МАЙДАН - За вільну людину у вільній країні


Архіви Форумів Майдану

Блоґ Професора Пономарева (л)

05/19/2010 | harnack
Добра новина:

Скрізь - завваги про негативний вплив російської вимови та мови, приміром:

"Вимова м'якого „ч" спричинена впливом нечисленних українських говірок, а ще більше негативним впливом російської мови."

Найголовніше: не розхитуймо норми:

"Ми не можемо розхитувати норми, до випрацювання яких так багато зусиль доклали Іван Огієнко, Борис Антоненко-Давидович, Олена Курило, Олекса Синявський, Микола Наконечний, Ніна Тоцька та інші славетні українські мовознавці."

ітд...

http://www.bbc.co.uk/blogs/ukrainian/ponomariv/

Відповіді

  • 2010.05.20 | Сергій Вакуленко

    Re: Блог Професора Пономарева (л)

    Еге ж: саме блог, а не блоґ.

    Мабуть, давно запозичене українцями слово...
    згорнути/розгорнути гілку відповідей
    • 2010.05.20 | harnack

      Блог чи блоґ...

      згорнути/розгорнути гілку відповідей
      • 2010.05.20 | Сергій Вакуленко

        Професор мав би мислити системно

        ... й розуміти, що, вживаючи Г на місці чужого G, він наштовхує людей на думку, що замість чужого h треба вживати х... etc. etc.
        згорнути/розгорнути гілку відповідей
      • 2011.12.30 | harnack

        Олександр Пономарів: Культура слова: мовностилістичні поради (л)

        http://ponomariv-kultura-slova.wikidot.com/

        "Культура мови — це проблема, що так чи інакше наявна в усякій національній спільноті і буває предметом публічного обговорення та пильної уваги мовознавців, письменників, узагалі людей, небайдужих до виражальних можливостей слова або до престижу своєї мови. Адже літературна мова в усіх народів відрізняється від розмовної, «народної», і потребує постійного дбайливого догляду, культивування.

        Але в Україні питання культури української мови стояло і стоїть принципово інакше, ніж у національно «благополучних» суспільствах, бо його драматичним тлом є багатостраждальна історія нашої мови взагалі, століття прямих заборон і переслідувань або більш-менш прихованого підступного витіснення її з публічного вжитку, величезний мартиролог людей, які за неї обставали і за це постраждали.

        Та й сьогодні, в незалежній Українській державі, питання про культуру повсякденного мовлення українців, на жаль, не втратило свого драматизму. Воно не зводиться до клопотів професійного вдосконалення мовців, як у «нормальних» суспільствах, а стосується долі рідної мови взагалі. І є частиною ширшого питання про масштаби і якість суспільного функціонування української мови.

        Ці дві сторони справи щільно взаємопов’язані. Витіснення української мови з багатьох сфер публічного спілкування призводило до нехтування її функціональними можливостями, до «завмирання» багатьох природних форм вираження, на зміну яким за умов потужного тиску російщення приходили форми спотворені, аж до так званого суржику. З другого боку, втрата природності й краси, засилля кальок з російської та суржику позбавляють мову унікальності (що і є підставою її існування), небезпечно зменшують «конкурентоздатність» української мови в публічному і приватному мовленні, компрометують її, дають додаткові аргументи її недоброзичливцям."

        Ось як суржикосиндром і суржикософтвер декотрих співпрацює - підсвідомо-нестямно, чи й таки свідомо - із антимовною патогенною системою, тим паче й проти самого професора Пономаріва:

        http://ua-etymology.livejournal.com/273905.html
  • 2010.05.28 | harnack

    Re: Блоґ Професора Пономаріва (л) - "Зараз"...

    Яка шкода, що він недоміркував про оте "зараз" і автоматично повторює жалюгідну недоречність, що "зараз" = "в момент розмови"... Чи - що "на разі" - те саме що й "зараз"...

    Теє лиш підводить і збиває з пантелику.

    І - "У нас є", мало б бути "ми маємо" і "отепер" і натепер" і "відтепер" і "дотепер" ...

    http://www.bbc.co.uk/blogs/ukrainian/ponomariv/2009/12/

    Ось:

    Поговоримо [треба б: поговорімо] про синоніми. У нас, наприклад, є такі слова: „зараз", „на разі" і „тепер". Це синоніми, але синоніми, як відомо, відрізняються або стилістичним забарвленням або відтінками значення. „Тепер" у сучасній мові вживаємо зі значенням „у наш час", у період, у який живе мовець. Наприклад, „Чого тепер не роблять люди" (з байки Леоніда Глібова) або „Ти хотів би жити тут не тепер, а через сто років?" (Олександр Довженко).

    „Зараз" означає „у момент розмови". Скажімо, „зараз будемо писати диктант".

    „На разі" - те саме, що й „зараз", тільки позначає ще менший відтинок часу. „На разі м'яч у нападника гостей". Але дехто занадто захоплюється цим словом і робить йому погану рекламу. Крім нього є ж іще „в цю мить", „зараз" і т.д. Треба чергувати його з іншими синонімами.
    згорнути/розгорнути гілку відповідей
    • 2010.05.28 | harnack

      Будемо гулять, чи гуляти? Про глибинну слов'янськість мови (л)

      Історичний, докорінний, автохтонний континуум української мови - є доказом історичного континууму українського народу. Ось такого типу істин та настанов щодо української - варто розголошувати повсюди - і носитись з ними як з писаною торбою:

      http://www.bbc.co.uk/blogs/ukrainian/ponomariv/2010/02/

      У нас дієслова в інфінітиві закінчуються на „ти", не на „ть". Українська мова - єдина зі слов'янських мов, яка зберегла цей інфінітив.
      Колись на „ти" в інфінітиві закінчувалися дієслова у всіх слов'янських мовах. Потім поступово і в росіян, і словаків, і поляків вони стали закінчуватися на „ть". Найдовше трималися чехи. У них ще в 70-х роках у словниках подавався інфінітив на „ті", але тепер чехи теж перейшли на „ть".
      Тобто, українська мова залишилась єдина, де зберігся цей інфінітив на „ти", і ми повинні берегти його, як зіницю ока. Наприклад, колись у всіх слов'янських мовах були носові голосні. Тепер їх немає ні в кого, тільки в поляків. Поляки їх бережуть і носяться з ними, як з писаною торбою.

      ДОБАВМО:

      Збереження повної палаталізації, кличний відмінок, заклична форма дієслова - принаймні...

      Всього того, в деслов'янізованій російській - дастьбі.

      Висновок: саме російська і є спотвореною та звироднілою чи виродженою слов'янською мовою (чемніше й ввічливіше: деслов'янізованою, пізньопосталою), проти якої з українською таки й варто носитися як з писаною торбою.
    • 2010.05.29 | Манул

      Re: Блоґ Професора Пономарева (л) - "Зараз"...

      Зараз (в залежності від контексту, а також синонімічні ряди):
      1) негайно, в той самий момент, відразу, зразу; 2) отепер, теперечки, тепереньки, отеперечки, нині, ниньки; 3) сьогодні; 4) оттепер, незабаром, з першого моменту; 5) відразу після чогось; 6) близько біля чогось, поряд з чимось.

      Володимир Сосюра:
      Ми в човні з тобою
      знову на Дніпрі.
      І тече ласкава
      мрійна хвиль габа,
      Ой, колись кривава,
      зараз - голуба.
      згорнути/розгорнути гілку відповідей
      • 2010.05.29 | selu

        Рази, перш за все, це стрижні біля орала.

        А ще раз - це штампувальний верстат.
      • 2010.05.29 | harnack

        А суржикословники і суржикососюри - за природою неможливі?

        згорнути/розгорнути гілку відповідей
        • 2010.05.29 | Манул

          Re: А суржикословники і суржикососюри - за природою неможливі?

          harnack пише:
          > "Суржикоречу" - можливі! Значить і суржиконосці, пієтетні догматики суржикожертви, ба й кацапокаліки.

          Тарас Шевченко, "Тополя":

          За перший раз, як за той рік,

          Будеш ти такою;

          А за другий — серед степу

          Тупне кінь ногою.

          Коли живий козаченько,

          То зараз прибуде.
          згорнути/розгорнути гілку відповідей
          • 2010.05.30 | harnack

            Ну ось і доказ - Шевченко доречно вживає "зараз", несуржиково!

            згорнути/розгорнути гілку відповідей
            • 2010.05.30 | Манул

              Re: Ну ось і доказ - Василь Симоненко

              Василь СИМОНЕНКО

              * * *

              Де зараз ви, кати мого народу?
              Де велич ваша, сила ваша де?
              На ясні зорі і на тихі води
              Вже чорна ваша злоба не впаде.

              Народ росте, і множиться, і діє
              Без ваших нагаїв і палаша.
              Під сонцем вічності древніє й молодіє
              Його жорстока й лагідна душа.

              Народ мій є! Народ мій завжди буде!
              Ніхто не перекреслить мій народ!
              Пощезнуть всі перевертні й приблуди,
              І орди завойовників-заброд!

              Ви, байстрюки катів осатанілих,
              Не забувайте, виродки, ніде:
              Народ мій є! В його гарячих жилах
              Козацька кров пульсує і гуде!
              згорнути/розгорнути гілку відповідей
              • 2010.05.30 | harnack

                Re: Ну ось і доказ - Василь Симоненко: також суржикожертва...

                Порівняйте його і суржикососюру із отим же Шевченком, якого Ви й навели яко приклад:

                Зрівняймо ЗАРАЗ і ТЕПЕР (що Ви не замітили) у ШЕВЧЕНКА:

                За перший раз, як за той рік,
                Будеш ти такою;
                А за другий — серед степу
                Тупне кінь ногою.
                Коли живий козаченько,
                То ЗАРАЗ прибуде.
                А за третій... моя доню,
                Не питай, що буде.
                Та ще, чуєш, не хрестися,
                Бо все піде в воду.
                ТЕПЕР же йди, подивися
                На торішню вроду».


                Через вплив (контамінацію, інтерференцію) російської - мова суржикізується і її молоді письменники, без тверезої спроможності органічного та системного міркування і без органічного знання і самого Шевченка, вводять шизофренію у мову - СУРЖИКОФРЕНІЮ.

                Письменники не є всемогутніми богами - непомильні, безгрішні, носії мовного імунитету - що не можуть помилитися. А потім отакі спеціалісти складають і словники - і впроваджують патологеми, дисфункціональність в мову, їхня творчість страждає, а народ також.

                Породжується прірва (каже ж Пономарів: РОЗХИТУВАННЯ) в органіці мови, між Шевченком та системикою мови - і суржикожертвами.

                Отому й необхідно звертати увагу не теє! Нема поради. Розумним навіть і не треба казати і їх тягнути за чуба - вони спроможні самотужки схопити і органіку і системику мови. Але бач є діти і неспеціалісти - яким треба дати аргументи.

                Ви ж не наводите жодного аргументу, а кидаєтесь між Шевченком (не зрозумівши його) до Сосюри (обожнюючи його)...
                згорнути/розгорнути гілку відповідей
                • 2010.05.30 | Манул

                  Re: Ну ось і доказ - Василь Головченко

                  Майдан (головна сторінка, див. справа угорі)
                  Статті
                  28-05-2010
                  Василь Головченко:
                  Для людей чи для «людей»?
                  Дії нової влади демонструють, що існує абсолютно різний підхід до урахування інтересів великого бізнесу та простих українців: власники потужних фінансово-промислових груп отримують переваги напряму і зараз, а решта населення можливо відчує покращення побіжно і колись у майбутньому. Якщо, звісно, доживе.
                  згорнути/розгорнути гілку відповідей
                  • 2010.05.30 | harnack

                    Перечитайте ще раз мій допис: суржикожертви - не є моделлю!

                • 2010.05.30 | Манул

                  Re: Ну ось і доказ - Василь Стус: також суржикожертва?



                  Василь СТУС

                  СВІТАНОК У ЛІСІ

                  Щось бризнуло попереду,
                  Наринуло і вдарило
                  У груди подорожнього.
                  Заледве голубим струмком
                  Бринів поранок між дерев,
                  А зараз повінь зринула
                  І ліс заворожила.
                  І солов'ї, по горло в ніч
                  Загорнені, почувши шум
                  Світання, захлинаються,
                  аж згіркло в горлі.
                  згорнути/розгорнути гілку відповідей
                  • 2010.05.30 | Сергій Вакуленко

                    Re: Ну ось і доказ - Василь Стус: також суржикожертва?

                    Пане Мануле,

                    ніхто ж не каже, що ЗАРАЗ в українській мові нема. Питання в тому, ЯК САМЕ його вживати. І Стус, очевидно, в наведених рядках ужив саме так, як подобається п. Гарнакові...

                    Оте "розхитування" (вживання українського ЗАРАЗ як "перекладу" рос. СЕЙЧАС) справді почалося ще в 1920-х рр., коли й Сосюра заходився вірші писати. У класичній літературі ХІХ ст. його ще майже нема.

                    Тепер п. Гарнак є чи не останнім вояком у програній війні: тих, кого він називає суржикожертвами, — більше.

                    Та якщо схотіти, дуже легко можна вживати ЗАРАЗ і ТЕПЕР за класичними зразками. Мені це свого часу пораяв Шевельов — і я прислухався.

                    На тому ґрунтуються такі властивості мови, як вишуканість і вибагливість. І кожна повноцінна мова мусить мати серед своїх носіїв певну кількість саме таких: вишуканих і вибагливих.


                    Манул пише:
                    >
                    >
                    > Василь СТУС
                    >
                    > СВІТАНОК У ЛІСІ
                    >
                    > Щось бризнуло попереду,
                    > Наринуло і вдарило
                    > У груди подорожнього.
                    > Заледве голубим струмком
                    > Бринів поранок між дерев,
                    > А зараз повінь зринула
                    > І ліс заворожила.
                    > І солов'ї, по горло в ніч
                    > Загорнені, почувши шум
                    > Світання, захлинаються,
                    > аж згіркло в горлі.
                    згорнути/розгорнути гілку відповідей
                    • 2010.05.31 | Манул

                      Re: Ну ось і доказ - Василь Стус: також суржикожертва?

                      Сергій Вакуленко пише:
                      > Пане Мануле,
                      >
                      > ніхто ж не каже, що ЗАРАЗ в українській мові нема. Питання в тому, ЯК САМЕ його вживати. І Стус, очевидно, в наведених рядках ужив саме так, як подобається п. Гарнакові...
                      >
                      > Оте "розхитування" (вживання українського ЗАРАЗ як "перекладу" рос. СЕЙЧАС) справді почалося ще в 1920-х рр., коли й Сосюра заходився вірші писати. У класичній літературі ХІХ ст. його ще майже нема.
                      >
                      "Сейчас" - колись то була українська лексема "у сей (цей) час". В суч. рос. мові "час" - проміжок часу у 60 хвилин. І все. В українській мові час зберігся у значенні як одна із основних форм існування матерії чи тривалість існування явищ, предметів. В рос. мові - "время", церк.-слов. походження (укр. - веремія).
                      "Сейчас" з'явилось у російській мові значно пізніше, ніж "зараз" в українській (див. етимологію слова "раз" і похідних). Тлумачні словники рос. мови подають "сейчас" як: 1)теперь, в настоящее время; 2) очень скоро, немедленно; 3) только что, совсем недавно; 4) сразу, с первого взгляда. Тобто рос. запозичення "сейчас" має усі значення, які мало (має) слово "зараз". Хоча багатозначність "зараз" ширша, ми переконались у цьому на прикладах творчости Лесі Українки, Кримського, Василя Симоненка тощо. Борис Грінченко подає "зараз" як "сейчасъ", "немедленно", залучені ним приклади підтверджують полісемію.

                      > Тепер п. Гарнак є чи не останнім вояком у програній війні: тих, кого він називає суржикожертвами, — більше.
                      >
                      Про пана Гарнака можна сказати словами відомої пісні: "Великий вчений, у мовознавстві він справжній корифей", кожен його пост я читаю з величезним задоволенням, переписую, вивчаю напам'ять, вчуся. Крім того, за браком гумористичних передач на українських теле- і радіоканалах, гумору в укрсучліті та похмурого сьогодення на тлі діяльности Табачника і Стріхи творчість пана Гарнака - унікальний і вдячний випадок для того, щоб у потрібний момент підвищити настрій. Дуже дякую, чекаю нових відкриттів.

                      "Вишуканість" і "вибагливість" в укрсучмові і вимові - спроба приховати невігластво. Жодний "вишуканий" не напише диктант для 3-го класу початкової школи навіть на трійку (за 12-бальною системою і за будь-якою орфографією). Можу побитися об заклад, ставлю 100 грн. проти 1 лєка.
                      згорнути/розгорнути гілку відповідей
                      • 2010.05.31 | Сергій Вакуленко

                        Re: Ну ось і доказ - Василь Стус: також суржикожертва?

                        Манул пише:

                        > "Сейчас" - колись то була українська лексема "у сей (цей) час". В суч. рос. мові "час" - проміжок часу у 60 хвилин. І все. В українській мові час зберігся у значенні як одна із основних форм існування матерії чи тривалість існування явищ, предметів. В рос. мові - "время", церк.-слов. походження (укр. - веремія).
                        > "Сейчас" з'явилось у російській мові значно пізніше, ніж "зараз" в українській (див. етимологію слова "раз" і похідних). Тлумачні словники рос. мови подають "сейчас" як: 1)теперь, в настоящее время; 2) очень скоро, немедленно; 3) только что, совсем недавно; 4) сразу, с первого взгляда. Тобто рос. запозичення "сейчас" має усі значення, які мало (має) слово "зараз".

                        Не мало ЗАРАЗ у класичній українській мові значення "в настоящее время".

                        > > Тепер п. Гарнак є чи не останнім вояком у програній війні: тих, кого він називає суржикожертвами, — більше.
                        > >
                        > Про пана Гарнака можна сказати словами відомої пісні: "Великий вчений, у мовознавстві він справжній корифей", кожен його пост я читаю з величезним задоволенням, переписую, вивчаю напам'ять, вчуся. Крім того, за браком гумористичних передач на українських теле- і радіоканалах, гумору в укрсучліті та похмурого сьогодення на тлі діяльности Табачника і Стріхи творчість пана Гарнака - унікальний і вдячний випадок для того, щоб у потрібний момент підвищити настрій. Дуже дякую, чекаю нових відкриттів.

                        Думаю, Ваша іронія геть недоречна. Пан Гарнак десь далеко за океаном значно краще володіє нашою мовою, ніж багато хто з наших українотеренних "сограждан". Його міркування про українську мову часто глибші бувають, ніж в українотеренних "фахівців", що визнають за непомильний критерій самі тільки підсовєтські словники.


                        > "Вишуканість" і "вибагливість" в укрсучмові і вимові - спроба приховати невігластво. Жодний "вишуканий" не напише диктант для 3-го класу початкової школи навіть на трійку (за 12-бальною системою і за будь-якою орфографією). Можу побитися об заклад, ставлю 100 грн. проти 1 лєка.

                        Дуже помиляєтеся. Вишуканість і вибагливість — це намагання достосувати власний мововжиток до потебнянської перспективи, закарбованої у формулі: "звідки й куди йде наша мова".
                    • 2011.12.20 | harnack

                      Re: Стус: також суржикожертва? Цікавий психологічний момент!

                      Сергій Вакуленко пише:
                      > Пане Мануле,
                      >
                      > ніхто ж не каже, що ЗАРАЗ в українській мові нема. Питання в тому, ЯК САМЕ його вживати. І Стус, очевидно, в наведених рядках ужив саме так, як подобається п. Гарнакові...
                      >
                      > Оте "розхитування" (вживання українського ЗАРАЗ як "перекладу" рос. СЕЙЧАС) справді почалося ще в 1920-х рр., коли й Сосюра заходився вірші писати. У класичній літературі ХІХ ст. його ще майже нема.
                      >
                      > Тепер п. Гарнак є чи не останнім вояком у програній війні: тих, кого він називає суржикожертвами, — більше.
                      >
                      > Та якщо схотіти, дуже легко можна вживати ЗАРАЗ і ТЕПЕР за класичними зразками. Мені це свого часу пораяв Шевельов — і я прислухався.
                      >

                      Пане Сергію: а при якій нагоді Шевельов Вам зробив заввагу? Почувши Вас?

                      У мене, приміром, розпочався таки чистий бунт - коли я відкрив, що некритично наслідую суржикізми з України, які, бач, мене підводять, що таки нема на кого покладатись - й отак почав сумніватись і самотужки переосмислювати свій досвід.

                      > На тому ґрунтуються такі властивості мови, як вишуканість і вибагливість. І кожна повноцінна мова мусить мати серед своїх носіїв певну кількість саме таких: вишуканих і вибагливих.
                      >
                      >
                      > Манул пише:
                      > >
                      > >
                      > > Василь СТУС
                      > >
                      > > СВІТАНОК У ЛІСІ
                      згорнути/розгорнути гілку відповідей
                      • 2011.12.20 | Сергій Вакуленко

                        Шевельов

                        harnack пише:

                        > Пане Сергію: а при якій нагоді Шевельов Вам зробив заввагу? Почувши Вас?

                        То була листовна реакція на першу частину мого перекладу його «Історичної фонології української мови».

                        11 лютого 1996 р.:

                        "З дрібниць. Я знаю, що тепер на Україні шириться вживання слова ЗАРАЗ коштом ТЕПЕР. Я старався тут бути консервативним. Я думаю, що це розрізнення корисне".
                        згорнути/розгорнути гілку відповідей
                        • 2012.01.05 | Мірко

                          шириться вживання слова ЗАРАЗ коштом ТЕПЕР

                          Як і вживання ФРУКТІВ коштом ОВОЧІВ, а ОВОЧІВ коштом ЯРИНИ / ГОРОДИНИ.
                          Хтось таки глузує із нас - творить малоросів із русичів.
                • 2010.05.30 | Манул

                  Re: Ну ось і доказ - Аг. Кримський: також суржикожертва...

                  Агатангел КРИМСЬКИЙ
                  Я в горах над морем...

                  І тобі, Вкраїно, вільная дорога
                  Зараз заблищала до життя нового.
                  Ти одкритим морем сміло попливеш!
                  Ти новітнім щастям гордо заживеш!
                  згорнути/розгорнути гілку відповідей
                  • 2010.05.30 | Сергій Вакуленко

                    Re: Ну ось і доказ - Аг. Кримський: також суржикожертва...

                    Манул пише:
                    > Агатангел КРИМСЬКИЙ
                    > Я в горах над морем...
                    >
                    > І тобі, Вкраїно, вільная дорога
                    > Зараз заблищала до життя нового.
                    > Ти одкритим морем сміло попливеш!
                    > Ти новітнім щастям гордо заживеш!

                    Знову Гарнак, мабуть, скаже: отут — правильно.

                    Із дієсловами доконаного виду ЗАРАЗ сполучається дуже органічно.
            • 2010.05.30 | Манул

              Re: Ну ось і доказ - Леся Українка

              Леся Українка
              ПРОЩАННЯ.
              Драма

              Дівчина

              Я завжди тільки на себе жалую.

              Хлопець

              Чого ти зараз все приміряєш до себе? Се, знаєш, негарна звичайна.
              згорнути/розгорнути гілку відповідей
              • 2010.05.30 | Сергій Вакуленко

                Re: Ну ось і доказ - Леся Українка

                Манул пише:
                > Леся Українка
                > ПРОЩАННЯ.
                > Драма
                >
                > Дівчина
                >
                > Я завжди тільки на себе жалую.
                >
                > Хлопець
                >
                > Чого ти зараз все приміряєш до себе? Се, знаєш, негарна звичайна.

                Це означає: тільки щось станеться, а вона ну зараз же думати, що їй із того буде! Це НЕ означає, що вона саме ТЕПЕР це робить. Ідеться про ЗАВЖДИ (повторювану дію).
                згорнути/розгорнути гілку відповідей
                • 2010.05.31 | Манул

                  Ви говорите, що "зараз" - польське слово?

                  Польське "zaraz" українською - зараз, зараз же.
                  Українське "зараз" у перекладі польською - zaraz, teraz.
                  Українське "тепер" у перекладі польскою - teraz.
                  Польське "teraz" у перекладі українською - тепер, зараз.
                  Див.:
                  Анна і Збігнєв Ландовські. - Polsko-ukrainski slownik.
                  Ukraincko-polski slownik
                  Укр. "зараз" - абсолютна калька з польської?
                  Тоді, мо', Валуєв, а тепер Путін та Табачнік і мають рацію?

                  Принагідно екскурс на тему:
                  А чи помиляються письменники?
                  Відповідь: Ні.
                  Отже, дискурс:
                  Борис Антоненко-Давидович. - Здалека й зблизька. - К., 1969. - С. 28:
                  "Коли куратором Київського учбового округу став видатний російський хірург і педагог М. Пирогов, почали робити вже й практичні заходи до переходу початкових шкіл на українську викладову мову".
                  Саме учбовий округ, а не навчальний, саме учбовий заклад, а не навчальний, саме ВУЗ, а не ВНЗ!!!
                  Хоча Борис Антоненко-Давидович інколи й помилявся, коли починав говорити про те, "як ми говоримо", і дуже помилявся в окремих випадках, але не тут у цій книжці!!!
                  згорнути/розгорнути гілку відповідей
                  • 2010.05.31 | Сергій Вакуленко

                    У Ваших словах нема почуття міри

                    Манул пише:
                    > Польське "zaraz" українською - зараз, зараз же.
                    > Українське "зараз" у перекладі польською - zaraz, teraz.
                    > Українське "тепер" у перекладі польскою - teraz.
                    > Польське "teraz" у перекладі українською - тепер, зараз.
                    > Див.:
                    > Анна і Збігнєв Ландовські. - Polsko-ukrainski slownik.
                    > Ukraincko-polski slownik
                    > Укр. "зараз" - абсолютна калька з польської?

                    Це слово є ще в білоруській та у словацькій мовах. В етимологічному словнику білоруської мови зроблено припущення, що то таки й було запозичення з польської (з огляду на наголос), хоча складники цього слова спільнослов'янські.

                    > Тоді, мо', Валуєв, а тепер Путін та Табачнік і мають рацію?

                    Це що, з одного слова ЗАРАЗ мало б випливати? Так воно й у деяких російських говірках є.


                    > Принагідно екскурс на тему:
                    > А чи помиляються письменники?
                    > Відповідь: Ні.

                    Відповідь чудова. Де там тому Богові до письменників!..


                    > Отже, дискурс:
                    > Борис Антоненко-Давидович. - Здалека й зблизька. - К., 1969. - С. 28:
                    > "Коли куратором Київського учбового округу став видатний російський хірург і педагог М. Пирогов, почали робити вже й практичні заходи до переходу початкових шкіл на українську викладову мову".
                    > Саме учбовий округ, а не навчальний, саме учбовий заклад, а не навчальний, саме ВУЗ, а не ВНЗ!!!
                    > Хоча Борис Антоненко-Давидович інколи й помилявся, коли починав говорити про те, "як ми говоримо", і дуже помилявся в окремих випадках, але не тут у цій книжці!!!

                    Я взагалі не знаю, насікільки то є автентичний Антоненко-Давидович. У видавництві «Радянський письменник» тоді були літредактори, які дуже втручалися в авторський текст.

                    Та нехай Вам подобається УЧБОВИЙ — Ваше право любити це слово.

                    От тільки було б бажано пояснити, від якого ж такого українського іменника цей прикметник утворений.

                    До речі, й датується він шонайраніше другою половиною 1930-х рр. Ні Желехівський, ні Грінченко такого слова не знали (хоча в Желехівського навіть є УЧЕБНИЙ).

                    Серед моїх словників перший, де він з'являється, — це «Орфографічний словник для школи» Іллі Кириченка (Київ, 1949).

                    В усякому разі, це сталося за часів сталінських репресій, коли розквіт української мови був нечуваний.
                    згорнути/розгорнути гілку відповідей
                    • 2010.05.31 | Манул

                      Лист Лесі Українки чоловікові Гребенюку

                      Видатний український мовознавець і наш навчитель з діяспори Роман Сербин у розлогій статті "Бур'яни на мовній ниві: плоди імперської традиції" (друкована у Франції і Канаді 1995 року) писав: "Неправильне вживання прислівника "зараз" зауважила Л. Українка ще перед Антоненком-Давидовичем. Про це й писала своєму чоловікові, Гребенюкові: "Треба б раз назавжди прийняти, що слово зараз по-українськи значить - хутко, незабаром, але не тепер, в даний момент". ("Леся Українка - хронологія життя і творчости". Ню-Йорк, УВАН, 1970).
                      Див.: http://ukrlife.org/main/evshan/serbyn11.htm
                      Пан Сербин посилається на дуже авторитетне джерело - УВАН, Ню-Йорк. Все ж, хотілося б знати, де саме зберігається лист Лесі Українки "чоловікові Гребенюку", чи, може, то вона писала Клименту Квітці, чи, може, взагалі такого не писала, бо щось не віриться у той кострубатий стиль? Може, звичайнісіньке шахрайство? Та ні, такого бути не може, ніколи не повірю! А все ж хотілося б мати докази, що Сербин не шахрай.
                      В українській мові слово "зараз" має одно із значень - "в даний момент" (щоб про це не писала своєму чоловікові Гребенюку Леся Українка). "Тепер там тихо" і "Зараз там тихо" - мають різні смислові значення. "Тепер" - з якогось часу до цього моменту, "зараз" - саме в цей момент. Але ж "саме в цей момент" і означає тепер, чи не так? Польське "zaraz" так і перекладається українською - зараз, тепер.
                      Володимир Сосюра вдало і точно вжив слово "зараз" у рядку: "Де гули набої, зараз сміх звучить". Б.Антоненко-Давидович його виправляє, мовляв, треба було: "Де гули набої, нині сміх звучить". Дурниця, то вже не поезія, а шмаркання. У В.Сосюри його ліричний герой каже про те, що, де гули набої, саме в цей момент, ЗАРАЗ там звучить сміх. У цю хвилину!!! Хвилину тому його не було тут чути, через хвилину він може припинитися. "Нині" той сміх звучить? Та скільки ж він "нині" може звучати? День, місяць, рік? Розумієте, який нонсенс у правці АДБД?
                      Володимир Сосюра - геній, найкращий лірик в українській поезії за всі її часи. Чи може геній Сосюра дозволити пігмею себе виправляти? А куди ж він подінеться?
                      Далі, стосовно книжки "Здалека й зблизька". Ми говоримо про мову Антоненка-Давидовича, а не про мої уподобання. "Учбовий" - слово, яке належить Антоненкові-Давидовичу, я лише констатую. Ви не знаєте, наскільки текст є автентичний? Незнання не є аргумент. Текст автентичний, почитайте инші його твори, там Ви зустрінете ще багато питань. Літредактор книжки - Ростислав Самбук, поважний письменник, знавець української мови, прекрасний автор. Антоненко-Давидович його поважав. До речі, на [-ба] в українській мові є дуже багато питомих слів. Чи було колись слово "учба"? Може, й було, логіка підказує, що було. Певно, це і мав на увазі Антоненко-Давидович.
                      згорнути/розгорнути гілку відповідей
                      • 2010.05.31 | Сергій Вакуленко

                        Re: Лист Лесі Українки чоловікові Гребенюку

                        Манул пише:

                        > "Тепер там тихо" і "Зараз там тихо" - мають різні смислові значення. "Тепер" - з якогось часу до цього моменту, "зараз" - саме в цей момент. Але ж "саме в цей момент" і означає тепер, чи не так?

                        Щось Ви тут наплутали. Спочатку в Вас ЗАРАЗ і ТЕПЕР "мають різні смислові значення", і тут-таки ж обидва вони означають "саме в цей момент"...


                        > Польське "zaraz" так і перекладається українською - зараз, тепер.

                        А Ви не перекладайте, Ви просто говоріть і пишіть українською.


                        > Володимир Сосюра вдало і точно вжив слово "зараз" у рядку: "Де гули набої, зараз сміх звучить". Б.Антоненко-Давидович його виправляє, мовляв, треба було: "Де гули набої, нині сміх звучить". Дурниця, то вже не поезія, а шмаркання. У В.Сосюри його ліричний герой каже про те, що, де гули набої, саме в цей момент, ЗАРАЗ там звучить сміх. У цю хвилину!!! Хвилину тому його не було тут чути, через хвилину він може припинитися.

                        І як же Ви визначаєте кількість хвилин, в межах якої треба казати ЗАРАЗ, а поза межами якої — щось инше?

                        > "Нині" той сміх звучить? Та скільки ж він "нині" може звучати? День, місяць, рік? Розумієте, який нонсенс у правці АДБД?

                        Ось із словника за ред. Агатангела Кримського:

                        В настоящее время – тепер, тепереньки, теперечки, сейчас, нині. До настоящего времени – донині, дотепер. (ДОЗАРАЗ язик повернеться сказати?)

                        І там-таки цитата з Франка: "Що ж бо ви, мамо, мене нині вчепилися, як оса?"


                        > Володимир Сосюра - геній, найкращий лірик в українській поезії за всі її часи. Чи може геній Сосюра дозволити пігмею себе виправляти? А куди ж він подінеться?

                        То Ваші особисті вподобання.


                        > Ви не знаєте, наскільки текст є автентичний? Незнання не є аргумент.

                        Цього не тільки я не знаю. Цього тепер уже, мабуть, ніхто не знає.


                        > Текст автентичний, почитайте инші його твори, там Ви зустрінете ще багато питань. Літредактор книжки - Ростислав Самбук, поважний письменник, знавець української мови, прекрасний автор. Антоненко-Давидович його поважав.

                        А посадова інструкція залишалася посадовою інструкцією.


                        > До речі, на [-ба] в українській мові є дуже багато питомих слів. Чи було колись слово "учба"? Може, й було, логіка підказує, що було.

                        Мені така логіка невідома. Було в нас здавна слово НАУКА, яким отой процес називано. Як-от у «Грицевій шкільній науці» (не учбі).


                        > Певно, це і мав на увазі Антоненко-Давидович.

                        Або просто писав обачненько, щоб другий раз не загриміти в табори. Логіка підказує, що й це припущення цілком імовірне.
                        згорнути/розгорнути гілку відповідей
                        • 2010.06.01 | Манул

                          Re: Лист Лесі Українки чоловікові Гребенюку

                          У вас із Сербином методи однакові: штукарство, спекулянство, мартопляство і шахрайство. Доказ: лист Лесі Українки своєму чоловікові Гребенюку. Ви його читали? Чи, може, з Гребенюком особисто знайомі?
                          Несерйозно все це. І гидко. Навіть не смішно.
                          АДБД писав "учбовий", щоб не втрапити до бупру? Убий - краще не придумаєш. Ви що-небудь АДБД, крім "Як ми говоримо", читали? Ні. Але все знаєте.
                          згорнути/розгорнути гілку відповідей
                          • 2010.06.01 | Сергій Вакуленко

                            Заносить Вас, чоловіче. Попийте холодної водички.

                            Манул пише:
                            > У вас із Сербином методи однакові: штукарство, спекулянство, мартопляство і шахрайство.

                            Я до Вас звертався дотепер чемно. Хочете переходити на лайку — справа Ваша. Тільки ж воно без наслідків не минеться.


                            > Доказ: лист Лесі Українки своєму чоловікові Гребенюку. Ви його читали? Чи, може, з Гребенюком особисто знайомі?

                            "Сам п'ю, сам гуляю, сам стелюся, сам лягаю..."

                            Сам вигріб того листа, сам його спростував, сам мене звинуватив у тому, що я його не читав і що з Гребенюком не ручкався...


                            > Несерйозно все це. І гидко. Навіть не смішно.

                            То плачте. Бо Вам є над чим.


                            > АДБД писав "учбовий", щоб не втрапити до бупру? Убий - краще не придумаєш.

                            А Ви посиділи б там, де Антоненко-Давидович посидів був, то гляди — язичка й прикусили б.


                            > Ви що-небудь АДБД, крім "Як ми говоримо", читали? Ні. Але все знаєте.

                            "Сам питаю, сам відповідаю, сам про все суджу непомильно..."

                            Самодостатній з Манула чоловік.
                            згорнути/розгорнути гілку відповідей
                            • 2010.06.03 | harnack

                              Шевченкове "зараз-зілля" - антидот проти суржикожертв (л)

                              Шевченкове "зараз-зілля" - загнане в підпілля

                              Звідси: http://community.livejournal.com/ua_etymology/104361.html?thread=1352361#t1352361

                              На жаль - ані найполемічніша полеміка не стає в пригоді, нічим не зарадиш:

                              Та суржикожертви не розуміють навіть і Шевченкової мови та українського слова "ЗАРАЗ" як вже й доказано вище з поемою "Тополя" - в цьому й їхня психологічна користь у виясненні процесів суржикофренізації комунікації між нинішніми українцями.

                              Тому й марнувати на них енергії - варто лиш кумедною модальністю та пасквільним способом.

                              Бач нас цікавлять лиш обдаровані люди які самотужки можуть схопити принаймні мову Шевченка (і для них і пишемо), і яких не треба дарма тягнути за чуба, яко пропащих калік.

                              Звідкіля ж у них взяти теоретичної системності міркування та розуміння мови, тим паче знання глибнної та докорінної органічності мови (принаймні Шевченка) - їх теє й не цікавить. Замість того аби зненавидіти своє каліцтво, свою суржикожертовність (скоєну саме російською): вони нестямно розтринькують свою енергію на її оправдання (стають кумедними суржикософістами).

                              Пояснімо ж їм таким чином Шевченкову "Тополю" російською, бо інакше її не зрозуміють: звернімо ж їхню кволу увагу на "зараз" і "тепер" у Шевченка:

                              ЗАРАЗ-ЗІЛЛЯ від Шевченка - суржикожертвам:

                              Пішла стара, мов каламар
                              Достала з полиці.
                              «Ось на тобі сего дива!
                              Піди до криниці;
                              Поки півні не співали,
                              Умийся водою,
                              Випий трошки сего ЗІЛЛЯ —
                              Все лихо загоїть.
                              Вип'єш — біжи якомога;
                              Що б там не кричало,
                              Не оглянься, поки станеш
                              Аж там, де прощалась.
                              Одпочинеш; а як стане
                              Місяць серед неба,
                              Випий ще раз; не приїде —
                              Втретє випить треба.

                              За перший раз, як за той рік,
                              Будеш ти такою;
                              А за другий — серед степу
                              Тупне кінь ногою.
                              Коли живий козаченько,
                              То ЗАРАЗ [рос. ТОТЧАС] прибуде.
                              А за третій... моя доню,
                              Не питай, що буде.
                              Та ще, чуєш, не хрестися,
                              Бо все піде в воду.
                              ТЕПЕР [рос. СЄЙЧАС] же йди, подивися
                              На торішню вроду».

                              Детальніше про СЄЙЧАС/ТОТЧАС (ТЕПЕР-ОТЕПЕР/ЗАРАЗ) у самого ОГІЄНКА - але чи суржикожертви читають? А якщо читають - чи розуміють?

                              Отут:

                              http://bibleonline.ru/bible/ukr/

                              Якби українці читали оцей переклад Огієнка з отакою завзятістю з якою німці читали Лютеровий переклад - ми б не бабралися в тупих полеміках про українську мову. Я завжди натрапляю на нагоду й знаходжу дозвілля перечитувати Огієнковий переклад - принаймні заради мови.

                              Ось один приклад - яким кремезним і могутнім (і причащальним) є текст Огієнка:

                              ЗАРАЗ ув Євангелії Огієнка:

                              російською = ТОТЧАС, не СЄЙЧАС!

                              Онде треба довчитись про оте насущне й питоме українське "ЗАРАЗ": воно не є тепморально нейтральним й не значить "тепер", чи "отепер", чи "сєйчас"...

                              Не зрозумівши українського доречного "зараз" - суржикожертви ампутують ціле українське семантичне поле, яке несе найвагоміший тягар комунікації: часову модальність. А справжня, автентична творчість і автентичне українське життя - неможливі без справжнього розуміння темпоральності, часу, вчасності та пори. Український ум - залишається часово невпораним, покаліченим.

                              Збагнімо найелементарніше: коли українською треба словесно передавати НАРАТИВІЗАЦІЮ дій та подій (від казок та до самого роману), починів та вчинків, коли міжособистісні колізії набувають могутньої діалогічності - не оминути отого "зараз" (Зважмо: домінантою наративу, нарації, розповіді = темпоральність, хронологія, вчасність, чергування, раптовість, не/одночасність тощо - що письменникам та вихователям дітей неодмінно знати).

                              В Євангелії од Марка, де темпоральне чергування чудотвориних вчинків Христа зазнає найщільнішого ТЕМПУ - нараховуємо отого суто УКРАЇНСЬКОГО "зараз" понад 40 разів!

                              Од МАТВІЯ:

                              ТЕПЕР/ЗАРАЗ (яких Огієнко не плутає під приводом антипуризму та нібито "сучасної української мови"):

                              3:15 А Ісус відповів і сказав йому: Допусти це ТЕПЕР, бо так годиться нам виповнити усю правду. Тоді допустив він Його.
                              3: 16 І охристившись Ісус, ЗАРАЗ вийшов із води. І ось небо розкрилось, і побачив Іван Духа Божого, що спускався, як голуб, і сходив на Нього.


                              4:19 І Він каже до них: Ідіть за Мною, Я зроблю вас ловцями людей!
                              4:20 І вони ЗАРАЗ покинули сіті, та й пішли вслід за Ним.
                              4:21 І, далі пішовши звідти, Він побачив двох інших братів, Зеведеєвого сина Якова та Івана, його брата, із Зеведеєм, їхнім батьком, що лагодили свого невода в човні, і покликав Він їх.
                              4:22 Вони ЗАРАЗ залишили човна та батька свого, та й пішли вслід за Ним.

                              РОСІЙСЬКОЮ отут: ЗАРАЗ = ТОТЧАС (й аніскілечки й аніде: СЕЙЧАС чи ТЕПЕРЬ)

                              Глава 3
                              15 Но Иисус сказал ему в ответ: оставь ТЕПЕРЬ, ибо так надлежит нам исполнить всякую правду. Тогда Иоанн допускает Его.
                              16 И, крестившись, Иисус ТОТЧАС вышел из воды, - и се, отверзлись Ему небеса, и увидел Иоанн Духа Божия, Который сходил, как голубь, и ниспускался на Него.

                              Глава 4
                              19 и говорит им: идите за Мною, и Я сделаю вас ловцами человеков.
                              20 И они ТОТЧАС, оставив сети, последовали за Ним.

                              21 Оттуда, идя далее, увидел Он других двух братьев, Иакова Зеведеева и Иоанна, брата его, в лодке с Зеведеем, отцом их, починивающих сети свои, и призвал их.
                              22 И они ТОТЧАС, оставив лодку и отца своего, последовали за Ним.

                              Порівняймо ж також із англійською:

                              Matthew:

                              4:19 And he saith unto them, Follow me, and I will make you fishers of men.

                              4:20 And they STRAIGHTAWAY left their nets, and followed him.

                              4:21 And going on from thence, he saw other two brethren, James the son of Zebedee, and John his brother, in a ship with Zebedee their father, mending their nets; and he called them.

                              4:22 And they IMMEDIATELY left the ship and their father, and followed him.

                              Українське "зараз" (рідко: негайно) - у Огієнка майже систематично передає оте грецьке euthus/eutheôs, а в латині stătim. Англійською систематично прекладено: immediately (рідко: straightaway) + а російською ТОТЧАС!...

                              Скільки суржикоума треба, аби теє схопити?

                              Ніде "зараз" не значить "тепер" чи "отепер" чи "натепер", чи "сєйчас", чи "у момент розмови"!... "Зараз" - аніскілечки темпорально НЕ ТРИВАЄ, так як не триває і "незабаром"!

                              (Зрештою: нема спасіння чи відродження - без євангелізації й апостолізації й моралізації й етицизації умів: звідсіля й поняття активності й пропаґанди навіть і щодо самої мови. А без мови - дастьбі нюансованої семантики та міркування та розуміння та комунікації).

                              Звідсіля:

                              http://harnack.livejournal.com/2763.html


                              http://www2.maidan.org.ua/news/view.php3?site=maidan&bn=maidan_rel&key=1311260565&trs=-1
  • 2010.11.30 | harnack

    Блок писав: "Без "ятя" хлеб не пахнет хлебом" (л)

    Гарна стаття - необхідно прочитати. Власне - інший вирішальний, ґвалтівний момент деслов'янізації й дидеференціації (деетимологізації) російської.

    Ось:

    "Вщерть" і "вщент" - це не те ж саме
    Professor Ponomariv | 2010-11-11, 14:34

    Колись у слов'янських мовах існував звук, що його позначали літерою ѣ ("ять"). Згодом у різних мовах на його місці виникли інші звуки. У польській "а" - las, у білоруській і російській "е" з пом'якшенням попереднього приголосного - "лес", в українській "і" - ліс. Дожовтневий російській правопис зберігав традиційне написання літери ѣ, хоч вона позначала той самий звук, що й "е".
    Українцям було легше, ніж росіянам, зорієнтуватися в російському правописі. Наприклад, росіянин не знав, чому слово "село" треба писати через "е", а "сено" - через ѣ. Або чому слово "хлебать" писати через "е", а "хлев" через ѣ.
    В українській мові маємо "село", але "сіно", "хлебтати", але "хлів" і "хліб".

    Отже, тоді вже українці знали, де писати в російській мові ѣ.
    1918-го року ѣ усунули з російського алфавіту, але інтелігенція чинила опір такому нововведенню. Олександр Блок писав: "Без "ятя" хлеб не пахнет хлебом".
    Друкарі не хотіли складати тексти без "ятя". Тоді Ленін наказав морякам у Петрограді піти в друкарні й позабирати звідти всі "яті".
    Вони позабирали та викинули їх у Неву.
    Згодом росіяни звикли писати без "ятів".
    А тепер про слова, близькі звучанням, але різні значенням, тобто, про пароніми. Їх часто сплутують і вживають один замість одного. Є в українській мові такі пароніми "ущент" - "вщент" і "ущерть" - "вщерть".
    Прислівник "ущент" або "вщент" означає "остаточно", "до кінця", "без залишку". Наприклад: "Привіт Болгарії, що пута вікові в священній боротьбі розбила вщент навіки" (Максим Рильській), "Його літак згорів ущент, лиш дим від літака" (Платон Воронько). "Ущерть" - "вщерть" - це "повністю", "до самого верху", "по самі вінця". Наприклад: "Вода стояла сливе вщерть з кам'яними цямринами криниці" (Іван Нечуй-Левицький), "Мріє, не зрадь! Ти ж так довго лила свої чари в серце жадібне моє, сповнилось серце ущерть" (Леся Українка).
    З огляду на це, дуже дивно чути в публічному мовленні вислови на кшталт: "Ущент заповнені зали" замість "Ущерть заповнені зали".
    Радіослухач Олександр Поліщук просить пояснити, чому словники подають у родовому відмінку однини закінчення "мікрофона", але "телефону".
    За правилом, одиничні поняття мають у родовому відмінку закінчення "а".
    А в назвах явищ, процесів, установ, підприємств, закладів тощо - закінчення "у".
    З огляду на це маємо "мікроскоп" - "мікроскопа", "мікрофільтр" - "мікрофільтра", "мікрофон" - "мікрофона". "
    Телефон" має два закінчення. Якщо йдеться про вид зв'язку, то "телефону", а коли маємо на увазі апарат, то "телефона".

    http://www.bbc.co.uk/blogs/ukrainian/ponomariv/2010/11/---3.html
  • 2011.03.12 | harnack

    Варто затямити: Суржик: це хвороба - треба лікуватись (л)


    Суржик - це хвороба, від якої треба лікуватись

    Радіослухач Богдан прочитав в одному виданні, що на Кіровоградщині, Дніпропетровщині, Запоріжжі й на Донеччині поширений, як він пише, степовий діалект української мови. Чи це часом не російсько-український суржик? - запитує радіослухач. Суржик - це неконтрольована суміш з українських та російських слів. Його називають хворобою мови, тож від хвороби мусимо лікуватися.
    А говірки зазначених областей є частиною найбільшого з трьох наріч української загальнонародної мови - південно-східного. Частиною цього наріччя є середньонаддніпрянський говір, на основі якого виникла сучасна літературна українська мова.
    Слобожанський говір поширений у південно-східних районах Сумської області, на Харківщині, в північних районах Луганської області.
    Степовий говір - це південні райони Кіровоградщини, Дніпропетровщини, Миколаївщини та Одещини. А також це Запоріжжя, Донеччина й Херсонщина.
    Відрізняється цей говір від літературної мови кількома рисами. Зокрема, в дієсловах не відбувається чергування "д", "т", "з", "с" з "дж", "ч", "ж", "ш". Тобто, кажуть не "сиджу", а "сидю", не "кручу", а "крутю", не "вожу", а "возю" і не "ношу", а "носю".


    Третя особа дієслів другої дієвідміни закінчується не на "ить", а на "е": "робе", "носе", "ходе" при літературних формах "робить", "носить", "ходить".
    Прислівник "де" використовують замість "куди": "Де ти йдеш?" замість "Куди ти йдеш?".
    Отже, степовий говір - це не суржик, а одне з територіальних відгалужень загальнонародної української мови.
    Андрія цікавить етимологія слова "філіжанка". "Філіжанка" - синонім до слова "чашка". Наприклад: "Кава запарувала в малих філіжанках у руках у гостей" (Михайло Коцюбинський). "Купріян дивиться на філіжанку чаю, що парує на столі" (Григорій Тютюнник). Як і польське "filiżanka", грецьке "флідзані", це слово походить від турецького "fincan" з цим самим значенням.
    Віталій запитує, як правильно казати - "гумка" чи "ґумка". Ідеться про те, чим витирають написане. Оскільки першоджерелом цього слова є середньолатинські "gumma", "gummi", то краще казати "ґумка". Бо багато хто ґекає в грецьких словах, але для цього немає жодних підстав. Греки кажуть "гама", "Горгона", а окремі українці тут ґекають. А там, де треба вимовляти "ґ", гекають. Треба казати "ґрунт", "ґума", "обґрунтований", "проґумований".

    http://www.bbc.co.uk/blogs/ukrainian/ponomariv/


Copyleft (C) maidan.org.ua - 2000-2019. Сайт розповсюджується згідно GNU Free Documentation License.
Архів пітримує Громадська організація Інформаційний центр "Майдан Моніторинг". E-mail: news@maidan.org.ua