У яких словниках шукати слова?
01/26/2011 | Сергій Вакуленко
Я на цьому форумі нахвалюю инколи «Українсько-італійський словник» Євгена Онацького: мовляв, ніде не знайдеш слова, а в нього є.
І ось приклад. Читаю статтю під назвою «Дещо про прескриптивні деформаційні тенденції у словотвірній системі української мови (на матеріалі одеської преси 30-х років)» із запорізького журналу «Нова філологія». Філологія хоч і "нова", але заведенції в ній старі. Автора (авторку?) подано у формі Сидоренко О. В. Не знати навіть, чоловік це, чи жінка... А стаття некепська. У ній приклади з газети «Чорноморська комуна», як-от:
Якщо без трафаретного старовинного епітета "морський вовк" аж ніяк не можна обійтися, то капітан Денфонзо чи не найяскравіший представник цієї породи морців.
Ця перемога зобов'язує морців та робітників своєю ударною роботою реалізувати накреслені плани перевозів.
Потім слово МОРЕЦЬ ізникає. Усе ж має бути, як у людей (русскіх):
З вагонів виглядають радісні обличчя радянських моряків.
Автор(ка?) каже:
"... до грудня 1933 р. слово це входило до активної лексики одеситів, вживалося майже всіма кореспондентами «Чорноморської комуни». На сьогодні... у національній мовній свідомості не існує навіть жодного натяку на нього. Хіба що назва одеського футбольного клубу чи фірмового потягу «Чорноморець» спонукує нас замислитися над етимологією цього слова. Чи назавжди "радянські льотчики" й "радянські моряки" перемогли "українських літунів" та "українських морців", покаже час".
Щоправда, висловлено й застереження:
"На превеликий жаль питому лексему МОРЕЦЬ як нормативну для нашої мови фіксує лише «Словник чужослів», виданий у Канаді".
[Оце все взято з «Нової філології». — 2003. — № 21 (7). — С.182-183].
Ану ж, думаю собі, зазирну до Онацького. І ось наслідок:
... морéць, ця, m marinaio...
Євген Онацький. Українсько-італійський словник. — Рим, 1941. — С. 850.
Отже, міркую, недаремно я його нахвалюю.
А тоді ще одна думка навідує: Онацький частенько в Ніковського щось брав. Треба перевірити. Наслідок:
Морéць, рця — моряк.
А "моряка" по-вкраїнському й нема.
Андрій Ніковський. Словник українсько-російський. — Київ, 1926. — С. 426.
І ось приклад. Читаю статтю під назвою «Дещо про прескриптивні деформаційні тенденції у словотвірній системі української мови (на матеріалі одеської преси 30-х років)» із запорізького журналу «Нова філологія». Філологія хоч і "нова", але заведенції в ній старі. Автора (авторку?) подано у формі Сидоренко О. В. Не знати навіть, чоловік це, чи жінка... А стаття некепська. У ній приклади з газети «Чорноморська комуна», як-от:
Якщо без трафаретного старовинного епітета "морський вовк" аж ніяк не можна обійтися, то капітан Денфонзо чи не найяскравіший представник цієї породи морців.
Ця перемога зобов'язує морців та робітників своєю ударною роботою реалізувати накреслені плани перевозів.
Потім слово МОРЕЦЬ ізникає. Усе ж має бути, як у людей (русскіх):
З вагонів виглядають радісні обличчя радянських моряків.
Автор(ка?) каже:
"... до грудня 1933 р. слово це входило до активної лексики одеситів, вживалося майже всіма кореспондентами «Чорноморської комуни». На сьогодні... у національній мовній свідомості не існує навіть жодного натяку на нього. Хіба що назва одеського футбольного клубу чи фірмового потягу «Чорноморець» спонукує нас замислитися над етимологією цього слова. Чи назавжди "радянські льотчики" й "радянські моряки" перемогли "українських літунів" та "українських морців", покаже час".
Щоправда, висловлено й застереження:
"На превеликий жаль питому лексему МОРЕЦЬ як нормативну для нашої мови фіксує лише «Словник чужослів», виданий у Канаді".
[Оце все взято з «Нової філології». — 2003. — № 21 (7). — С.182-183].
Ану ж, думаю собі, зазирну до Онацького. І ось наслідок:
... морéць, ця, m marinaio...
Євген Онацький. Українсько-італійський словник. — Рим, 1941. — С. 850.
Отже, міркую, недаремно я його нахвалюю.
А тоді ще одна думка навідує: Онацький частенько в Ніковського щось брав. Треба перевірити. Наслідок:
Морéць, рця — моряк.
А "моряка" по-вкраїнському й нема.
Андрій Ніковський. Словник українсько-російський. — Київ, 1926. — С. 426.
Відповіді
2011.01.26 | Манул
Re: У яких письменників шукати слова
Шарль Бодлер“Альбатрос”
(у перекладі Ю. Шевельова)
Морці часом на дошки кинуть для забави
Криластих альбатросів, гордих птиць морських,
Які за кораблем, що хвилі тне гіркаві,
Летять, людей недбалі співмандрівники.
Микола Бажан у перекладі "Витязя в тигровій шкурі" Шота Руставелі вживав тільки морець (див.: К., Дніпро, 1983).
У Івана Кулика є збірка "16 морців" (Харків-Київ, 1934).
Є маса инших прикладів.
Власне, і одеська футбольна команда називається "Чорноморець", а не "Чорноморяк".
А Г.Голоскевич у своєму словнику подає - моряк, моряцький, і все. Чому? Тому що члени львівського НТШ, які укладали за запрошенням Скрипника український правопис 1928 р., знали лише слово моряк. У Львові, як відомо, моря немає.
Я як кажуть у Ванкувері, пане Мірку? Ви ж морець?
2011.01.26 | Сергій Вакуленко
Та невже?
Манул пише:> члени львівського НТШ, які укладали за запрошенням Скрипника український правопис 1928 р., знали лише слово моряк.
2011.01.26 | Манул
Re: Невже у Львові немає моря чи невже Шевельов знав слово морец
Головну участь у підготовці українського правопису взяли запрошені Скрипником члени НТШ мовознавці Степан Смаль-Стоцький (член ВУАН, противник Ганцова та москвофільства), Василь Сімович (учень Смаль-Стоцького, ректор Укр. педагогічного інституту імені Драгоманова у Празі, професор Львівського університету), Володимир Гнатюк (секретар НТШ, член ВУАН) та инші.2011.01.26 | Сергій Вакуленко
Я розумію: коли писательська фантазія буяє, спину їй нема...
Але є й факти, що їх виклав Олекса Синявський у розвідці «Коротка історія "Українського правопису"» (Культура українського слова. — Харків; Київ, 1931. — Зб. 1. — С. 93-112). Із них кожен сам дійде висновку, чи Харківський правопис зробили галичани на Скрипникове замовлення.2011.01.27 | Манул
Re: Я розумію пилип'ян
Вивчати історію українського правопису треба, починаючи з праць Нечуя-Левицького, ще з початку ХХ ст., його смерть на совісті його галицьких опонентів. Український правопис 1928 року було укладено на 100% запрошеними мовознавцями з університетів Львова і Праги (їх була досить велика група, крім згаданих прізвищ, і не тільки галичан), перемогла концепція супротивників, скажемо так, Нечуя-Левицького. ВУАН, власне, забезпечувала організаційну і технічну сторону роботи над правописом. Публікації я читав, але того не досить, то невеличке тім'ячко над айсбергом. Все - нижче, воно - в архівах.Дуже б корисно було у цьому сенсі прочитати, напр., роман В.Підмогильного (заслуговує на довіру?) "Місто", там сказано досить вагомо про ті всі процеси, які відбувалися в суспільстві, і стосовно "українського правопису" та ставлення до нього з боку різних верств населення - від інтелігенції до міщан і селян.
2011.01.27 | Сергій Вакуленко
Фантазія буяє далі, і стриму їй не буде ніколи
Почав про галичан-"скрипниківців", а далі зробив із галичан убійників Нечуя-Левицького:Манул пише:
> Вивчати історію українського правопису треба, починаючи з праць Нечуя-Левицького, ще з початку ХХ ст., його смерть на совісті його галицьких опонентів.
Мабуть, супостати-галичани винні й у смерті Кирила вкупі з Методієм...
Хоча що взяти з людини, якій мариться, ніби історія українського правопису починалася з Нечуя-Левицького?
2011.01.27 | Манул
Re: Невігластво не є аргумент
Енциклопедія українознавства:Перший офіційний український правопис створено 1918 р.
17 січня 1918 р. Центральна Рада видає «Головні правила українського правопису», які, проте, не охоплювали всього обширу мови. 17 травня 1919 р. Українська академія наук схвалила «Головніші правила українського правопису», які й стали основою для усіх пізніших доопрацювань та поправок.
23 липня 1925 року Рада Народніх Комісарів УСРР постановила організувати Державну Комісію для впорядкування українського правопису (Державна Правописна Комісія). До неї увійшло понад 20 науковців з УСРР, які висловили бажання запросити також представників Західньої України: Степана Смаль-Стоцького, Володимира Гнатюка, Василя Сімовича.
Після майже річної праці у квітні 1926 р. «Проєкт українського правопису» надруковано для ознайомлення широких кіл суспільства. Після кількох місяців обговорення та розгляду проекту на Всеукраїнській Правописній конференції (26.V — 6. VI 1927 р.), правопис ухвалили згідно з постановою РНК з 6 вересня 1928 р. Він увійшов до історії як «харківський» або «скрипниківський правопис» — від місця створення чи прізвища тодішнього народнього комісара освіти Миколи Скрипника.
В 1929 Григорій Голоскевич видав «Український правописний словник» (близько 40 тис. слів, погоджений з повним правописом, що виробила Державна Правописна Комісія і затвердив Народній Комісар Освіти (6.ІХ.1928 р.)
Стосовно позиції Нечуя-Левицького - можна почати хоча б з такого матеріалу і далі продовжити підвищувати свій рівень:
http://ukrstor.com/ukrstor/necuj-krivezerkalo.html
1993 року віце-прем’єр Микола Жулинський (колишній мій добрий знайомий) очолив урядову комісію, яка намагалася відновити український правопис 1928 року. Мова – то надзвичайно консервативний інститут, до реформацій у її царині треба ставитися з максимальною обережністю. Колишній головний знавець соціалістичного реалізму в Україні академік Микола Жулинський вирішив зробити революцію. То була чистої води провокація, було завдано непоправної шкоди українській мові, що ми бачимо сьогодні з її стану на 20-му році Незалежности. А волати можна скільки вгодно, від того ж нічого не зміниться, кривда не стане правдою, брехня – істиною, а українська мова, дякуючи тим методам, які тут застосовує Пилип Македонський з харківських конопель, ніколи не посяде належне їй місце. Мова вмирає, чит. роман Ліни Костенко «Записки українського самашедшего».
Отже, дякуймо, комусь це вигідно.
А український правопис створено 1926 року саме мовознавцями зі Львова і Праги, тому у "Правописному словнику" Голоскевича є слово "моряк" замість "морець", як писали по всій Україні, у т.ч. і в Одесі, у т.ч. і світового значення український мовознавець професор Одеського університету Дмитро Миколайович Овсянико-Куликовський, який, на жаль, помер і похований в Одесі 1920 р., тобто не дожив до складання українського правопису 1928 (точніше - 1926 р.), а в Празі і Львові, як відомо, моря немає.
Амінь
2011.01.27 | Сергій Вакуленко
Манулові то мариться, то верзеться, то привиддя буває
Манул пише:> А український правопис створено 1926 року саме мовознавцями зі Львова і Праги, тому у "Правописному словнику" Голоскевича є слово "моряк" замість "морець", як писали по всій Україні, у т.ч. і в Одесі,
То Голоскевич свого словника вві Львові складав чи в Празі?
> у т.ч. і світового значення український мовознавець професор Одеського університету Дмитро Миколайович Овсянико-Куликовський, який, на жаль, помер і похований в Одесі 1920 р.,
І що, Манул зможе назвати бодай одну працю видатного українського мовознавця Дмитра Овсянико-Куликовського про українську мову?
2011.01.27 | Манул
Треба вчитися і читати праці Шевельова, тоді не буде предмета дл
Сергій Вакуленко пише:> Манул пише:
>
> > А український правопис створено 1926 року саме мовознавцями зі Львова і Праги, тому у "Правописному словнику" Голоскевича є слово "моряк" замість "морець", як писали по всій Україні, у т.ч. і в Одесі,
>
> То Голоскевич свого словника вві Львові складав чи в Празі?
>
Не вві Львові і не вві Празі. Голоскевич у Харкові підписав те, що склали запрошені Скрипником мовознавці зі Львова і Праги. Під їхніми прізвищами словник видати не можна було. Незрозуміло?
> > у т.ч. і світового значення український мовознавець професор Одеського університету Дмитро Миколайович Овсянико-Куликовський, який, на жаль, помер і похований в Одесі 1920 р.,
>
> І що, Манул зможе назвати бодай одну працю видатного українського мовознавця Дмитра Овсянико-Куликовського про українську мову?
Десятки праць видатного українського мовознавця і послідовника українського мовознавця Потебні, між иншим і професора Харківського університету, і не тільки про мову, але й дослідження про українську культуру, творчість Тараса Шевченка, Драгоманова тощо. Але чому я повинен вчити придурків задарма?
І насамкінець.
Сергій Вакуленко похвалився, що надибав у словнику Онацького унікальне і ніде не вживане, на його позір, питоме українське слово - "морець". Йому було пояснено (задарма), що "морець" - дуже відоме і вживане слово, у т.ч. і Шевельовим-Шерехом, жодної роботи якого, на жаль, Сергій Вакуленко не читав. Сказано також, що у "Правописному словнику" Голоскевича слова "морець" немає, а є "моряк" ("моряк вразвалочку сошьол на бєрєг, как будто он проплил семьсот амєрік"), і висунуто версію, чому у цьому словнику немає слова "морець".
Все, про що мова?
Навіщо вправлятися у демагогії?
Хочеться? - прошу пана відкривати нову гілку.
Амінь.
2011.01.27 | Сергій Вакуленко
На Манулові дурниці не тільки 96, а 99999996 знаків не вистачить
Манул пише:> Голоскевич у Харкові підписав те, що склали запрошені Скрипником мовознавці зі Львова і Праги. Під їхніми прізвищами словник видати не можна було. Незрозуміло?
І чим це можна підтвердити, крім Манулових марень?
> > І що, Манул зможе назвати бодай одну працю видатного українського мовознавця Дмитра Овсянико-Куликовського про українську мову?
> Десятки праць видатного українського мовознавця і послідовника українського мовознавця Потебні, між иншим і професора Харківського університету, і не тільки про мову, але й дослідження про українську культуру, творчість Тараса Шевченка, Драгоманова тощо. Але чому я повинен вчити придурків задарма?
Особливо обдарований Манул розуміє, що Потебня то Потебня, а Овсянико-Куликовський то Овсянико-Куликовський?
І далі (наступний крок для особливо бистродумних Манулових мізків): Потебня то не Овсянико-Куликовський, а Овсянико-Куликовський то не Потебня.
Тож повторюю: чи може Манул назвати бодай одну працю Овсянико-Куликовського про українську мову? Чи марення триває?
> І насамкінець.
> Сергій Вакуленко похвалився, що надибав у словнику Онацького унікальне і ніде не вживане, на його позір, питоме українське слово - "морець". Йому було пояснено (задарма), що "морець" - дуже відоме і вживане слово, у т.ч. і Шевельовим-Шерехом, жодної роботи якого, на жаль, Сергій Вакуленко не читав.
Пояснення для особливо кмітливого Манула: словник Онацького з'явився раніше за переклад Шевельова (а словник Ніковського й поготів).
> Сказано також, що у "Правописному словнику" Голоскевича слова "морець" немає, а є "моряк" ("моряк вразвалочку сошьол на бєрєг, как будто он проплил семьсот амєрік"), і висунуто версію, чому у цьому словнику немає слова "морець".
Слово моряк нормальний словник мусить фіксувати (хоч би тому, що його вживала, приміром, Леся Українка — не остання постать у нашому письменстві).
Инша річ, що нормальний словник мусить фіксувати й слово морець.
Онацький — нормальний словникар — уніс до свого словника обидва ці слова.
> Навіщо вправлятися у демагогії?
І хто б це казав? Манул? Отой, що сам себе побиває? Бо хіба не Манул притяг за вуха Голоскевича, а потім так само за вуха галичан, які Голоскевичеві диктували, що треба писати в словнику?
Й усе це Манулові знадобилося, щоб довести: у Львові моря нема...
> Хочеться? - прошу пана відкривати нову гілку.
Авжеж — настав час Манулові тікати. Бо Манул як не писне, то дурницю. Й кожна наступна Манулова дурниця ще дурніша за попередню.
2011.01.26 | Мірко
Літун чи летун якщо від лету а не від літ?
2011.01.28 | jz99
”літун” від ”літати”
жартун, крикун, брехун, змагун, бігун, белькотун, бовкун, верескун, вертун, двигун, веселун, відун, віщун, гризун, капризун, клопотун, колун, кепкун, ковтун, кректун, ласун(ка), лизун(чик), мазун(чик), мовчун, моргун, несун, опікун, песнут, пискун, плавун, плазун, плаксун, пластун, плетун, повзун, стрибун, полоскун, пустун, ревун, різун, свиснут, скакун, скрипун, сміхотун, співун, стригун, тіпун, трясун, хапун, хитрун, ходун, хрипун, хропун, цвіркун, цоконут, чаклун, чепурун, шатун, шелестун, шепотун, шипун, шкарбун, шпигун, щебетун — віддієслівні іменники.2011.01.29 | Мірко
Маєте рацію
В Андрусишина і так і так.2011.01.26 | Мірко
Re: У яких словниках шукати слова? - Андрусишина
Треба мати Андрусишина під рукою. Там ваших москальських фруктів і не знайдеш!2011.01.27 | Манул
Пане Мірку, Ви морець чи моряк?
У Бориса Грінченка:Овощ - плодъ: "Принесіть же овощ, достойний покаяння" (Єв. М. ІІІ. 8).
Овощевий - фруктовый.
2011.01.27 | Манул
Re: Овочі ростуть на деревах
"Дон Кіхот", переклад Миколи Лукаша:"Підрихтувавши отак збрую, спорудивши як слід шолома, прибравши ймення коневі своєму і нарешті собі самому, вважав наш рицар, що тепер лише за одним діло стало - знайти собі даму до закохання, бо мандрований рицар без любові - то все одно, що дерево без листу й овочу або тіло без душі".
2011.01.28 | Мірко
Я моряк і мореплавець, але Андрусишин має і морець
Як на ринку - ширший вибір кращий.Але на тім самім ринку якщо попрошу овоч не пропонуйте мені капусту!
Дякую за овочеві приклади. Очищуймо мову від царських чи Сталінських кпинів.
2011.02.08 | Сергій Вакуленко
МОРЕЦЬ у геть суходільних буковино-галичан
Зенона Кузелі та Ярослава Рудницького («Українсько-німецький словник», Ляйпціґ, 1943):МОРЕЦЬ — Seemann, Seefahrer (супроти МОРЯК — Seemann, Matrose).