Питання щодо суржика
09/24/2010 | Kohoutek
Мені цікаво, чи існує такий феномен, як "суржик" в інших країнах (крім Білорусі, де ситуація абсолютно подібна до української)? Наприклад, чи існує словацько-чеський суржик? Як взагалі було зі взаємопроникненням мов у Чехословаччині? Чи можуть існувати в одному суспільстві дві дуже споріднені мови, не змішуючись? Якщо хтось у курсі, було б цікаво довідатись.
Відповіді
2010.09.24 | Сергій Вакуленко
Зразочок із соняшної Прудентопільщини влаштує? (ф)
2010.09.26 | stryjko_bojko
Українська мова у Бразилійській діаспорі(/)
Ірина СушинськаББК Ш12=411.4*66 УДК 811.161.2:323.15(81)
УКРАЇНСЬКА МОВА У БРАЗИЛІЙСЬКІЙ ДІАСПОРІ: СТАН І СТАТУС
У статті розглядається проблема функціонування української мови у бразилійській діаспорі на сучасному етапі, аналізується її статус і умови для розвитку. Визначається специфіка мовних контактів, екстралінгвістичні причини формування українсько-португальського білінгвізму, аналізуються етнолінгвістичні та соціокультурні чинники, що впливають на його формування. Ключові слова: білінгвізм, мовні контакти, міжкультурна комунікація, лінгвістична інтерференція.
Джерело - http://www.nbuv.gov.ua/portal/Soc_Gum/Ls/2010_20/s...
слова: білінгвізм, мовні контакти, міжкультурна комунікація, лінгвістична інтерференція.
Історія імміграції українців до Бразилії нараховує вже понад 100 років. З 1895 р. розпочалося масове переселення українців під час так званої «бразилійської гарячки» (1895–1899), коли агенти італійських пароплавних ліній привезли до Бразилії близько 15 тис. осіб переважно з Північно-Східної Галичини. Друга хвиля української імміграції до Південної Америки припадає на період між Першою і Другою світовими війнами. У цей період у складі переселенців зростає кількість інтелігенції, яка мала високий рівень політичної свідомості. Ця хвиля імміграції не була численною: приблизно 9 тис. осіб прибули не тільки з Галичини, а й з Волині і Полісся, Буковини і Закарпаття. Третя хвиля імміграції українців припадає на перші повоєнні роки. Кількість прибулих українців у цей період становить понад 7 тисяч. Українські переселенці оселилися переважно на півдні країни. Найбільшими містами компактного проживання українців у штаті Парана є: Прудентополіс, Курітіба, Уніао-да-Віторіа, Пітанга, Іраті, Круз-Машадо, Ріо-Азул, Маллет, Іваї, Кампо-Моурао, Ронкадор, Понта Гросса, Антоніо-Олінто, Пато-Бранко і Пауло-Фронтін. Окрім цього, в інших 35 муніципалітетах штату проживають бразильці українського походження. У штаті Санта-Катаріна українські громади зосереджені в містах Порто-Уніао, Ітайополіс, Сапоіньас, Трес-Баррас, Мафра, в штаті Ріо-Гранде-до-Сул – у містах Порто-Алегре, Гуарані, Іжуі, Жагуарі та Ерешімі, а в штаті Сан-Пауло українська громада проживає в столиці та муніципалітеті Сао-Каетано-до-Сул. На сьогодні українська громада Бразилії, переважно, складається з бразилійців українського походження 4-го і 5-го поколінь, які підтримують традиції української культури. Кількість української громади у Бразилії нараховує близько 500 тисяч осіб, з яких 80 відсотків проживає у штаті Парана. Метою нашого дослідження є вивчення специфіки функціонування української мови у бразилійській діаспорі, яка є однією з найчисленніших українських діаспор у світі. Мова зарубіжного українства, зокрема явище білінгвізму (українсько-англійського, українсько-іспанського, українсько-португальського) є актуальним та малодослідженим питанням сучасної лінгвістики. Наукова новизна роботи визначається тим, що українсько-португальський білінгвізм ще не був предметом спеціального дослідження. Окреслена проблема не вивчалася на соціолінгвістичному та лінгвокультурологічному рівнях. Проблема білінгвізму та його конкретних типів розглядається у роботах Т.Бертагаєва, З.Блягоз, У. Вайнраха, С.Васильєвої, Є.Верещагіна, Б.Гавранека, Ю.Лотмана, О.Литвиненко, Ю.Онишківа, В.Тхорика, Р.Хунагова тощо. Питання мовних контактів та інтерференції вивчаються у дослідженнях Л.Бараннікової, Н.Борецкі, В.Виноградова, С. Лафажа, К.Майерс-Скоттона, Н.Мечковської, О.Молодкіна, А.Русакова та ін. Методологічним підґрунтям дослідження є положення, що розробляють закордонні та вітчизняні вчені у межах сучасної контактної лінгвістики: В.Аврорин, В.Баль, Д. Бікертон, У. Вайнрайх, Ф. Дебізе, Ю.Жлуктенко, І. Лехисте, А. Мейе, Г.Пауль, Е. Сепір, Е. Хауген та ін. Історія української еміграції в Бразилії продуктивно вивчається професором Федерального університету штату Парана Оксаною Борушенко, дослідниками з м.Курітіба Миколою Гец, Мариною Бондаренко, отцем Василем Зіньком з м.Прудентополіс та іншими, проте на сьогоднішній день ця тематика досліджена все ще недостатньо. У довідниках та окремих працях, надрукованих в Україні [Лазебник 200; Винниченко 1997] про українську громаду Бразилії згадується побіжно, без належного аналізу. Ще менше уваги приділяється дослідженню мови української діаспори в Бразилії.
Вивчення мови української діаспори є актуальною проблемою соціолінгвістичного характеру. На сучасному етапі мова бразилійських українців на структурному та семантичному рівнях є складним та неоднорідним організмом із великою кількістю запозичених елементів та схильністю до процесів інтерференції. Наявність розбіжностей на лексичному та фонетичному рівнях призводить до сприйняття мови діаспори україномовним загалом материкової України як чогось абсолютно відокремленого та чужорідного. Але слід зважати на те, що саме мова діаспори зберегла в собі специфіку української мови початку 19 століття, елементи питомо народної мови та сліди говірок мовців, вихідців з певних територій України. Мова сучасних бразилійців українського походження є досить архаїчною і зовсім не зрусифікованою. Це та українська, яку їх предки привезли у Бразилію понад сто років тому і передавали вдома з покоління у покоління через пісні, казки, усне мовлення.
© Сушинська І.М., 2010
Розділ VIІ. ОСОБЛИВОСТІ ГОВОРІВ УКРАЇНСЬКОЇ МОВИ ТА ПРОБЛЕМИ СОЦІОЛІНГВІСТИКИ
251
Українська мова продовжує розвиватися у діаспорі не зважаючи на оточення інших мов та культур. Як результат постає формування варіанта мови, що значно відрізняється від тієї, якою говорять у метрополії. Оскільки мова завжди обслуговує певні потреби людей, зі зміною місця проживання змінюється і зміст та частково мовна реалізація, а носії мови починають відчувати вплив іншомовного оточення. Жити за межами країни – означає або забути з часом рідну мову у повному обсязі, або прилаштувати її лексику та структуру до нових соціокультурних умов, або використовувати рідну мову нарівні з мовою країни-реципієнта, але обмежуючи коло функціонального призначення. Це зумовлює виникнення діалектів, піджинів, креольських мов. У ситуації повноцінної двомовності меншини, яка стабільно проживає на території іншої держави, що має високий статус і отримує підтримку національно-мовного розвитку, двомовність є абсолютно виправданою. У міжкультурному спілкуванні народжується вторинна мовна особистість. Це народження відбувається завдяки засвоєнню концептів іншого культурного світу. Вивчення мовних змін у мовленні білінгва, що викликані фонетичною, лексичною або граматичною інтерференцією, є особливо важливим з погляду комунікативного ефекту. Ставлення носія мови до варіативності усного мовлення також є неоднозначним і залежить від цілого комплексу його власних соціальних, культурних, політичних та інших переконань, асоціацій та упереджень, а також від його мовного досвіду. Багатий матеріал для соціолінгвістичних спостережень дають двомовні сім’ї. Слід зазначити, що двобічна сімейна двомовність має місце там, де члени сім’ї рівноправні у сімейно-побутовому та мовному відношенні. Сучасні 30-35-річні бразилійці українського походження (4-5 покоління) засвоювали українську мову переважно в сім’ї, деякі почали говорити португальською тільки після вступу до школи. Молодше покоління, на жаль, майже не знає мови, має дуже обмежені відомості про історію та культуру України. Спостереження над мовною ситуацією у міжетнічних сім’ях засвідчують, що українська або португальська мова використовується залежно від мовної ситуації та тематики бесіди. Зокрема, відзначається диференційоване використання тієї або іншої мови у сімейно-побутовому спілкуванні між дорослими та молодшими членами сім’ї. У бесіді з дітьми дорослі, що є носіями української мови, частіше використовують саме її, а під час читання спеціальної, наукової, навчально-методичної літератури дорослі члени сім’ї переважно послуговуються португальською. У міжетнічних сім’ях відбуваються складні мікроетнічні процеси. Національна самосвідомість дітей формується під впливом таких чинників, як етнічне середовище, етнокультурна близькість та тривалість міжетнічних контактів народів, до яких належать батьки, характер культурно-побутового ладу та мовна ситуація, традиції, що склалися у родині. Кінцевим результатом є вибір дітьми національної приналежності та самоідентифікація. За рівнем володіння українською мовою українську громаду Бразилії можливо розподілити на три групи. Першу, найменшу у процентному відношенні групу, складають члени громади, що володіють українською мовою в повному обсязі. Головно це іммігранти, які народилися і отримали освіту в Україні. До другої групи слід зарахувати тих, хто народився вже в Бразилії в сім'ях українських іммігрантів. Для них українська мова, успадкована від батьків як ознака сімейної та національної тотожності, стала засобом спілкування на побутовому рівні. Тому більшість з них має комунікативні навички, вміє правильно читати і писати. Вивчення і збереження ними української мови зумовлено, передусім, виховним впливом в їх сім'ях, знайомих, а також їх професійним ентузіазмом, який зберігався завдяки періодичним культурним і науковим контактам з Україною. Найбільшу групу (близько 95%) складають представники другого і п'ятого поколінь бразильців українського походження, а також діти, народжені від змішаних шлюбів. Збереження ними мови, хоча б у колі сім'ї та близьких, майже ніякими мотивами не стимулюється. Ця категорія етнічних українців вважає себе більше бразилійцями, ніж українцями, і мовне середовище, в якому вони народилися, не зобов'язує їх до знання української мови, навіть, якщо вони є членами громадських і культурно-релігійних організацій. Разом з цим у Бразилії створені всі необхідні умови для вивчення української мови та літератури. З 1985 р. у м.Куритіба при Лінгвістичному центрі Федерального університету Парани діють єдині в Південній Америці курси української мови та літератури. У жовтні 1989 р. за ініціативою депутата Законодавчої асамблеї Парани Віри Ветчимишин Ажіберт до нової конституції штату було внесене положення, яке ґарантує учням державних середніх шкіл можливість самостійно обирати для вивчення іноземну мову. Завдяки цьому були створені умови для вільного викладання української мови як іноземної в державних школах, які знаходяться в місцях компактного проживання етнічних українців. З 1991 р. українська мова як іноземна викладається у декількох державних школах м.Прудентополіс та в навчальних закладах у місцях компактного проживання українців. Збільшення кількості шкіл із викладанням української мови викликало необхідність підготовки відповідного викладацького складу, розробки навчальних програм, що, в свою чергу, зумовило створення в 1995 р. у м.Прудентополіс Асоціації вчителів української мови Бразилії. На сьогодні Асоціація об'єднує понад 120 викладачів української мови і літератури.
У 2009 році прийняте рішення про нову форму роботи: проведення Конгресів українців Південної Америки. Було вирішено протягом 2009 і початку 2010 рр. встановити контакти з українцями інших країн
ЛІНГВІСТИЧНІ СТУДІЇ. Випуск 20
252
Південної Америки та провести І Конгрес українців Південної Америки в липні 2010р. у Буенос-Айресі (Арґентина). Зокрема, наголошується на важливості вивчення молоддю українського походження української мови; необхідності забезпечення перекладів португальською і іспанською мовами історії України, історії української літератури, історії української музики та інших важливих українознавчих матеріалів з метою ознайомлення широких кіл громадськості країн Південної Америки з нашою країною, її традиціями, здобутками та ін. Боротьба з асиміляцією, культурний розвиток громад є першочерговим завданням бразилійських українців. На сучасному етапі суботні школи та українські культурно-просвітницькі клуби не витримують конкуренцію з радіо, телебаченням та португальським мовним середовищем. Продуктивним методами роботи у цьому напрямку є створення українсько-бразилійських літніх молодіжних таборів, організація спільних українсько- бразилійських заходів. Так, зокрема, уряд штату Парана та Міністерство освіти України працюють над проектом, згідно з яким українська мова набуде статусу предмета, викладання якого фінансуватиметься державою, а в Південно-західному університеті міста Гуарапвава буде створено факультет, який готуватиме вчителів української мови. Дієвим стимулом для заохочення вивчення української мови молодим поколінням бразилійських українців може бути надання їм державних стипендій для отримання освіти у вищих навчальних закладах України, за умови укладення міжурядової угоди про взаємне визнання дипломів про вищу освіту. Прикладом плідної співпраці стало рішення про доцільність організації на базі Міжнародного науково-технічного університету імені академіка Юрія Бугая (м.Київ) щорічної Міжнародної літньої школи з українознавства «Kyiv Camp – 2009», що було прийняте відповідно до програми співпраці із закордонними українцями на період до 2010 р у з метою об’єднання українців незалежно від місця їх проживання, сприяння вивченню української мови за межами України та національно-культурному розвиткові українців, які проживають за кордоном. Слід відзначити активізацію мовознавчих розвідок, що відзначається на сучасному етапі. Так, з 5 до 25 травня 2009 року до Бразилії здійснено першу професійну українсько-канадійську наукову експедицію, метою якої було системне вивчення усної історії, говірки, культури і побуту етнічних українців, які проживають на території двох бразилійських штатів – Парана та Санта-Катаріна. У зв’язку із відзначенням в 2009 році 200 річчя від дня народження Миколи Васильовича Гоголя, з метою поглиблення знань з української мови та літератури, поширення знань про українську культуру серед бразилійської громадськості Консульством України в м. Курітіба було оголошено проведення конкурсу уроків, присвячених життю і творчості Миколи Гоголя, в якому мали можливість взяти участь викладачі української мови, українознавства, світової літератури та культури, які викладають в школах, університетах або на курсах. Традиційним є проведення Міжнародного конкурсу знавців української мови ім.П.Яцика. Галузь освіти є найбільш соціально значимою для мовного розвитку, оскільки саме тут формується мовна компетенція індивіда, яка створює передумови для функціонування української мови у різних галузях спілкування та розвитку двобічного білінгвізму. На жаль, на сьогоднішній день у місцях компактного проживання українців у Бразилії відчувається гостра потреба у школах з українською мовою навчання, курсах з вивчення української мови, культури та історії для дорослих, україномовних періодичних виданнях тощо. Так, у місті Прудентополіс українська мова викладається лише у 2 урядових школах. Існують окремі суботні школи у греко-католицьких церквах, де вивчають українську мову, історію України, викладають народний спів для дітей від 6 до 13-14 років. Для успішної реалізації концепції національної освіти, спрямованої на міжкультурну комунікацію необхідно подолати ряд суперечностей, серед яких: 1) суперечність між глобальним та локальним – самоідентифікація особистості як громадянина країни без втрати власних коренів; 2) суперечність між універсальним та індивідуальним: міжкультурна комунікація здатна призводити як до позитивних так і до негативних наслідків; 3) суперечність між довгостроковими та короткостроковими завданнями. Розв’язання багатьох проблем потребує поступової та узгодженої стратегії реформ. Саме так повинно відбуватися у галузі освіти. З урахуванням цих суперечностей актуальним завданням стає перегляд етичних і культурних аспектів освіти, що забезпечують кожному можливість зрозуміти іншого у всій його своєрідності. У галузі культури та літератури українство Бразилії представлено творчістю відомої поетеси Олени Колодій, поетеси і перекладача Віри Селянської-Вовк, істориків Оксани Борушенко, Павла Горбатюка, лінгвістів Міґеля Вовка та Володимира Кульчицького. З перших років перебування на бразильській землі українці активно працювали над створенням громадських організацій. Першою такою організацією було товариство «Просвіта», члени якої відкривали свої школи, бібліотеки, створювали гуртки художньої самодіяльності тощо. Українські релігійні громади Бразилії об’єднуються навколо 24 парафій (понад 200 храмів) УКЦ та 16 парафій Української автокефальної православної церкви (УКПЦ). Існують також громадські організації та клуби.
Отже, на сьогодні в українській громаді Бразилії залишилося мало тих, хто приїхав з України і володіє сучасною українською мовою в повному обсязі, але сприятливі умови для її вивчення існують. Українська
Розділ VIІ. ОСОБЛИВОСТІ ГОВОРІВ УКРАЇНСЬКОЇ МОВИ ТА ПРОБЛЕМИ СОЦІОЛІНГВІСТИКИ
253
мова, обмежена рамками виключно домашнього вжитку в португаломовному середовищі, значно послабила зв’язки з більшою частиною лексики, що не становила активного щоденного словникового мінімуму. Склалася ситуація, за якої, будучи дітьми, нащадки емігрантів з України, хоча і вивчали насамперед мову предків, проте, живучи, навчаючись та працюючи у середовищі з першорядною португальською мовою так і не опанували значного лексичного запасу української мови. Дослідження мови української діаспори становить інтерес на синхронічному та діахронічному рівнях. Перспективним напрямком мовознавчих студій є вивчення явища українсько-португальського білінгвізму і зумовлені цим процеси інтерференції на фонетичному, лексичному та синтаксичному рівнях. Чисельна українська діаспора Бразилії, яка своєю багаторічною діяльністю завжди сприяла формуванню позитивного іміджу нашої нації на Південноамериканському материку, і сьогодні залишається важливим чинником успішного розвитку двосторонніх відносин між двома країнами, залучаючи до цього свій інтелектуальний потенціал для налагодження і зміцнення політичного, економічного, культурного співробітництва між двома країнами. Література Багироков 2004: Багироков X.3. Билингвизм: теоретические и прикладные аспекты (на материале адыгейского и русского языков): Монография [Текст] / Х.З. Багироков. – Майкоп: АГУ, 2004. – 316 с. – Библиогр.: с.314-316. – 2000 экз. – ISBN 5-85108-137-6.
Бондаренко 2008: Бондаренко М. Українська діаспора в Бразилії [Електронний ресурс]. Режим доступу: http://www.ualogos.kiev.ua/fulltext.html?id=1279
Вайнрайх 1979: Вайнрайх У. Языковые контакты: Состояние и перспективы исследования [Текст] / У. Вайнрайх. – БГК им. И. А. Бодуэна Де Куртенэ, 1979. – 264 с. – Библиогр.: с. 246-261. – 3000 зкз. – ISBN 5-80157-234-1. Винниченко 1997: Зарубіжне українство (інформаційний каталог) [Текст] / За ред. І.Винниченка. – К., 1997. – 150 с. – 500 пр. – ISBN 5-87274-329-7. Лазебник 2000: Лазебник С. Закордонне українство: витоки та сьогодення [Текст] / С. Лазебник. – К.: Істина, 2007. – 160 с. – 500 пр. – ISBN 966-7613-81-Х. Тхорик, Фанян 2006: Тхорик В.И. Лингвокультурология и межкультурная коммуникация [Текст] / В.И. Тхорик, Н.Ю. Фанян. – Краснодар, издательство ГИС, 2000. – 260 с. – Библиогр.: с. 257-260. – 2000 экз. – ISBN 5-8330-0217-6. Чичанова 2009: Чичанова А.К. Проблема билингвизма в функционально-прикладном аспекте [Текст] / А.К. Чичанова // Вестник Ивановского государственного университета. Серия “Гуманитарные науки”. Филология. / В. Н. Егоров (ред.). – Иваново: Издательство Ивановского государственного университета, 2009. – Вып. 1. – С. 41-48. – 150 экз. – ISBN 978-5-7807-0743-1. Dias 1996: Dias L.F. Os sentidos do idioma nacional: as bases enunciativas do nacionalismo linguistico no Brasil [Text] / L.F. Dias. – Campinas: Sаo Paulo, Pontes, 1996. – 265 р. Тоrres 2002: Torres Gonzales Roame. Idioma, bilinguismo y nacionalidad: la precencia del ingles en Puerto Rico [Text] / Torres Gonzales Roame. – Editorial de la Universidad de Puerto Rico, 2002. – 397p. – ISBN 0-8477-01360-0. В статье рассматривается проблема функционировния украинского языка в бразильской диаспоре на современном этапе, анализируется его статус и условия для развития. Определяется специфика языковых контактов, экстралингвистические причины формирования украинско-португальского билингвизма, анализирутся этнолингвистические и социокультурные факторы, влияющие на его формирование. Ключевые слова: билингвизм, языковые контакты, межкультурная коммуникация, лингвистическая интерференция. The problem of Ukrainian language functioning in the Brazilian diaspora at present time is considered and its status and conditions for development are analysed in this article. The specificity of languages contacts, extra linguistic causes of Ukrainian and Portuguese bilinguivism is determined, ethnolinguistic and social and cultural factors effecting on its formation are analised. Key words: bilinguivism, languages contacts, intercultural communication, linguistic interference.
Надійшла до редакції 3 липня 2009 року.
2010.09.24 | zаброда
Re: Питання щодо суржика
Kohoutek пише:> Наприклад, чи існує словацько-чеський суржик?
Хоч я ы не фахывець, але, маючи змогу - останні чверть століття з гаком - регулярно стикатися з насельниками колишньої ЧССР-ЧСФР і теперішньої СР, читати їхню періодику, публіцистику, худлітературу, дивитися ТБ тощо, можу сказати, що такого явища немає. Звісно, існують діалектні особливості, західнословацько-моравське прикордоння, але назагал я не назвав би їх суржиком нашого штибу: прості люди, живучи там, у прикордонні, чи, потрапляючи на довший час, скажімо, до Праги, можуть инколи мимохіть уживати чеських слів або й намагатися "млувіти", проте, повторюся, масового характеру таке "однобічне взаємопроникнення" не має.
Мабуть, річ у тім, що чехи не встигли стати таким собі суперстратом на словацьких землях за розмірно короткий час існування 1-ї Республіки чи комуністичного режиму в повоєнну добу, 10-тисячників з "ревалюцьоннава" Брна чи Стовежатої в "ревалюцьонні" Кошиці ніхто не посилав, отож, на щастя, "нє слажиліс" стосунки "чешскає начяльства-славацкіє паччіньонниє".
Повторюю: йдеться про мої враження, а не висновки з наукового дослідження.
2010.10.15 | Shooter
Re: Питання щодо суржика
zаброда пише:> Kohoutek пише:
> > Наприклад, чи існує словацько-чеський суржик?
>
> Хоч я ы не фахывець, але, маючи змогу - останні чверть століття з гаком - регулярно стикатися з насельниками колишньої ЧССР-ЧСФР і теперішньої СР, читати їхню періодику, публіцистику, худлітературу, дивитися ТБ тощо, можу сказати, що такого явища немає.
> Звісно, існують діалектні особливості, західнословацько-моравське прикордоння, але назагал я не назвав би їх суржиком нашого штибу: прості люди, живучи там, у прикордонні, чи, потрапляючи на довший час, скажімо, до Праги, можуть инколи мимохіть уживати чеських слів або й намагатися "млувіти", проте, повторюся, масового характеру таке "однобічне взаємопроникнення" не має.
Підтверджую. Хоча й на Загорі чи в Б(ратис)лаві говорять твердіше, ніж звучить літературна словацька мова. Котра має "стредословацьке" коріння, власне.
> Мабуть, річ у тім, що чехи не встигли стати таким собі суперстратом на словацьких землях за розмірно короткий час існування 1-ї Республіки чи комуністичного режиму в повоєнну добу, 10-тисячників з "ревалюцьоннава" Брна чи Стовежатої в "ревалюцьонні" Кошиці ніхто не посилав, отож, на щастя, "нє слажиліс" стосунки "чешскає начяльства-славацкіє паччіньонниє".
Спроба чехізації Словаччини, власне, була - за "першої республіки". Що, в осадку, було однією з головних причин проголошення незалежности Словаччини в 1939. Після 2світової чехам, власне, з одного боку вистачило кебети не повторювати передвоєнних помилок, а з іншого боку, став сильнішим вплив етнічних словаків в центральній владі - Дубчек, Гусак були словаки. Гусак, правда, "чеханувся".
> Повторюю: йдеться про мої враження, а не висновки з наукового дослідження.
Правильні враження
2010.09.29 | selu
Існують: Denglish, Chinglish, Hinglish, Singlish...
2010.10.04 | BROTHER
Dutch
Kohoutek пише:> Мені цікаво, чи існує такий феномен, як "суржик" в інших країнах (крім Білорусі, де ситуація абсолютно подібна до української)? Наприклад, чи існує словацько-чеський суржик? Як взагалі було зі взаємопроникненням мов у Чехословаччині? Чи можуть існувати в одному суспільстві дві дуже споріднені мови, не змішуючись? Якщо хтось у курсі, було б цікаво довідатись.
****************************************************
Дві мови чи більше ніж дві природно не змішуватись в одній людині не можуть. Тому і в суспільстві теж, бо воно складається з людей. Якщо не корегувати цей процес, мови неминуче змішаються в одну. Так людина зроблена, вона шукає, як легше. Одна мова, зрозуміла для всіх - у цьому є здоровий глузд, є користь, зручність тощо.
Приклад: Dutch. Ця мова є сумішшю німецької, французької, англійської та латинської мов. І оригінальні слова в тій мові через довгий час її існування іноді дуже перекручені. Але це саме гарний приклад суржика, який став окремою мовою тільки через те, що той суржик використовує велика кількість людей, і неякі інститути чи уряди свого часу не керували цим процесом.
2010.10.04 | zаброда
А також Deutsch, Français, L. română Re: Dutch
> Ця мова є сумішшю німецької, французької, англійської та латинської мов.2010.10.05 | Kohoutek
Re: Dutch
BROTHER пише:> Приклад: Dutch. Ця мова є сумішшю німецької, французької, англійської та латинської мов. І оригінальні слова в тій мові через довгий час її існування іноді дуже перекручені. Але це саме гарний приклад суржика, який став окремою мовою тільки через те, що той суржик використовує велика кількість людей, і неякі інститути чи уряди свого часу не керували цим процесом.
Перепрошую, але це - маячня. Нідерландська мова походить від давньонижньонімецької і розвивалася як звичайна мова - як сучасна німецька, наприклад.
2010.10.11 | stryjko_bojko
Суржик Кюрасао
В мире появились две новые страныСегодня, 18:00;
http://gigamir.net/news/world/pub85540/
Бывшие голландские колонии Синт-Мартин (Sint Maarten, голландское название южной части острова Сен-Мартен) и остров Кюрасао стали независимыми государствами в составе Королевства Нидерланды, а острова Бонайре, Саба и Синт-Эстатиус превратились в автономные территории Нидерландов, сообщает «Взгляд».
Таким образом, Кюрасао и Синт-Мартин получили такой же статус, как и Аруба, ставшая независимой в составе Королевства Нидерландов в 1986 году.
По условиям соглашения, правительство Нидерландов возьмет на себя оборону и внешнюю политику новых стран. Между тем правительства Кюрасао и Синт-Мартина получат больше полномочий и смогут распоряжаться налоговыми сборами.
Нидерландские Антильские острова существовали с 1954 года как владение Нидерландов в Карибском бассейне. Между шестью островами постоянно возникали конфликты, связанные с распределением долгов и доходов.
На Кюрасао проживает около 190 тыс. человек, на голландской части Сен-Мартена — примерно 37 тыс. Официальным языком на всех шести островах бывших Нидерландских Антилл является голландский, однако на Сен-Мартене, Сабе и Синт-Эстатиусе широко распространен английский, а на Кюрасао, Бонайре и Арубе разговаривают на папиаменто (смесь испанского, португальского, нидерландского и английского языков).
2010.10.11 | zаброда
Шо Ви всьо врем'я путаєте креольскі мови з... Re: Суржик Кюрасао
http://www.papiamentu.com/До речі, кілька років тому довелось із тиждень з гуртом аруб'ян у відрядженні (і вони і я) бути - мєладіческій в них язик, скажу вам. І випить не дураки.
2010.10.15 | Сергій Вакуленко
Tex-Mex (+лл)
If you live in the Rio Grande Valley, you know about what I will write. If you are new or plan on moving to the Rio Grande Valley, you should know. When you drive around, you will see businesses will have signs in either English or Spanish. English dominates as it is the preferred language for business. What you don't see you will hear.Our region has its own language, often called Tex-Mex. It is neither English nor Spanish. Many residents of the RGV are not aware that they do not speak Spanish very well because most of us who live here understand what they mean. If you are interested in learning Tex-Mex, forget it. There is no official course of any sort. Learn Spanish and the Tex-Mex will work itself out in time. It draws from both languages. So, if you have a basic knowledge of both languages, you can derive Tex-Mex.
The reason that there is no official Tex-Mex language is because it is mostly invented on the spot. If you are speaking mostly Spanish to somebody and are stuck for a Spanish word, you either say the English word or make the English word sound Spanish-like. You can do the same thing for English. Just insert some made up word when stuck for a proper English word.
http://www.rgv-life.com/2005_07_01_archive.html
http://www.tamiu.edu/engl4347/grp6/
http://www.mysanantonio.com/sacultura/Tex-Mex_language_comes_early_for_some.html