Мовні заповіді Митрополита Іларіона
03/18/2012 | Манул
29 березня виповнюється 40 років, як у Вінніпезі відійшов у вічність Митрополит Іларіон. Вшануймо його пам'ять і згадаймо його мовні заповіді.
Мовні заповіді Митрополита Іларіона (Івана Огієнка)
1. Мова - то серце народу: гине мова — гине й народ.
2. Хто цурається своєї рідної мови, той у саме серце ранить свій народ.
3. Літературна мова - то головний двигун розвитку духовної культури народу, то найміцніша основа її.
4. Уживання в літературі тільки говіркових мов сильно шкодить об'єднанню нації.
5. Народ, що не створив собі соборної літературної мови, не може зватися свідомою нацією.
6. Для одного народу мусить бути тільки одна літературна мова й вимова, тільки один правопис.
7. Головний рідномовний обов'язок кожного свідомого громадянина — працювати для збільшення культури своєї літературної мови.
8. Стан розбою літературної мови - то ступінь культури розвою народу.
9. Як про духовну зрілість окремої особи, так і про зрілість цілого народу судять найперше з культури його літературної мови.
10. Кожний свідомий громадянин мусить практично знати свою соборну літературну мову й вимову та свій соборний правопис, а також знати й виконувати рідно-мовні обов'язки свого народу.
Мовні заповіді Митрополита Іларіона (Івана Огієнка)
1. Мова - то серце народу: гине мова — гине й народ.
2. Хто цурається своєї рідної мови, той у саме серце ранить свій народ.
3. Літературна мова - то головний двигун розвитку духовної культури народу, то найміцніша основа її.
4. Уживання в літературі тільки говіркових мов сильно шкодить об'єднанню нації.
5. Народ, що не створив собі соборної літературної мови, не може зватися свідомою нацією.
6. Для одного народу мусить бути тільки одна літературна мова й вимова, тільки один правопис.
7. Головний рідномовний обов'язок кожного свідомого громадянина — працювати для збільшення культури своєї літературної мови.
8. Стан розбою літературної мови - то ступінь культури розвою народу.
9. Як про духовну зрілість окремої особи, так і про зрілість цілого народу судять найперше з культури його літературної мови.
10. Кожний свідомий громадянин мусить практично знати свою соборну літературну мову й вимову та свій соборний правопис, а також знати й виконувати рідно-мовні обов'язки свого народу.
Відповіді
2012.03.26 | Mika_Y
Стан розБою літературної мови - то ступінь культури розВою народ
Манул пише:> Мовні заповіді Митрополита Іларіона (Івана Огієнка)
.....
> 8. Стан розбою літературної мови - то ступінь культури розвою народу.