МАЙДАН - За вільну людину у вільній країні


Архіви Форумів Майдану

До мови з розумом: Мавпування імперських стилів (прод.)

11/21/2009 | Святослав Караванський
Святослав Караванський

ЩО НАС ГУБИТЬ?* або чому нас не читають? /продовження, попередній матеріял: Част.23/

15а. Мавпування імперських стилів /продовження/

Утратив владу над собою чи більше не панував над собою?

“...Павло... утратив владу над собою,...”

Зворот утратив владу над собою – точна копія відомого у росіян вислову потерял власть над собой. Ми вже знаємо, що без запозичень з інших мов не може обійтись жодна мова, тому цей зворот можна б і толерувати. Але, якщо подумати про хист письменника і згадати про його внесок у скарбницю літературної мови, то набігає питання, чи не краще автору бути творцем свого стилю, а не копіювати чуже? Навіть, якщо той чи той мовний зворот виник на ґрунті мови автора, літературі не пошкодить зайвий варіянт. Тому пропоную таку заміну, додавши, що варіянтів є й пере-є:

“...Павло... більше не панував над собою,...”


Не по днях, а по годинах (дорожчати) чи ціни росли, як з води?

“Земля в столиці дорожчала – не по днях, а по годинах,...”

Знов про рибу гроші. Не по днях, а по годинах як усяка мавпокопія звучить неприродньо, штучно, викликаючи в пам’яті читача неукраїнський оригінал. Коли таких викликів більше, ніж треба, то кількість переростає в якість, назву якій хай читачі підшукають самі. Автор ужив заштампований російський зворот. Без таких зворотів, яких не перевершить навіть геніяльний письменник, обійтися у творчості годі. Тільки нащо копіювяти, коли є свої, і то кращі варіянти? Чому не сказати так:

“Земля в столиці дорожчала – ціни росли, як з води,...”


Живий і неушкоджений чи живий і здоровий?

“Пропоную: ти повертаєш мені живою і неушкодженою Надію,...”

Те, що гарно звучить в одній мові, може в іншій мові бути карикатурою. І за прикладом не треба далеко ходити. Російська ідіома целый и невредимый – легкомовна вже тому, що коротка: сім складів окреслюють досить широке поняття – ідеться про цілком здорову, живу, нічим не пошкоджену істоту. І цей вираз, виникши у росіян в мові літературній, став через свою лаконічність виразом живомовним, бо жива мова на дух не терпить мовних динозаврів. В українській живій мові і собі виник легкомовний, бо короткий, вираз живий і здоровий: шість складів. Пише Квітка-Основ’яненко:

“...їй [Марусі] лучче усяких розговин.. те. що Василь вернувся і жив і здоров.”

А як би це висловив підкутий на російській мові сучасник? Мабуть, що так:

“...їй [Марусі] лучче усяких розговин.. те. що Василь вернувся і жив і неушкоджен.”

Чи читали б Квітку українці, якби він так писав? А сучасники саме так і пишуть. Наведений ужиток - це не поодинокий випадок. Пару живий і неушкоджений де тільки не побачиш і не почуєш! І в газеті, і у Верховній Раді, і в літературі:

“Ось з юрби випливло... рідне обличчя дочки. Саша тут, жива й неушкоджена! (О. Донченко).

Поза всім іншим, пара живий і неушкоджений – пара суржикова, бо слово живий узято з української ідіоми живий і здороий, а слово неушкоджений – з російської пари целый и невредимый. Така мовна творчість обертається кінець-кінцем мізерними тиражами українських видань. Чи здають собі справу з цього наші інтелектуали? Мабуть, що ні, бо й справи з цього вони собі не здають узагалі, а віддають собі звіт у цьому. Після всього зробімо правку:

“Пропоную: ти повертаєш мені живою і здоровою Надію,...”


Відводити душу чи спочивати душею?

“Наливач... виїжджав у Кончу-Заспу, де відводив душу на будівництві сучасних палаців...”

Російський вислів отводить душу належить до згадуваних вище заштампованих висловів без яких не можуть обійтися російські автори, бо кращого й коротшого вислову для окреслрння досить широкого поняття, де йдеться про відпруження психічних зусиль людини, мабуть таки важко підшукати у мові росіян. Та чи виправдано запозичати цей вираз українцям? Коли росіянам важко знайти заміну цьому виразу, то цього не скажеш про українців. Ми можемо сказати відводити душу так само, як і росіяни, а можемо сказати і спочивати душею:

“Наливач... виїжджав у Кончу-Заспу, де спочивав душею на будівництві сучасних палаців...”.

Спочивати душею так само окреслює широке поняття, в якому йдеться про відпруження психічних зусиль особистости. Вираз спочивати душею легко вимовляються і легко сприймається мовцями. Тим цей вира і виник у нас давно у живомовній стихії:

“Спасибі тобі... за лист. Я хоч на хвилину спочив душею.” (М. Коцюбинський)

Сказати по-російськи отдыхать душой можна, тільки ж ефект не той. Щось у цій парі слів не задовольняє мовний смак росіянина, і росіяни тримаються виразу отводить душу. Збагнути секрети мовних уподобань тих чи тих мовців дуже важко, і ми сьогодні ще не можемо, посилаючись на мовний смак або на почуття мови.
Вся ця чи ця вся?

“І вся ця незаймана, неповторна краса навівала їй ліричний настрій.”

Читач скаже: “Яка різниця: вся ця чи ця вся? Нема ніякої.” Щодо цієї пари, він матиме рацію. Різниці нема. Але покоління мовців, творячи мовні конструкції, не спирались на окремий випадок відсутности різниці, а розглядали словосполуки в русі. Коли глянути на похідні форми від пари це все, то похідні форми від неї економніші, ніж від пари все це. Візьмім таке речення:

З цього всього ми посварились (1)

Похідну форму цього всього утворено від пари це все. Якщо творити похідну форму від пари все це, то похідна форма буде довша: “З всього цього” не скажеш. Треба сказати “З усього цього” або “Зі всього цього”:

З усього цього ми посварились (2) Зі всього цього ми посварились (3)

Наші предки були чутливіші від нас на звукову будову слів. Вони не знали грамоти і мову сприймали й аналізували лише на слух. І їхній слух забракував форми (2) і (3), схваливши єдино можливою форму (1). Цей вибір мав і зворотню дію, а саме: коротша похідна форма цього всього впливала й на вибір матірньої форми, і нею стала форма це все:

“Як би я се все у помку держала!” (Б. Грінченко /гніздо ПОМОК/).

Росіянам же, як на те, доцільніше було вживати пару всё это, а не это всё. Під впливом росіян і ми змінили наш доцільний порядок слів у парі це все на запозичений недоцільний.
Вона багатообіцяюче поводилась чи її поведінка багато обіцяла?

“До того ж вона поводилась багатообіцяюче для справи.”

Автор уважає за можливе в художньому тексті вживати канцелярську лексику. Російське слово многообещающий, своєю довготою підійшло до крайньої межі, після якої нарощення дальших складів оберне його на мовного динозавра. І це якраз і стається при перекладі цього майже динозавра на українську мову. Слово багатообіцяючий уже повний динозавр: вісім складів! У 20-30-х роках ХХ ст. мало поширення слово багатонадійний: шість складів. Тільки вдатися до нього тут не дозволяє мовний смак. Алеж існують в нашій та інших мовах так звані розгорнуті форми. Саме в художній розповіді їх і треба вживати, а надто, коли йдеться про заміну мовного динозавра. Чи програє образна художня розповідь, коли сказати так:

“До того ж її поведінка багато обіцяла для справи.”?

Виходить навпаки, що виграє, бо вся фраза стала коротшою.

(Далі буде)


*) Зберігаємо правопис автора

Відповіді

  • 2009.11.22 | Hoja_Nasreddin

    щодо все це - це все (все те - те все)

    В Тараса Шевченка бачимо зворотнє:
    1. і все те бачив і все знаю
    2. Кажуть, бачиш, що все-то те Таки й було наше
    згорнути/розгорнути гілку відповідей
    • 2009.11.23 | Сергій

      Re: щодо все це - це все (все те - те все)

      Поетична мова - то дещо окрема річ. Шевченко у наведеній цитаті корився ритму цілого рядка-фрази з логічним наголосом на слові "все".
  • 2009.11.24 | Skapirus

    С.Караванський: Виправлена підбесіда "вся ця" чи "ця вся"

    ВИПРАВЛЕНА ПІДБЕСІДА вся ця чи ця вся Вся ця чи ця вся?

    “І вся ця незаймана,... краса навівала їй ліричний настрій.”

    Читач скаже: “Яка різниця: вся ця чи ця вся? Нема ніякої.” Щодо цієї пари, він матиме рацію. Різниці нема. Але покоління мовців, творячи мовні звороти, не спирались на окремий випадок відсутности різниці, а розглядали словосполуки в русі. Коли глянути на похідні форми від пари це все, коли ні на все ні на це нема логічного наголосу, то похідні форми від неї економніші, ніж від пари все це. Візьмім таке речення:

    З цього всього ми посварились. (1)

    Похідну форму цього всього утворено від пари це все. Якщо творити похідну форму від пари все це, то похідна форма буде довша: “З всього цього” не скажеш. Треба сказати “З усього цього” або “Зі всього цього”:

    З усього цього ми посварились. (2) Зі всього цього ми посварились. (3)

    Наші предки були чутливіші від нас на звукову будову слів. Вони не знали грамоти і мову сприймали й аналізували лише на слух. І їхній слух забракував форми (2) і (3), схваливши єдино можливою форму (1). Цей вибір мав і зворортню дію, а саме: коротша похідна форма цього всього впливала й на вибір матірньої форми, і нею стала форма це все:

    Як би я се все у помку держала!” (Б. Грінченко /гніздо ПОМОК/).

    Коли ж на слово все падає логічний наголос, то порядок слів у парі встановлює логічний наголос:

    “...все те бачив і все знаю...” (Т. Шевченко) ”Коли ж, бачиш, що все-то те Таки й було наше...” (Т. Шевченко)

    Щодо росіян, то їм, доцільніше було вживати пару всё это, а не это всё. Знову таки, коли нема логічного наголосу на сліові это. Коли – є, то порядок слів диктує логічний наголос:

    Это всё ещё загадка.”

    Під впливом росіян і ми змінили наш доцільний порядок слів у парі це все, де нема логічного наголосу, на запозичений - недоцільний.
    згорнути/розгорнути гілку відповідей
    • 2009.11.24 | Hoja_Nasreddin

      дякую. Логічно



Copyleft (C) maidan.org.ua - 2000-2021. Сайт розповсюджується згідно GNU Free Documentation License.
Архів пітримує Громадська організація Інформаційний центр "Майдан Моніторинг". E-mail: news@maidan.org.ua