11/13/2011 | stryjko_bojko

Молдавська мова

Молда́вська мо́ва (рум. limba moldovenească) — одна з офіційних назв румунської мови в республці Молдова.[1][2] Державна мова Молдови, на думку більшості лінгвістів, є молдавським діалектом румунської мови, поряд з іншими регіональними румунськими діалектами: мунтенським, олтенським, арделенським (трансільванським) та ін.
Зміст
1 Рання історія
2 Історія виокремлення
3Історія
4Реформа 1951 року
5 Джерела
6 Примітки


Існування дако-романських говорів на території сучасної Молдови сходить до римських часів (II-III ст.). Дако-романські пам'ятники на кирилиці відомі в Бессарабії з XVII століття (до цього мовою адміністрації, церкви і літератури в князівствах Молдова (куди входила і Бессарабія) і Валахія була церковнослов'янська мова).

У російській Бессарабії

Після російсько-турецької війни в 1812 році Бессарабія увійшла до складу Російської імперії. У ній продовжував розвиватися літературна мова на кирилиці, одною з назв якої була «молдавська мова» (у той час як мова решти Молдови та Валахії, які об'єдналися в Румунію, остаточно перейшла на латиницю в 1862 році). У 1814 році в Бессарабії було розроблено і видано «Російсько-молдавський буквар», в 1819 році - «Коротка російська граматика з перекладом на молдавську мову», яка згодом перевидавалася в Кишинівській єпархіальній друкарні. У 1840 році в Петербурзі були випущені «Нарис правил валах-молдавської граматики» і «Зібрання творів і перекладів в валах-молдавською мовою» Я. Гінкулова (Хинку). Гинкул пропонував використовувати терміни «валах-молдавська мова» або «роминскій мова», як узагальнюючі для всього дако-румунського мовного простору .

Починаючи з 30-40-х рр.. XIX ст. проявляється тенденція до витіснення молдавської мови з діловодства та сфери освіти і заміни її російською. У 1828 році відміняється обов'язкове ведення діловодства молдавською мовою. У 1842 році закінчився семирічний термін, протягом якого була можливість подавати скарги і прохання молдавською мовою. У 1866 р. накладається заборона на викладання молдавської мови в Кишинівській гімназії. Формальним приводом для заборони послужило те, що «по новому гімназичного статуту ... взагалі не годиться в наших гімназіях особливих вчителів для викладання особливих місцевих говірок» [6]. Через п'ять років після виключення молдавської мови з курсу Кишинівської гімназії видано указ про заборону викладання молдавської мови в повітових училищах Бессарабської області. З другої половини XIX століття відбувається витіснення молдавської мови з церковного богослужіння. При єпископі Павлі (Лебедєва) було закрито, за різними оцінками, від 340 до 417 церков з причини того, що в них неможливо було організувати службу російською мовою. При ньому ж перестає друкуватися молдавська версія «Кишинівський єпархіальних відомостей». Таким чином, в останній третині XIX століття молдавська мова в Бессарабії залишалася виключно розмовною мовою селянського населення.

Повернення молдавської мови в публічну сферу, систему освіти і православне богослужіння було пов'язано з подіями революції 1905-1907 років. У цей період починається викладання молдавської мови та церковно-молдавського співу в Кишинівській духовній семінарії та інших навчальних закладах Кишинівської єпархії, виходить ряд газет і журналів (Див. статтю Преса в Молдавії). У літургійній і навколорелігійній літературі використовувалися старо-молдавська літературна норма і традиційний кириличний алфавіт. Для світських текстів літературної норми не існувало. Граматика і лексика могли змінюватись від сучасної румунської норми до наслідування місцевим діалектам. Не існувало також єдиного алфавіту. Найчастіше використовувався або російський алфавіт, або значно спрощена версія молдавської кирилиці, що відрізнялася від русифікованої версії написанням «ь» замість «е» та «й» замість «ь» на кінці слів. Рідше практикувався запис за допомогою церковно-молдавського алфавіту, але цивільним шрифтом.

Важливо зауважити, що в Російській імперії терміни молдавська і румунська мова вживалися як синоніми як російськими, так і молдавськими авторами. Вибір того чи іншого найменування мови визначався в більшості випадків контекстом або цільової аудиторією, якій був адресований той чи інший текст.

Історія виокремлення

У ранг особливої мови молдавську було введено у 1924 року при створенні Молдавської АРСР у складі України; це супроводжувалося запеклими дискусіями між «самобутниками», які відстоювали ідею літературної мови на основі діалектів Наддністрянщини, та «румунізаторами», які орієнтувалися на літературні румунські норми. Тоді ж для неї було введено писемність на основі кирилиці, відмінну від румунської.

Всупереч тому, що Конституція Молдови як і раніше називає офіційною мовою держави «молдавську», деякі офіційні особи Молдови в ранзі міністрів неодноразово заявляли, що «молдавська та румунська — це та й сама мова», «ми румуни — і крапка». Тим часом колишній президент Молдови, Володимир Воронін заявляв про свою категоричну незгоду з цими словами та підкреслював, що, за переписом 2004, «94% корінного населення Молдови вважають себе молдаванами, а не румунами».

За офіційними даними перепису населення 2004 року в Молдові 78,4% молдаван назвали своєю рідною мовою молдавську. Румунська газета «Gardianul», ґрунтуючись на заяві, зробленій директором Департаменту Соціології Молдови Віталієм Валковим до остаточних підсумків перепису, стверджувала, що 40% жителів Молдови оголосили своєю рідною мовою румунську.

Молдавська мова також є однією з офіційних мов неконтрольованої офіційною владою Молдови самопроголошеної — Придністровської Молдавської Республіки, де, на відміну від решти території Молдови, зберігається кирилична графіка.

Через набуття політичного забарвлення питання залишається суперечливим. У школах та вищих навчальних закладах сучасної Молдови предмет «молдавська мова» відсутній, замість нього вивчається предмет «румунська мова», однак «молдавська мова» є предметом у навчальних закладах ПМР.

Частина румуномовного населення сучасної України (здебільшого в Одеській області) самовизначається як молдавани і свою мову називає молдавською — на відміну від своїх земляків у Закарпатській області, більшість із яких самовизначаються як румуни і свою мову називають румунською. У Чернівецькій області самовизначились як румуни — 12,5%, як молдавани — 7,3% населення області.
Історія

У 1814 році в Бессарабії було розроблено і видано «Російсько-молдавський буквар», у 1819 році — «Коротку російську граматику з перекладом молдавською мовою», яка згодом перевидавалася в Кишинівській єпархіальній друкарні. У 1840 році у Петербурзі були випущені «Нарис правил валахо-молдавської граматики» та «Зібрання творів і перекладів у валахо-молдавській мові» Я.Гінкулова (Хинку). Щоб повернутися в старі кордони Російської імперії радянським урядом 12 жовтня 1924 року утворюються МАРСР і в 1920-30-их роках робилися спроби штучно і цілеспрямовано, створити на території МАРСР молдавську мову в якій 40% слів мали слов'янські корені і яка функціонувала на основі кирилиці а також ціла програма різноманітних проектів направлених на створення самосвідомості молдавської нації, і тим самим спонукати молдован які проживають в Бесарабії в той час яка входила до складу Румунії відколотися від неї.
Реформа 1951 року

Спочатку молдавська мова розвивалася в Молдавській АРСР на базі придністровських діалектів. Після приєднання до СРСР Бессарабії та утворення Молдавської РСР виявилося, що придністровські діалекти малозрозумілі основній масі молдаван. У зв'язку з цим у 1951 році за підтримки Л. І. Брежнєва (тоді першого секретаря ЦК КП Молдавії) було проведено реформу: мовна норма стала ґрунтуватися на говорах центральної частини Молдови та стала значно ближчою до румунської літературної мови.

wikipedia
==================
p.s.
В перекладачі Google нема молдавської мови, є лише румунська.