07/24/2010 | Роман Сербин

Читаю ″Українізація″ 1920-30-х років: Передумови, здобутки, уроки․ (Київ, 2003)․ Шкода, що матеріали про українізацію не вивчила українська еліта на початку незалежності України, та не взялася ще тоді до серйозної українізації України․ Сьогодні не мали б ми тої ситуації в Україні до якої допровадила ця еліта․ Але моє питання на мовну тему․ Я звернув увагу на вживання в книжці слова ″шефство″, ″шефстська допомога″, ″шефстська робота″ тощо․ Приклад:

″10 серпня 1931 р․ ВУЦВК прийняв постанову, згідно якої дев'ять міських рад України - Київська, Одеська, Полтавська, Сталінська, Дніпропетровська, Харківська, Запорізька, Херсонська та Сумська - мали взяти ШЕФСТВО над 9 районами Далекого Сходу, у яких українці складали 50 і більше відсотків населення․″ Мається на увазі не якусь зверхність чи виконання обов'язків шефа, а допомогу в збереженні та розвитку української мови й культури․ (Колоніяльний сов-український уряд мабуть робив більше в цій справі, ніж коли небудь уряд незалежної України!) Мені здається що більш доречним терміном в цьому випадку було б слово ПОКРОВИТЕЛЬСТВО, ніж шефство․ Шеф, шефство мені виглядають адміністраційно-військовою лексикою․ Популяризація вживання їх мабуть увійшла під впливом комуністичної ідеології та мілітризації Совєтської імперії․ Я тут бачу подібність до вживання слова ″команда″ замість ″дружина″․

Мене цікавить історії слова ″шефство″: коли воно увійшло в українську мову, в якому сенсі, чи воно й далі вживається і в якому розумінні? Може ця тема уже дискутувалася, то буду вдячний за лінки․ ″Команду - дружину″ ми вже обговорювали, але про шефство - не пам'ятаю․