХХІ століття.” Для праці над такою темою є широкі можливості. Ми знаємо, що всі числа газети “Свобода”, починаючи з 1893 року, можна читати в інтернеті. Це дає дослідникам мови діяспори широчезні можливості для порівняльних студій, і то на досить великому відтинку часу: з кінця ХІХ ст. до початку ХХІ ст. Згадані наукові праці придатні для публікації окремим виданням, або у мовознавчих журналах України, а також у інтернеті. Праця над вивченням мови діяспори фактом свого існування буде чинником, який підніме якість мовного оформлення діяспірних публікацій. 3. Наявність регулярних оглядів мови ЗМІ дасть можливість організовувати в лекційній залі НТШ-А періодичні лекції на тему мови, на які запрошувати редакторів та газетярів діяспірної преси. Такі лекції без сумніву сприятимуть мовній ситуації в еміграційних ЗМІ. 4. НТШ-А може активніше запрошувати окремих редакторів преси – і діяспори і України - виступати з інформацією про свою працю. 5. Сучасна технологія дозволяє робити інтернетні форуми, учасниками яких можуть бути журналісти діяспори та України. Треба вияснити у технарів-електронників, які є можливості у цьому напрямі, і все, що можливе, практикувати 6. Розвивати зв’язки з НТШ в Україні, накреслюючи спільні проекти майбутньої наукової та громадської праці. 7. Усі запропоновані заходи пожвавлять діяльність НТШ-А, дадуть змогу обмінюватися досвідом роботи з науковими закладами і діяспори і України.

---

Від М.-І.: Інші статті С.Караванського на Майдані - http://maidan.org.ua/wiki/index.php/Святослав_Караванський Привертаємо Вашу увагу також до циклу мовознавчих лекцій з загальною назвою "До мови з розумом", які протягом кількох років С.Караванський надсилає для читачів Майдану. Анонс про останню на час розміщення цієї статті лекцію та посилання на попередні лекції знайдете тут: http://maidan.org.ua/static/news/2009/1257620094.html