02/28/2010 | Святослав Караванський

Запрошуємо до розмови СВЯТОСЛАВ КАРАВАНСЬКИЙ

ЗАПРОШУЮ ДО РОЗМОВИ ПРОФЕСОРА ОЛЕКСАНДРУ СЕРБЕНСЬКУ (2)

Затим що моє перше запрошення до розмови, адресоване професору О. Сербенській, очевидно не дійшло до адресата, продовжую свої питання з надією, що моє запрошення таки дійде до пані Сербенської і вона дасть відповідь на всі мої питання. А питання, на жаль, ростуть числом. Почну з подушки. У джерелах української мови ХІХ і ХХ століть, а саме у словниках

Е. Желехівського та С. Недільського (Галичина), Уманця та Спілки (Наддніпрянщина), Б. Грінченка (Наддніпрянщина). К. Андрусишина (Канада), А Кримського (УССР)

Слово подушка записано з наголосом на О: пОдушка. І це цілком уписується в модель творення іменників з початковим по-, закарбовану в мовному центрі українців:

Іменники .. .. .. .. .. Прислівники пОділка .. .. .. .. .. пОдумки пОзначка .. .. .. .. .. пОкрадьки пОкритка .. .. .. .. .. пОлапки пОсвідка .. .. .. .. .. пОмацки пОсмішка .. .. .. .. .. пОшепки

Слово пОдушка у мовному центрі українця не могла не підлягати цій моделі, про що свідчать лексикографи ХІХ і ХХ століть. Лише виданий у Москві 1948 року РУС наводить форму подУшка, давши сигнал українським кишеньковим академікам, як мають віднині наголошувати це слово українці, “дабы не было различия”. Натхненні московським РУС-ом гнучкошиї мовознавці УССР наламали чимало дров у мовному господарстві України. Зокрема вони ощасливили нас наголосом на слові тріскОтнява, як тріскотнЯва. І це тоді, коли наш мовний центр закарбував інше:

тИснява, плІснява, кУрява, мервОтнява, тупОтнява, гупОтнява, гуркОтнява, шамОтнява:

Усі слова з кінцікою –ява мають дактилічний наголос. Цьому наголосу підлягають також і слова

тріскОтнява, пискОтнява, стрекОтнява,

які кишенькові академіки УССР, а тепер і мовознавці незалежної України наголошують тріскотнЯва, пискотнЯва, стрекотнЯва. Чому я це згадав? А тому, що проф. Сербенська слово тріскотнява рекомендує наголошувати всупереч “академікам” правильно, а саме тріскОтнява. Це єдиний випадок в її рекомендаціях, коли вона наважилася “повстати” проти офіційного псевдомовознавства. Ця рекомендація професора Сербенської дає мені підставу гадати, що професор таки відчуває дух української мови, але не наважується виступати проти серії кривонаголосів сучасної, накинутої з Кремля мовознавчої науки. Цей крок п. Сербенської дає мені підставу звернутися до неї із закликом поширити свій протест проти засилля невігластва у мовному господарстві України і зокрема змінити свій погляд на наголошення слова подушка та деяких інших слів, що про них буде мова пізніше. Цим закликом я і закінчу своє чергове запрошення.