Позбуваємось вигаданих слів в українській лексиці...
01/14/2012 | DZ
Написав статтю: «ПОНЯТТЯ»: ВІДПОВІДНИК ЧИ НЕВДАЛА КАЛЬКА?
Цікаво дізнатись думку форумчан.
Стаття ось тут: http://efes-jkg.ucoz.ua/blog/ponjattja_vidpovidnik_chi_nevdala_kalka_pochatok/2012-01-03-7
І продовження: http://efes-jkg.ucoz.ua/blog/ponjattja_vidpovidnik_chi_nevdala_kalka_zakinchennja/2012-01-03-5
Цікаво дізнатись думку форумчан.
Стаття ось тут: http://efes-jkg.ucoz.ua/blog/ponjattja_vidpovidnik_chi_nevdala_kalka_pochatok/2012-01-03-7
І продовження: http://efes-jkg.ucoz.ua/blog/ponjattja_vidpovidnik_chi_nevdala_kalka_zakinchennja/2012-01-03-5
Відповіді
2012.01.15 | harnack
Re: "Позбуваємось": Позбудьмося й немічної суржикограматики! (л)
Закликом краще.http://www2.maidan.org.ua/news3/view.php3?site=maidan&bn=maidan_mova&key=1293825075&trs=-1
2012.01.16 | harnack
Анумо докладніше про "концепт"...
Мій лозунг: нема/не маємо дурних питань - існують/маємо лиш дурні відповіді, або невідповіді (брак відповідей), або малодушна БЕЗ-відповідальність (лиш українські лінґвісти - БЕЗ-відповідально живуть БЕЗ відповідей, бо БЕЗ запитань, залишаючи поле для аматорів й дилетантів).Інший лозунг: набуваймо й накопичуймо звідусіль пізнавальний і мовний капітал.
Спочатку тест на етимологію: проаналізуймо "поняття-концепт" в їхній кореляції - і завважмо якої саме пізнавальної (коґнітивної) еволюції отакенько зазнаємо:
1) CON-CEPT - КОН-ЦЕПТ (калька: ПО-нять/-нятие)
con- prefix meaning "together, with," sometimes merely intensive; the form of com- used in Latin before consonants except -b-, -p-, -l-, -m-, or -r-. In native English formations, co- tends to be used where Latin would use con- (e.g. costar).
concept (n.) 1550s, from M.L. conceptum "draft, abstract," in classical Latin "(a thing) conceived," from concep-, pp. stem of concipere "to take in" (see conceive). In some 16c. cases a refashioning of conceit (perhaps to avoid negative connotations).
conceive late 13c., conceiven, "take (seed) into the womb, become pregnant," from stem of O.Fr. conceveir (Mod.Fr. concevoir), from L. concipere (pp. conceptus) "to take in and hold; become pregnant," from com-, intensive prefix (see com-), + comb. form of capere "to take," from PIE *kap- "to grasp" (see capable). Meaning "take into the mind" is from mid-14c., a figurative sense also found in the Old French and Latin words. Related: Conceived; conceiving
KHAPATY-ХАПАТИ:
capable 1560s, from L.L. capabilis "receptive," used by theologians, from L. capax "able to hold much, broad, wide, roomy;" also "receptive, fit for;" adj. form of capere "to take, grasp, lay hold, catch, undertake, be large enough for, comprehend," from PIE *kap- "to grasp" (cf. Skt. kapati "two handfuls;" Gk. kaptein "to swallow, gulp down;" Lett. kampiu "seize;" O.Ir. cacht "servant-girl," lit. "captive;" Welsh caeth "captive, slave;" Goth. haban "have, hold;" O.E. hæft "handle," habban "to have, hold;" see have). Related: Capably.
have O.E. habban "to own, possess; be subject to, experience," from P.Gmc. *haben- (cf. O.N. hafa, O.S. hebbjan, O.Fris. habba, Ger. haben, Goth. haban "to have"), from PIE *kap- "to grasp" (see capable). Not related to L. habere, despite similarity in form and sense; the Latin cognate is capere "seize." O.E. second person singular present hæfst, third person singular present hæfð became M.E. hast, hath, while O.E. -bb- became -v- in have. The pp. had developed from O.E. gehæfd.
Sense of "possess, have at one's disposal" (I have a book) is a shift from older languages, where the thing possessed was made the subject and the possessor took the dative case (e.g. L. est mihi liber "I have a book," lit. "there is to me a book"). Used as an auxiliary in O.E., too (especially to form present perfect tense); the word has taken on more functions over time; Modern English he had better would have been O.E. him (dat.) wære betere. To have to for "must" (1570s) is from sense of "possess as a duty or thing to be done" (O.E.). Phrase have a nice day as a salutation after a commercial transaction attested by 1970, Amer.Eng. You never had it so good (1946) was said to be the stock answer to any complaints about U.S. Army life. Phrase have (noun), will (verb) is from 1954, originally from comedian Bob Hope, in the form Have tux, will travel; Hope described this as typical of vaudevillians' ads in "Variety," indicating a willingness to perform anywhere, any time.
хапать
Зважмо: слвц. сháраt᾽ "понимать",
ха́пать
оха́пить, оха́па́ть, оха́пка (но ср. также выше), хап "молодец", олонецк. (Кулик.), укр. хапа́ти "хватать", хапки́й "хваткий, лакомый, вороватый", др.-русск. хапати, ст.-слав. хапѭште δάκνοντες (Супр.), болг. ха́пна, ха́пвам "кусаю" (Младенов 665), чеш. сháраti "хватать", слвц. сháраt᾽ "понимать", польск. сhарас́ "хватать". Др. ступень вокализма: хопи́ть (см.).
Возм., как продолжение и.-е. *khар-, родственно лат. сарiō, -еrе "брать", нов.-в.-н. hаррig "жадный", нж.-нем., ср.-нем. hарреn "жадно хватать", арм. хар`аnеm "препятствую"; см. Педерсен, IF 5, 64; KZ 38, 394; Мейе, ВSL 31, 53; Эндзелин, СБЭ 121; Младенов 665 и сл.; Махек, "Slavia", 16, 178. Бернекер (I, 396) предполагает позднее звукоподражание. Неприемлемы сближения с ср.-в.-н. sарреn "хватать" (Маценауэр, LF 7, 223 и сл.) и с др.-инд. kṣарауаti "уничтожает" (Шефтеловиц, Zschr. Ind. Ir. 2, 268); см. против него Майрхофер 286.
2) по-нять
емлю́
има́ть "брать", несврш. из. *jьmǫ, *jęti (см. возьму́, взять), ст.-слав. ѥмлѭ, имати, болг. е́мна, сербохорв. jе̏мље̑м, jѐмати, словен. jémljem, jemáti, чеш. jímati "хватать", слвц. jímat', полаб. jẽme "берет, хватает, ловит", jéimat, инф.
Первонач. несврш. emi̯ǫ, jьmati (Бернекер 1, 265; Мейе – Вайан 203), ср. возьму́, взять и -ём. Ср. лат. emō, ēmi "беру", ирл. air-ema "suscipiat", лит. imù, ėmiaũ; см. также Траутман, BSW 103 и сл.; Мейе, MSL 14, 365; Et. 11; Бернекер, там же; Эндзелин, ЖМНП, 1910, июль, стр. 202.
име́ть
име́ю, др.-русск., ст.-слав. имѣти, имамь. От *jьmǫ : jęti; см. взя́ть. Кроме того, см. имамь.
2012.01.18 | DZ
Re: Анумо докладніше про "концепт"...
"Ані спєціально нєзнакомиє слова употрєбляют..." (х/ф "Свадьба").Як аматор і дилетант не побачив у професіонала однієї деталі - висновку.
Ще раз.
1. В згаданій статті ПОКАЗАНО, що до 1924 року (приблизно) в українській лексиці слово "поняття" НЕ ВЖИВАЛОСЬ. І це константа, на яку не можемо не зважати.
Незалежно від того, в яких мовах і як вживались відповідники чи кальки.
2. З'явилось слово "поняття" в українській лексиці ЯК ПЕРЕКЛАД російського "понятие". Це також факт.
3. Етимологічно "поняти, пойняти" не містить такого смислу як "зрозуміти", "уразуметь" (рос).
4. Навряд чи "вєлікорусскій" народ вдавався до аналізу, який навели ви, додаючи до змісту слова "понять", ще один зміст - "уразуметь". (Нагадаю, що В. Даль збирав словник ПЕРЕВАЖНО з народної мови і наводив приклади використання слів саме в народній мові).
2012.01.18 | harnack
Анумо докладніше про "розуміння" англійською
В тому й то справа - що не треба квапитись із висновками перед тим як зрозуміти метонімічні та метафоричні зсуви (і саме коли ото вони стали чинними і саме як), які необхідно працюють в кожній мові.Ось як постало англійське (understand) та німецьке (verstehen) "розуміти":
understand O.E. understandan "comprehend, grasp the idea of," probably lit. "stand in the midst of," from under + standan "to stand" (see stand). If this is the meaning, the under is not the usual word meaning "beneath," but from O.E. under, from PIE *nter- "between, among" (cf. Skt. antar "among, between," L. inter "between, among," Gk. entera "intestines;" see inter- [укр.: в НУТРІ, нутро, внутрішній] ).
That is the suggestion in Barnhart, but other sources regard the "among, between, before, in the presence of" sense of O.E. prefix and preposition under as other meanings of the same word. "Among" seems to be the sense in many O.E. compounds that resemble understand, e.g. underniman "to receive," undersecan "to investigate," underginnan "to begin." It also seems to be the sense still in expressions such as under such circumstances.
І бач - сама грецька ЕПІСТЕМА:
Perhaps the ultimate sense is "be close to," cf. Gk. epistamai "I know how, I know," lit. "I stand upon." Similar formations are found in O.Fris. (understonda), M.Dan. (understande), while other Germanic languages use compounds meaning "stand before" (cf. Ger. verstehen, represented in O.E. by forstanden). For this concept, most I.E. languages use figurative extensions of compounds that lit. mean "put together," or "separate," or "take, grasp" (see comprehend). O.E. oferstandan, M.E. overstonden, lit. "over-stand" seem to have been used only in literal senses.
http://www.etymonline.com/index.php?term=understand
2012.01.18 | Максим Є.
Кілька цитат
-В міру, як росте абстрактність поняття... (М. Грушевський, 1904)-...бо поняття й вирази, що маються в діалогах з XVI і дальших століть, мають цілком виразну вдачу серодневічну (журнал «Україна», 1907)
-Тямущі люди знають, що простонародня, селянська вкраїнська мова аж на-прочуд багата: всякі тонкі одтїнки, всякі абстрактні поняття зовсїм легко передаються щирими народними вкраїнськими словами або зворотами. (А. Кримський. Українська граматика, 1907)
-Чи має якесь наукове поняття делегація про автономію? (В. Винниченко, 1920)
-Ще більш протилежні поняття панують у Москві і в Україні (В. Липинський, 1920)
2012.01.22 | DZ
Re: Кілька цитат
Цитати гарні. Але є питання.1. Чому в "Словарі..." Грінченка слово "поняття" відсутнє?
2. Чому він не додав його до свого "Словаря..." Мабуть же читав і Грушевського і Вінниченка...
3. Якою є етимологія слова "поняття"?
"Поняти" і "пойняти" прошу не пропонувати, бо там такого змісту ("зрозуміти") не було.
2012.01.22 | Максим Є.
Кілька відповідей
1-2. Словник Грінченка використовував джерела до 1870 року. Розвиток української абстрактної термінології припадає на кінець XIX — початок XX ст. Простонародні тямка, розум та под. відповідники не задовольняють потреби висловити поняття. Тим не менше, в словнику Грінченка є понімати, поняти «схопити, спіймати». Перехід «схопити» — «зрозуміти» не унікальний, порівняйте лат. comprehendo і concipio, італ. capire, нім. begreifen, фр. prendre «брати» і comprendre та ін.Польське pojęć, pojęcie та рос. понять, понятие визначили і український абстрактний термін поняття. Для абстрактної лексики українська мова мала традиційно три основних джерела поповнення та «підглядання»: церковнослов’янська мова, польська та російська. У випадку поняття спрацювали всі.
3. Етимологію див. http://izbornyk.org.ua/djvu/etymolog_slovnyk.htm ЕСУМ, Т. 2, С. 326: йняти.
2012.01.22 | stryjko_bojko
Не бачу більш реальнішого синоніму слова "поняття"
Максим Є. пише:> 1-2. Словник Грінченка використовував джерела до 1870 року. Розвиток української абстрактної термінології припадає на кінець XIX — початок XX ст. Простонародні тямка, розум та под. відповідники не задовольняють потреби висловити поняття. Тим не менше, в словнику Грінченка є понімати, поняти «схопити, спіймати». Перехід «схопити» — «зрозуміти» не унікальний, порівняйте лат. comprehendo і concipio, італ. capire, нім. begreifen, фр. prendre «брати» і comprendre та ін.
>
> Польське pojęć, pojęcie та рос. понять, понятие визначили і український абстрактний термін поняття. Для абстрактної лексики українська мова мала традиційно три основних джерела поповнення та «підглядання»: церковнослов’янська мова, польська та російська. У випадку поняття спрацювали всі.
>
> 3. Етимологію див. http://izbornyk.org.ua/djvu/etymolog_slovnyk.htm ЕСУМ, Т. 2, С. 326: йняти.
---------------
А придумувати "дурні" синоніми - то є дурна справа...
2012.01.22 | Mika_Y
Чоловіче добрий, де Вас навчили так страшно балакати?
Від прикметника "реальний" вищий ступінь буде "реальніший".А "більш реальніший" - це, вибачте, словесні помиї.
Почитайте, будь ласка, хоч би оце:
http://www2.maidan.org.ua/n/mova/1109947184
2012.01.22 | DZ
Re: Кілька відповідей
Ваше перше твердження НЕ ВІДПОВІДАЄ ДІЙСНОСТІ."Словник цей складався 46 літ (1861 – 1907)"
http://r2u.org.ua/html/hrinchenko_pro.html
А ось дещо про джерела "Словаря...". Від Грінченка.
"Начиная затѣмъ съ 80-хъ годовъ, рядъ матеріаловъ даетъ журналъ «Кіевская Старина» — между прочимъ много названій предметовъ народнаго быта (въ различных статьяхъ), номенклатура рабочихъ воловъ г. Венгржиновскаго (1898, ѴII), словари спеціального языка лирниковъ (г. Боржковскаго, 1889, IX) и шерстобитовъ (г. Николайчика, 1890, IV)"
А ось, про рік ПОЧАТКУ роботи над "Словарем..."
"Хотя г. Шейковскій ограничился лишь однимъ, и при томъ неудачнымъ, выпускомъ словаря, Кулишъ не возобновилъ, повидимому, оставленной имъ работы. Матеріалъ же, собранный имъ, былъ перевезенъ въ Харьковъ, гдѣ увеличенъ новыми выписками, а затѣмъ въ 1864 г. переданъ въ Кіевъ кружку мѣстныхъ литераторовъ и ученыхъ, предполагавшихъ составить украинскій словарь.xxii Изъ присланнаго матеріала большую часть пришлось отбросить (это, конечно, не относится къ прекраснымъ матеріаламъ Кулиша) и заняться собираніемъ новыхъ матеріаловъ. Съ этого времени и началась работа надъ словаремъ въ Кіевѣ, то затихавшая, то снова возобновлявшаяся"
"Записанныя отъ народа слова доставили въ разное время"
"Переданный намъ матеріалъ состоялъ: а) изъ карточекъ, на которыя были занесены слова: 1) записанныя отъ народа, 2) выписанныя изъ различныхъ книгъ, изданныхъ съ 1798 г."
А ось - протилежне тому, що Ви стверджуєте:
"Изъ переданныхъ редакціей «Кіевской Старины» матеріаловъ видно было, что нѣкеторыя книги, изданныя до 1870 года, были или совсѣмъ не использованы, или использованы не вполнѣ."
І наостанок (це щодо Вашого твердження про запозичення, чи вплив з боку польської та так званого "русского язика".
"б) Слова, взятыя изъ сочиненій авторовъ. Въ большинствѣ случаевъ это тѣ-же народныя слова, но только въ имѣвшихся у насъ матеріалахъ не оказалось для нихъ источника изъ народной литературы; затѣмъ — это слова, перешедшія изъ стараго книжнаго языка въ новый, часто съ приспособленіемъ къ современной, принятой въ литературѣ, фонетикѣ; далѣе — слова, заимствованныя изъ другихъ литературныхъ языковъ для выраженія понятій научныхъ, нѣкоторыхъ отвлеченныхъ и вообще понятій новѣйшей культурной жизни, и, наконецъ, слова, выработавшіяся въ литературномъ языкѣ для обозначенія тѣхъ же понятій."
http://r2u.org.ua/node/60
Як бачимо, чомусь навіть серед наукових слів (запозичених) Грінченко не знайшов слова "поняття".
Враховуючи це, не вважаю за можливе сприйняти Ваш висновок про етимологію слова "поняття".
2012.01.22 | DZ
Re: Кілька відповідей
А ось ще до Вашої уваги:Словарь росийсько-український. М.Уманець, А.Спілка. Том III. (1896)
Див. на сторінці: http://r2u.org.ua/main/dicts
http://r2u.org.ua/data/other/%D0%A1%D0%BB%D0%BE%D0%B2%D0%B0%D1%80%D1%8C%20%D1%80%D0%BE%D1%81%D0%B8%D0%B9%D1%81%D1%8C%D0%BA%D0%BE-%D1%83%D0%BA%D1%80%D0%B0%D1%97%D0%BD%D1%81%D1%8C%D0%BA%D0%B8%D0%B9.%20%D0%9C.%D0%A3%D0%BC%D0%B0%D0%BD%D0%B5%D1%86%D1%8C,%20%D0%90.%D0%A1%D0%BF%D1%96%D0%BB%D0%BA%D0%B0.%20%D0%A2%D0%BE%D0%BC%20III.djvu
Не містить такого варіанту перекладу слова "понятие" як "поняття".
Так само, як і словник "Словник московсько-український (1918)".
2012.01.22 | Максим Є.
Не зупиняйтесь
Не зупиняйтесь на досягнутому. 1896 рік це вже майже століття новочасного українського словникарства. Візьміть ще давніший словник, скажімо, словничок Котляревського до «Енеїди», і послідовно перевигадуйте тисячі й тисячі понять, які усталилися після того. Роботи вистачить надовго.2012.01.23 | harnack
Re:Не зупиняймось: натепер "концепт" -вже не просто "поняття"(л)
Отому й нам потрібні обидва терміни, хоча, як я ото вже уточнив, "поняття" і є калькою латиньского "концепта", і не є жодним запозиченням із російської.КОНЦЕПТ (от лат. conceptus — собрание, восприятие, зачатие) — акт “схватывания” смыслов вещи (проблемы) в единстве речевого высказывания. Термин “концепт” введен в философию Абеляром в связи с анализом проблемы универсалий, потребовавшим расщепления языка и речи. Принцип “схватывания” прослеживается с ранней патристики, поскольку он связан с идеей неопределимости вещи, превосходящей рамки понятия, модальным характером знания, при котором приоритетным оказывалось знание диалектическое (формой его организации был диспут), и комментарием, которого требовало все сотворенное, рассчитанное на понимание и выраженное в произведении. Акт понимания не мог разворачиваться в линейной последовательности рассуждения, единицей которого было предложение, он требовал полноты смыслового выражения в целостном процессе произнесения. Высказывание становится единицей речевого общения. Речь была охарактеризована как сущность, обладающая субъектностью, смыслоразделительной функцией и смысловым единством. Она стояла в тесной связи с идеями творения, воплощения Слова и интенции, присущей субъекту как его активное начало и полагавшей акт обозначения и его результат — значение внутри обозначаемого. Это — не диахронический процесс звуковой последовательности, а синхронический процесс выявления смыслов, требующий по меньшей мере двух участников речевого акта — говорящего и слушающего, вопрошающего и отвечающего, чтобы быть вместе и понятым и услышанным. Обращенность к “другому” (имманентный план бытия) предполагала одновременную обращенность к трансцендентному источнику слова — Богу, потому речь, произносимая при “Боге свидетеле”, всегда предполагалась как жертвенная речь. Высказанная речь, по Абеляру, воспринимается как “концепт в душе слушателя” (Абеляр П. Диалектика. — В кн.: Он же. Теологические трактаты. М., 1995, с. 121). Концепт, в отличие от формы “схватывания” в понятии (intellectus), которое связано с формами рассудка, есть производное возвышенного духа (ума), который способен творчески воспроизводить, или собирать (concipere) смыслы и помыслы как универсальное, представляющее собой связь вещей и речей, и который включает в себя рассудок как свою часть. Концепт как высказывающая речь, т. о., не тождествен понятию.
Многие (в т. ч. современные) исследователи не заметили введения нового термина для обозначения смысла высказыва нпя, потому в большинстве философских словарей и энциклопедий концепт отождествляется с понятием. Между тем концепт и понятие необходимо четко различать друг от друга.
Понятие есть объективное единство различных моментов предмета понятия, которое создано на основании правил рассудка или систематичности знаний. Оно неперсонально, непосредственно связано со знаковыми и значимыми структурами языка, выполняющего функции становления определенной мысли, независимо от общения. Это итог, ступени или моменты познания.
Концепт формируется речью (введением этого термина прежде единое Слово жестко разделилось на язык и речь). Речь осуществляется не в сфере грамматики (грамматика включена в нее как часть), ав пространстве души с ее ритмами, энергией, жестикуляцией, интонацией, бесконечными уточнениями, составляющими смысл комментаторства. Концепт предельно субъектен. Изменяя душу индивида, обдумывающего вещь, он при своем формировании предполагает другого субъекта (слушателя, читателя), актуализируя смыслы в ответах на его вопросы, что и рождает диспут. Обращенность к слушателю всегда предполагала одновременную обращенность к трансцендентному источнику речи — Богу. Память и воображение — неотторжимые свойства концепта, направленного, с одной стороны, на понимание здесь и теперь; с другой стороны — концепт синтезирует в себе три способности души и как акт памяти ориентирован в прошлое, как акт воображения — в будущее, как акт суждения — в настоящее. Глгьберт Порретанский на основании идеи концепта образует понятие конкретного целого и вводит идею сингулярности (см. Средневековая западноевропейская философия). У Фомы Аквинского концепт есть внутреннее постижение вещи в уме, выраженное через знак, через единство идеального и материально-феноменального. Иоанн Дунс Скот определяет концепт как мыслимое сущее, которому присуща “этовость”, понятая как внутренний принцип вещи. Начиная с 14 в., с возникновением онтологического предположения об однозначности бытия (см. Эквивокаи/ш}, идея концепта стала исчезать. В Новое время, характеризующееся научным способом познания, концепт полностью был замещен понятием как наиболее адекватным постижением истинности вещи, представленной как объект и не требующей обсуждения. Однако необходимость в нем постоянно давала о себе знать. На разнообразные формы “схватывания” обратил внимание Кант, затем Шеллинг, определяя их через фигуры творчества.
В 20 в. идеи концепта прослеживаются в персоналистских философиях, во главу угла ставящих идею произведения (Μ. Μ. Бахтин, В. С. Библер). В качестве термина концепт присутствует в постмодернистской философии. Ж. Делёз и Ф. Гваттари обратили внимание на то, что философы “недостаточно занимались природой концепта как философской реальности”. Они сделали попытку выделить три этапа развития концепта: посткантианская энциклопедия концепта, связывающая его сотворение с чистой субъективностью; педагогика концепта, анализирующая условия творчества как факторы единичных моментов, и профессионально-коммерческая подготовка (Делёз Ж., Гваттари Ф. Что такое философия? М., 1998, с. 22). Делёз и Гваттари, правда, не столько разъясняют различие между понятием и концептом (распро
страняя его на всякую философию — “от Платона до Бергсона”), сколько подчеркивают недостаточность понятия и вскрывают моменты, где понятие перерастает само себя. Средневековью в поэтапном делении развития концепта места не нашлось, между тем идею концепта вновь вызвала к жизни именно обращенность к идее творчества, которое “всегда единично, и концепт как собственно философское творение всегда есть нечто единичное”, и к связанной с творчеством идее речи, представленной в “устойчивых сгустках смысла” и открытой Средневековьем. Эти два момента роднят понимание концепта в средневековой и постмодернистской философии. Однако сама речь (соответственно концепт) наполнена иным содержанием. В отличие от Средневековья, она ориентирована не на двуосмысленное собеседование (с Творцом и со слушателем-ответчиком), предполагающее трансцендентный и имманентный планы бытия, а только на имманентное с его “бесконечными переменностями”. Речь рассматривается как игра ассоциаций и интерпретаций, уничтожающая любой текст (дело касается прежде всего священных текстов) и превращающая его в объект властных претензий. Концепт в постмодернистском понимании есть поле распространенных в пространстве суггестивных знаков. Поскольку в речи к тому же просматриваются объективно-языковые формы выражения, то терминологически концепт от понятия трудно отличим, становясь двусмысленным термином.
Лит.: Бахтин М. М. Эстетика словесного творчества. М„ 1975; Библер В. С. От наукоучения к логике культуры. Два философских введения в XXI век. М., 1991; Неретина С. С. Верующий разум. К истории средневековой философии. Архангельск, 1995; Она же. Слово и текст в средневековой культуре. Концептуализм Петра Абеляра. М., 1996; Делёз Ж. Различие и повторение. СПб., 19%;ДелезЖ., Гваттари Ф. Что такое философия? М., 1998.
С. С. Неретина
Новая философская энциклопедия: В 4 тт. М.: Мысль. Под редакцией В. С. Стёпина.2001.
http://dic.academic.ru/dic.nsf/enc_philosophy/4425/%D0%9A%D0%9E%D0%9D%D0%A6%D0%95%D0%9F%D0%A2
2012.01.24 | DZ
Re:Не зупиняймось: натепер "концепт" -вже не просто "поняття"(л)
1. Те, що Ви описали - лише один з варіантів трактування змісту терміну " концепт". Має право на існування поряд з іншими.2. Прикметно, що Ви подаєте свою аргументацію саме так званою "російською" мовою. Адже без неї Ви мабуть ніяк не зможете пояснити появу в українській слова "поняття". Виключно черз "понятие". Тим самим Ви самі мимоволі підтвердили мою позицію про те, що "поняття" перекочувало до нас з "російської". Адже дійсно, в "російській" лексиці слово "понятие" має зміст співзвучний з зі змістом "концепт". І В.Даль наводить приклади відповідного вживання слова "понятие".
В українській лексиці слово "поняття" було ВІДСУТНЄ до 1924 року. Коли "академіки", швидше за все призначені в Москві, додали це слово (поняття) як варіант перекладу з "російської. При цьому вони чомусь не згадали наведену Вами версію етимології слова "поняття". Чому б це?
2012.01.25 | harnack
Бачу Вам трудно зконцептуалізувати-зібрати-схопити
пізнавальний і мовний капітал...ба й капітал ввічливості й вдячності ...Нічого не вдієш!2012.01.27 | harnack
Ось дещо українською (л)
Концепт (лат. conceptus — думка, поняття) — термін, уведений для пояснення процесів мислення і пов’язаний з одиницями ментальних і/або психічних ресурсів людської свідомості; оперативна одиниця пам’яті й усієї картини світу (зокрема мовної); смисли, якими оперує людина в процесах мислення і які віддзеркалюють зміст досвіду і знань, результатів усієї людської діяльності, а також процесів пізнання світу у вигляді певних «квантів» знання. К. — багатовимірне смислове утворення, що має фреймовий, поняттєво-дефінітивний і аксіологічний виміри. К. містять те, що людина знає, думає, передбачає, фантазує тощо про об’єкти світу. К. фіксуються в одиницях і категоріях мови, мають національно-культурну специфіку; їх врахування — важлива умова успішності міжкультурної комунікації.Див.: Спілкування: Комунікація; Міжкультурна комунікація; Мова; Значення; Смисл; Картина світу.
Пор.: Концептосфера етнокультурна.
Концепт культури — одне з найважливіших понять лінгвокультурології та міжкультурної комунікації; характерний для певної національної лінгвокультурної спільноти концепт, який віддзеркалює специфіку її світобачення.
Див.: Концепт; Картина світу. Пор.: Концепт культури ключовий.
Концепт культури ключовий — поняття, введене в науковий обіг Ю.С. Степановим; тип концепту культури, ядерні одиниці картини світу, в яких віддзеркалене екзистенційне сприйняття світу й себе у ньому певної національної лінгвокультурної спільноти. За К.к.к. стоять також найважливіші моральні цінності етносу, ставлення до добра і зла тощо. К.к.к. закладені в кожній ідіоетнічній мові, її мовній картині світу.
Див.: Концепт; Культура; Мова; Картина світу мовна.
Пор.: Концепт національно-культурний.
Концепт культурно значущий — див. Концепт культури ключовий.
Концепт лінгвокультурний — одне з найважливіших понять лінгвокультурології та міжкультурної комунікації; дискретна змістовна одиниця колективної свідомості національної лінгвокультурної спільноти, котра віддзеркалює предмети (в широкому сенсі слова) реального або ідеального світів і зберігається в колективній пам’яті у вербально-позначувальному вигляді. Центральною складовою К.л. є оцінка.
Див.: Концепт; Концепт культури; Концепт національно-культурний.
Пор.: Концепт культури ключовий.
Концепт національно-культурний — найзагальніша, максимально абстрагована, але конкретно представлена в мовній свідомості «ідея» «культурного предмета» в сукупності всіх валентних зв’язків із національно-культурною маркованістю.
Див.: Концепт; Концепт культури; Концепт лінгвокультурний; «Предмет культурний».
Пор.: Концепт культури ключовий.
Концептосфера етнокультурна — сукупність специфічних для певної національної лінгвокультурної спільноти концептів культури, які найповніше виражають її особливості. Див.: Концепт; Концепт культури.
http://terminy-mizhkult-komunikacii.wikidot.com/k
2012.03.11 | Сергій Вакуленко
Ось це Вам може сподобатися
Прочитаєте — то, може, й не нарікатимете на брак концептологів в Україні.http://www.nbuv.gov.ua/portal/soc_gum/Mikks/2011_33/203_209.pdf
2012.02.14 | Сергій Вакуленко
Навіщо читати московську маячню?
Те, що Во його притягли в цю гілку, — то не Абеляр, то екстраваґантні фантазії пані Нєрєтіної.> КОНЦЕПТ (от лат. conceptus — собрание, восприятие, зачатие) — акт “схватывания” смыслов вещи (проблемы) в единстве речевого высказывания. Термин “концепт” введен в философию Абеляром в связи с анализом проблемы универсалий, потребовавшим расщепления языка и речи.
Яке ще "расщепление языка и речи" в Абеляра?
> Акт понимания не мог разворачиваться в линейной последовательности рассуждения, единицей которого было предложение, он требовал полноты смыслового выражения в целостном процессе произнесения.
"Акт понимания... требовал полноты смыслового выражения..."
Ні додати, ні відняти...
> Высказывание становится единицей речевого общения.
А чим воно було доти?
> Речь была охарактеризована как сущность, обладающая субъектностью, смыслоразделительной функцией и смысловым единством.
В Абеляра — навпаки (див. нижче).
> результат — значение внутри обозначаемого.
В Абеляра — навпаки (див. нижче).
> Это — не диахронический процесс звуковой последовательности
Зовсім тітка здуріла: "процесс последовательности"...
> Высказанная речь, по Абеляру, воспринимается как “концепт в душе слушателя” (Абеляр П. Диалектика. — В кн.: Он же. Теологические трактаты. М., 1995, с. 121). Концепт, в отличие от формы “схватывания” в понятии (intellectus), которое связано с формами рассудка, есть производное возвышенного духа (ума), который способен творчески воспроизводить, или собирать (concipere) смыслы и помыслы как универсальное, представляющее собой связь вещей и речей, и который включает в себя рассудок как свою часть. Концепт как высказывающая речь, т. о., не тождествен понятию.
А оце — чиста брехня. Нема в Абеляра ніякого "концепта в душе слушателя".
Ось ориґінал його «Діялектики»:
Solet autem hoc loco de significatione orationis praecipua esse
quaestio, ut cum haec oratio 'homo est animal' significatiua dicatur,
quae partes permanentes non habet, quando ipsa significare dicatur,
requiritur, siue scilicet dum prima pars seu dum media, uel potius dum
ultima profertur. At uero eius significatio nonnisi in ultimo puncto
prolationis perficitur. Sed si tunc tantum oratio significare dicitur
dum ultima eius pars profertur, iam profecto illae partes quae non
sunt, cum ea quae est, significant; ut iam significationem esse
confiteamur simul in eo quod est ac non est. Si enim eam tantum
poneremus in ea orationis parte quae existit, iam profecto ultimam
litteram significare concederemus. Nostra autem in eo sententia pendet
ut post omnium partium suarum prolationem oratio significare dicatur.
Tunc
dictiones ad memoriam reducimus, nec ullius uocis significatio
perfecta est nisi ea tota prolata. Unde etiam saepe /69/ contingit ut
oratione prolata non statim eam intelligamus, nisi aliquantulum
proprietate
rimauerimus, semperque audientis animus suspensus est, dum uox in
prolatione est, cui credit aliquid posse adiungi quod in
intelligentiam mutare ualeat, ne
quiescat lingua proferentis. Nulla enim adeo est perfecta oratio ut
non ei aliquid adiungi queat quod ad aliquem intellectum contendit; ut
si ei quae dicit: 'Socrates est homo', uel 'albus' uel 'grammaticus'
adiungam, uel ei quae dicit: 'Socrates currit', 'bene', uel aliam
competentem uerbo determinationem, aut ei quae dicit: 'si est homo,
est animal', 'rationale mortale'. Cum itaque orationem significare
dicimus prolatis omnibus eius partibus ac iam nihilo prorsus de ipsa
existente, nulli uere per 'significare' aliquam proprietatem dare
possumus; sed ut significatiue propositio ipsa intelligatur, si
proprietatem aliquam in ea attribuere alicui uolumus, potius animae
audientis intellectus attribuitur, qui, ut dictum est, a prolatis
uocibus designatus est. Cum igitur dicimus prolatam orationem
significare, non id intelligi uolumus ut ei quod non est, formam
aliquam, quam significationem dicimus, attribuamus; sed potius
intellectum ex prolata oratione conceptum animae audientis conferimus.
Переклад останнього речення (ключового):
"Отож, називаючи вимовлене речення значущим, ми не маємо на думці приписати йому те, чого нема, себто якусь форму, звану значенням; радше ми відносимо до слухачевої душі розуміння [intellectum], виснуване [conceptum] з вимовленого речення".
Отже, ніяким "концептом" в Абеляра тут і не пахне, форма CONCEPTUM — то пасивний дієприкметник, узгоджений з іменником INTELLECTUM.
В Абеляра взагалі іменник CONCEPTUS трапляється вкрай нечасто, а властиво, — коли він переказує чужі погляди (в богословських розправах).
2012.01.24 | DZ
Re: Не зупиняйтесь
Якщо це всі ваші аргументи, то, як кажуть на форумах: "слів защітан".ПС. Покажіть мені, де і що я вигадав?
Я лише навів аналіз і, на підставі цього зробив висновок. Аргументів "проти" поки що не побачив.
Окрім "притягнених за вуха". Або вигаданих. Як от ви написали, що словник Грінченка створено до 1870 року.
2012.01.22 | Сергій Вакуленко
Re: Кілька цитат
DZ пише:> "Поняти" і "пойняти" прошу не пропонувати, бо там такого змісту ("зрозуміти") не було.
У народній мові таки справді не було. Наприклад, у «Словнику староукраїнської мови XIV-XV ст.» (Київ, 1978, т. ІІ) на слова понѦти, пояти (сс. 193-194, 218) приклади пов'язані з одним значенням: 'узяти жінку'.
Та вже наприкінці XVI й у XVII ст. цей зміст з'являється в ужитку книжників. У «Матеріалах до словника писемної та книжної української мови XV-XVIII ст.» Євгена Тимченка (Київ; Нью-Йорк, 2003, кн. 2, сс. 168-169) подано з Христофора Філалета (бл. 1596) такий приклад:
Для снаднѣйшого понятя, на чтыри части тотъ отвѣтъ нашъ роздѣлити намъ ся здало.
Там-таки з Захарії Копистенського (1621 р.):
Ей нихто тегды розумомъ поняти не моглъ.
До суптелныхъ речей понятя грубое тѣло сее перешкожуетъ.
Як рівнозначник латинського conceptus у філософському тексті Михайло (Мануйло) Козачинський уживав 1745 р. форму поѦтїє (див. зображення нижче).
Ваша правда в тому, що поняття без поняти виглядає сиротинкою. Це багатьох спонукало шукати йому заміни.
Василь Сімович у книжці «На теми мови» (1924) писав ось що:
... виходячи з того, що в нас немає слова понімати, я вже тоді [1911 р.] геть чисто викинув був із ужитку в нашій школі в Чернівцях слов.-рос.-польськ. поняття, замінивши його словом ТЯМКА, й я замітив, що дехто прийняв і вживає цей термін. Слово це не нове, відоме в літературі, хоч вигляд його в різних авторів різний.
[тямку] ... я витворив немов deminutivum до слова ТЯМА, під яким я розумію щось ширше, щось наче Begriffsvermögen.
... як-не-як, а з поняттям треба нам покінчити.
Цитую за вид.: Сімович В. Праці в двох томах. – Чернівці, 2005. – Т. 1: Мовознавство. – С. 269-270.
Те саме бачимо в сербів і хорватів: іменник поjам/pojam є, а дієсловом можна сказати тільки разумети/razumjeti, схватити/shvatiti.
Десь так воно виглядає й у словаків: дієслово pojať не має значення 'зрозуміти' в говірній мові (хіба що в книжній), але іменник pojem у значенні лат. conceptus защепився. То, либонь, чеський вплив, бо чехи мають так само pojem, і в них дієслово pojmout/pojímat відповідне значення має: "Pojal řeč jinak".
2012.01.23 | harnack
Re: Кілька цитат: Так: годі бути в скруті і від "панїманїя"
і від "внїманїя".Висновок повторімо (давно відоменький): російська є гетерогенним й іногенеалогічним продуктом, відмінним від української, одне "розуміння" та "увага" вистачають, аби покінчити із базіканням про подібні братські мови - чи пак про оправдовування чи недоречне очищування української.
2012.03.02 | Сергій Вакуленко
Срезневський із цього ж приводу
Сергій Вакуленко пише:> Те саме бачимо в сербів і хорватів: іменник поjам/pojam є, а дієсловом можна сказати тільки разумети/razumjeti, схватити/shvatiti.
Натрапив нещодавно ось на таке в листі Ізмаїла Срезневського до Вацлава Ганки:
"W Gospiči sme se seznámili s Borojevičem, gehož gméno Wám gest známo ze srbského Letopisu i ze srbských Pešťanských nowin. Dle swého literárnjho položenj přináležj k čjslu oněch, gežto sobě powolugj přibjrati slowa i obraty z gazyka ruského. Přibjránj gest dowoléno, než musj býti způsobeno duchem gazyka, w který se wnášj. Slowá podobná »nuždě, nadeždě, poňatiju« slušj gazyku srbskému tak, gako kupci mundur, aneb oficjru chapeau".
Časopis českého Museum, 1842, r. XVI, s. 143.
Переклад:
"У Ґоспічі ми познайомилися з Бороєвічем, чиє ім'я Ви знаєте з сербського Літопису та з сербських Пештянських новін. За своєю літературною поставою він належить до числа тих, що дозволяють собі позичати слова та звороти з російської мови. Позички можливі, але вони мусять узгоджуватися з духом мови, до якої входять. Слова на взір нужди, надєжди, ПОНЯТІЯ пасують сербській мові, наче купцеві мундир чи офіцерові жабо".
2012.03.14 | Манул
Re: Кілька поясненнь, посилань і цитат
DZ пише:> Цитати гарні. Але є питання.
> 1. Чому в "Словарі..." Грінченка слово "поняття" відсутнє?
> 2. Чому він не додав його до свого "Словаря..." Мабуть же читав і Грушевського і Вінниченка...
> 3. Якою є етимологія слова "поняття"?
>
> "Поняти" і "пойняти" прошу не пропонувати, бо там такого змісту ("зрозуміти") не було.
Поняття - слово давньоукраїнське. Походить воно саме від слова "поняти", точніше "няти" - схопити, спіймати, оволодіти, взяти. Було таке давнє слово "няття" - полон, потім воно трансформувалось в "поняття" - дії, пов'язані із спійманням, оволодінням. З часом слово "поняття" набуло значення - оволодіти смислом, зрозуміти. Москалі вважають "понятіє" - питомо рос. словом. Але візьміть будь який словник давньорос. лексики - у них на 70 % слів українських. У тому числі і словнику Рос. Академії 1806 р., на який посилаються рос. етимологи, або ж сучасний посібник "Давняя русская литература", де майже кожне слово українське або давньоукраїнське. Я 20 років волаю: чому памятка нібито давньої рос. літератури 16 ст. називається "Хожденія за три моря" Афанасия Никитина, коли він в перших рядках пише (цитую за оригіналом): "За молитву святих отець наших, господи Ісусе Христе, Синє Божий, помилуй мя раба своего грішного Афонасья Микитина сина". Якою мовою це написано? І чому автора називають "Афанасій Нікітін", коли він про себе пише що він син Микити!!! Це твір нашої, давньоукраїнської літератури!!!
Повернемося до понять.
Словник С.Караванського: Поняття - розуміння, уявлення; логічна категорія; у фразеології - гадка, думка.
Леся Українка: "Навчити хоч би й "господи помилуй" хлоп'ят, що не мають жодного поняття ні про ноти, ні про гуртовий спів, річ не легка".
Хоткевич: "Коли прийде лікар і почне безнадійно порпатися в мозку, витягуючи осколки костей, - гуцул не простогне, не двинеться мускулом і - наперекір медицині, касуючи всякі поняття учених людей про витривалість людської породи, - видужає".
2012.01.18 | harnack
Re: Анумо докладніше про "концепт" у польській...
DZ пише:> "Ані спєціально нєзнакомиє слова употрєбляют..." (х/ф "Свадьба").
>
> Як аматор і дилетант не побачив у професіонала однієї деталі - висновку.
>
Та ні - стаття похвальна й легітимна. Але, бач, все можна і треба вдосконалювати.
Питання до Вас: а як буде "поняття" польською? І як отуди потрапило? А звідтіля, мабуть, і кудись інде?
Кажете:
Я взяв три варіанти російськомовного визначення слова «понятие» і зробив електронний переклад (Google) на польську, чеську, словацьку, словенську, сербську, хорватську, болгарську, білоруську, англійську, німецьку, французьку, італійську мови. Всі переклади дали використання слова «концепт». За винятком білоруської (найбільш зросійщеної, поряд з українською) мови, яка дала слово «паняцце». Можна посміятись з електронного перекладу, але навряд чи можна нехтувати такою однозначністю і одностайністю використання терміну в европейських мовах (в тому числі слов’янських).
2012.01.19 | Мірко
Не борітеся з поняттям а з фруктами і лідерами
2012.01.21 | Майстер
Ці кумендні вкраїнці...
Замість пригортати до своєї мови якомога більше слів, замість її збагачувати, вони тільки те й роблять, що якомога більше слів намагаються з мови викинути.2012.01.22 | Адвокат ...
Нічого кумедного тутка не бачу. Згадайте "хвільозохвію Сковороди
Вона й досі найкраще передає життєві принципи Українців. В ній "понятіям" місця немає.2012.03.04 | Мірко
Сюржик це українська мова?...
У Франції теж про це дбають.2012.03.14 | hrushka
Заголовок звернення мені особливо подобався ......
Однак сама стаття -10:48 «ПОНЯТТЯ»: ВІДПОВІДНИК ЧИ НЕВДАЛА КАЛЬКА? (початок).
http://efes-jkg.ucoz.ua/blog/ponjattja_vidpovidnik_chi_nevdala_kalka_pochatok/2012-01-03-7
має в перших 8 стрічках принаймі 5 `запозичиних` чи то `присвоїних`, або як тепер хтос зауважив, `вкрадених` слів...
Гаразд, то коли не відповідно користуватись словом `поняття` , чому я не противлюсь, то чому не подати можливий відповідник? Скажім - "розуміння" ...
Та далі -
Замість "лексики" можна`б казати "словомовний склад" або "словозбір" ...
замість "дефініція" чому не написати "визначення"...
замість "термін" чи не було`б відповідно "вислів" у данім користованні слова...
замість "варіянт" можна дуже добре написати "відмінність"...
очевидно всі такі зміни в оден час можи мене збаламутити, однак коли викидаєм чужі слова, то викидаймо де можливо та зацікавмо населення в цім змаганні
таке поведення можна`б допровадити до державної настерливості ... що могло`б допровадити що народ би впроваджував НОВІ питомі слова
2012.04.02 | DZ
Re: Заголовок звернення мені особливо подобався ......
Я не лексикограф. Працюю в іншій царині. Можливо також використовую запозичені слова. Просто на це слово чомусь звернув увагу. Спробував розібратись. Що вийшло - тут на цьому форму трохи видно.