Сковорода, Вольтер, Париж-Рим, інтелектуальність систем, "літера
05/13/2001 | Ihor
В ті часи коли писав Сковорада не було ні італійської, ні французської, ні російської , літературних мов.
Була кирилиця, була латиниця, але якихось стандартів не мала жодна нація.
Якби ви мандрували від Риму до Парижу на сто років пізніше смерті Сковороди, то ви б помітили що мова змінюється поступово від села до села. Так само мова змінювалася від села до села якби ви мандували від Києва до Праги чи до Москви.
Через це наприкінці ХІХ-го століття вченими була признанна несталість мови як расової ознаки. Приналежність до тої чи іншої нації визначалося більш певнішими ознаками, тими які не зміняються на протязі тисячоліть. А саме колір шкіри, волосся, очей, зріст, пропорції та форми різних частин тіла, особливо кістяка.
Чому ж тоді створювалися "літературні" мови? Як мені пояснив знайомий доктор лінгвістики (італієць за національністю) "літературні" мови створювалися для того щоб зберігати цілісність країни. Побудова "літературних" мов ініціюванася виключно центральною владою. Наприклад в Італії цей процесс розпочався найпізніше серед інших европейських країн. Очевидно що це була прихована війна з діалектами, адже владі було найважливіше щоб особа асоціювала себе з Італією а не з Лотарінгією або Калабрією. Також очевидно що методи були дуже обережними, під видом пропаганди висловлень якогось письменника або ще когось.
Це саме робила Росія. Вони курва, НАХАБНО назвала українську мову діалектом, а "літературною" мовою Росії та Малоросії мусіла стати Пушкінська мова. Тупо як "cапогом по яйцам".
На сміх всьому світу але знову ж таки з політичних мотивів китайські комуністи називають обидві мови що вживаються в Китаї діалектами однієї мови. Хоча в усьому світі визнано що ці дві мови - мандарін та кантоніз є різними мовами.
Сковорода писав на церковно - словянській.
Вольтер - на парижському діалекті французської мови.
Добре діалект зберігся в британців. Там королівська сімя має притаманний лише їм діалект. А серед простих людей мова різна навіть в різних районах того ж самого міста.
Необхідність збереження діалектів на Заході прийшло в середині ХХ-го століття, з розвитком кібернетики, та вивченням "примітивних" мов. Після чого лінгвістична наука струсанулася. Виявилося що деякі "примітивні" мови є набагато багатші ніж існуючі "розвинуті" мови. Також кібернетиками було доведенно що збільшення однорідності системи зменшує її інтелектуальний потенціал.
На початку ХХІ-го століття в кожному Західному Університеті, лінгвісти в своєму першому курсі - " Введення в лінгвістику" вчать що КОЖЕН ДІАЛЕКТ Є РІВНОПРАВНОЮ МОВОЮ.
Коли я це довідався то я поцікавився чим займаються в бувших радянських університетах? Відповідь була - сплошний бред. Для західного лінгвіста результати радянських лінгвістів мають цінність лише для тих хто цікавиться історичною лінгвістикою, а саме розвитком індоєвропейських мов. Натомність кожен західний лінгвіст шукає не за розвитком а за живою існуючою мовою, дивиться на мову таку яка вона є.
Якщо українська мова зникне то теперішнє покоління увійде в історію як найбільш бездане. Виправдовування тиском Варварськой Росії, це лише відмазки. Треба вживати українську мову скрізь та з усіма.
Була кирилиця, була латиниця, але якихось стандартів не мала жодна нація.
Якби ви мандрували від Риму до Парижу на сто років пізніше смерті Сковороди, то ви б помітили що мова змінюється поступово від села до села. Так само мова змінювалася від села до села якби ви мандували від Києва до Праги чи до Москви.
Через це наприкінці ХІХ-го століття вченими була признанна несталість мови як расової ознаки. Приналежність до тої чи іншої нації визначалося більш певнішими ознаками, тими які не зміняються на протязі тисячоліть. А саме колір шкіри, волосся, очей, зріст, пропорції та форми різних частин тіла, особливо кістяка.
Чому ж тоді створювалися "літературні" мови? Як мені пояснив знайомий доктор лінгвістики (італієць за національністю) "літературні" мови створювалися для того щоб зберігати цілісність країни. Побудова "літературних" мов ініціюванася виключно центральною владою. Наприклад в Італії цей процесс розпочався найпізніше серед інших европейських країн. Очевидно що це була прихована війна з діалектами, адже владі було найважливіше щоб особа асоціювала себе з Італією а не з Лотарінгією або Калабрією. Також очевидно що методи були дуже обережними, під видом пропаганди висловлень якогось письменника або ще когось.
Це саме робила Росія. Вони курва, НАХАБНО назвала українську мову діалектом, а "літературною" мовою Росії та Малоросії мусіла стати Пушкінська мова. Тупо як "cапогом по яйцам".
На сміх всьому світу але знову ж таки з політичних мотивів китайські комуністи називають обидві мови що вживаються в Китаї діалектами однієї мови. Хоча в усьому світі визнано що ці дві мови - мандарін та кантоніз є різними мовами.
Сковорода писав на церковно - словянській.
Вольтер - на парижському діалекті французської мови.
Добре діалект зберігся в британців. Там королівська сімя має притаманний лише їм діалект. А серед простих людей мова різна навіть в різних районах того ж самого міста.
Необхідність збереження діалектів на Заході прийшло в середині ХХ-го століття, з розвитком кібернетики, та вивченням "примітивних" мов. Після чого лінгвістична наука струсанулася. Виявилося що деякі "примітивні" мови є набагато багатші ніж існуючі "розвинуті" мови. Також кібернетиками було доведенно що збільшення однорідності системи зменшує її інтелектуальний потенціал.
На початку ХХІ-го століття в кожному Західному Університеті, лінгвісти в своєму першому курсі - " Введення в лінгвістику" вчать що КОЖЕН ДІАЛЕКТ Є РІВНОПРАВНОЮ МОВОЮ.
Коли я це довідався то я поцікавився чим займаються в бувших радянських університетах? Відповідь була - сплошний бред. Для західного лінгвіста результати радянських лінгвістів мають цінність лише для тих хто цікавиться історичною лінгвістикою, а саме розвитком індоєвропейських мов. Натомність кожен західний лінгвіст шукає не за розвитком а за живою існуючою мовою, дивиться на мову таку яка вона є.
Якщо українська мова зникне то теперішнє покоління увійде в історію як найбільш бездане. Виправдовування тиском Варварськой Росії, це лише відмазки. Треба вживати українську мову скрізь та з усіма.
Відповіді
2001.05.13 | Mary
Оце діло! Особливо підсумок. (-)
2001.05.13 | сергій
Це допис Ігора (Synevira за мильною адрсою) треба щоб кожен розд
Мені завжди здавалося що це є очевидні речі, але мабуть то через перебування на Заході вже 12 років.Але я бачу що це очевидно мені, Ігорю, вченим
частині нашого загалу, але не всім.
Вчить мову, це більш важливе чим що завгодно інше.
2001.05.13 | khloe
Re: Сковорода, Вольтер, Париж-Рим, інтелектуальність систем, "лі
Ihor писав(ла):> В ті часи коли писав Сковорада не було ні італійської, ні французської, ні російської , літературних мов.
> Була кирилиця, була латиниця, але якихось стандартів не мала жодна нація.
>
Кирилиця і латиниця - це не мови, а набори знаків... А різні мовні стандарти існували завжди. В кожній мові була мова знаті і мова простолюдинів. Ну, звісно, літературного стандарту не було, бо писемність була мало розвинена.
> Якби ви мандрували від Риму до Парижу на сто років пізніше смерті Сковороди, то ви б помітили що мова змінюється поступово від села до села. Так само мова змінювалася від села до села якби ви мандували від Києва до Праги чи до Москви.
>
Ото новина!!! А зараз не змінюється? На сході Україна межує з Росією, і суржик там українсько-російський... На заході - з Польщею, Угорщиною, от і суржик там - українсько-польсько-угорсько-німецький.... Що ближче до кордону, то більше запозичень.... Суржик розвивається в діалект, а діалект - в мову. Я вже колись писала на цей форум, що навіть славнозвісна англійська колись була суржиком!!!
<Це саме робила Росія. Вони курва, НАХАБНО назвала українську мову діалектом, а "літературною" мовою Росії та Малоросії мусіла стати Пушкінська мова. Тупо як "cапогом по яйцам".
Я не спеціаліст зі слов"янських мов, але наскільки я розумію, якщо Україна була провінцією, то це з точки зору Держави, цілком логічно. А з точки зору лінгвістики, термін літературна мова - взагалі допоміжний. В лінгвістиці існує термін "етномова" - загальноетнічна мова,мова певної етнічної групи людей, поширена на певній території, і "діалект" - різновид даної мови, який використовується, як засіб спілкування особами, що пов"язані тісною територіально, соціальною чи професійною спільністю. Існують соціальні, вікові, професійні діалекти, діалекти статі, тощо....
<На початку ХХІ-го століття в кожному Західному Університеті, лінгвісти в своєму першому курсі - " Введення в лінгвістику" вчать що КОЖЕН ДІАЛЕКТ Є РІВНОПРАВНОЮ МОВОЮ.
А це особливо приваблива ідея саме для американців... Це дуже тішить їхнє американське самолюбство...
Ви розглядаєте сучасну українську мову з
позиції того часу, коли її називали діалектом. Зрозумійте! МОВА - ЦЕ ЖИВИЙ ОРГАНІЗМ!!! Колись була одна індоєвропейська мова, з неї розвинулося багато діалектів, один з яких дав сучасніслов"янські мови. МОва так розвивається. Спочатку відділяється вернакула, яка потім розростається в говірку, та в свою чергу виростає в діалект, а з нього вже розвивається мова. Росте народність, росте і розвивається його мова. Хоча є й інші шляхи. І в той час, коли Росія називала українську мову діалектом, вона дійсно могла бути діалектом, який розвинувся в народі на основі старослов"янської мови. Ще раз повторюю, я не спеціаліст зі слов"янських мов.
Тому я прошу вас, не треба робити дилетантські порівняльні аналізи української та світової лінгвістики та заглиблюватися в історію. Краще, як просив НеДохтор, давайте свої пропозиції, як підняти престиж української мови зараз.
2001.05.14 | Лісса
Re: Сковорода, Вольтер, Париж-Рим, інтелектуальність систем, "лі
Слушно... За одним винятком... Навіть у ті часи українська НЕ БУЛА діалектом -- ні російської мови, ні старослов"янської, ні будь-якої іншої.А Хлою я запрошую продовжити дискусію, ЗАГЛИБИВШИСЬ у історію. :-)
2001.05.14 | khloe
Лінгвістика....
Я ще раз кажу, що я не фахівець зі слов"янських мов і історії. Тому якщо у вас є якісь відомості, буде цікаво почитати.:-)))2001.05.15 | сергій
Якщо Ви Хлоя поміркуєте–
Саме з вашого допису випливає, що так звані ділетантські роздуми мають більшу цінністьніж академічні(замовлені і оплачені на вкрадені гроші) лжедослідження.
Бо ділетантські саме опираються на власний мовний досвід конкретної особи що робить висновки.
Найкращі ділетантські практичні досягнення–
фолькльор і близькі до нього мистецькі творіння
(ВВ, Подерв"янський),–
саме і стають найвпливовішіми в мовному полі.
Будуйте свої дослідження на говірках і викладайте їх також говірками, розмовним стилем і тоді ви зробите працюючий внесок в культуру.
А академічні праці – на смітник.
Вони нам нічого не дали і не дадуть.
Єдина корисна робота–
Красуцького і та зроблена самостійно і в супереч заборонам на украінську мову.
Див сайт украінськоі ідеї.
2001.05.15 | khloe
Re: Якщо Ви Хлоя поміркуєте–
сергій писав(ла):> Саме з вашого допису випливає, що так звані ділетантські роздуми мають більшу цінність ніж академічні(замовлені і оплачені на вкрадені гроші) лжедослідження.
Шановний пане Сергію. Я ніде не знайшла в своєму постингу такого висновку. Покажіть, будь ласка. Я навпаки попросила на форумі не займатися дилетантськими аналізами, або тільки тому, що вони не конструктивні, забирають багато часу і ні до чого не ведуть.
> Бо ділетантські саме опираються на власний мовний досвід конкретної особи що робить висновки.
Той аналіз пана Ігоря був зроблений на основі кількох прочитаних ним статей.
> Найкращі ділетантські практичні досягнення– фолькльор і близькі до нього мистецькі творіння (ВВ, Подерв"янський),–
саме і стають найвпливовішіми в мовному полі.
А чому ви називаєте їх дилетантськими? Це професіонали слова, я кі вживають у своїй творчості не літературну, а народну живу мову.
> Будуйте свої дослідження на говірках і викладайте їх також говірками, розмовним стилем і тоді ви зробите працюючий внесок в культуру.
Вибачте, але я не науковець і не фахівець з української мови, якщо це до мене....
> А академічні праці – на смітник.
> Вони нам нічого не дали і не дадуть.
Довідка: для того, щоб написати той постинг я знайшла свій зошит з підготовки до іспиту на першому курсі університету. І не збираюся його викидати. ДЛя таких серйозних заяв треба все-таки хоч трохи розбиратися в сучасній лінгвістиці, а вже потім щось викидати, а щось зберігати. Чи не так?
> Єдина корисна робота–
> Красуцького і та зроблена самостійно і в супереч заборонам на украінську мову.
> Див сайт украінськоі ідеї.
А роботу Красунського я навела на цьому форумі набагато раніше Вас, як одну з цікавих теорій.
http://maidan.org.ua/news/view.php3?bn=maidan_free&key=989790058&first=989874303&last=989788342
http://maidan.org.ua/news/view.php3?bn=maidan_free&key=989790171&first=989874303&last=989788342
2001.05.15 | сергій
Ну от, приблизно так.(–)
2001.05.15 | khloe
Тільки що ви хотіли цим сказати?(–)
2001.05.15 | khloe
Михайла Красуського, прошу вибачення.:-)) (-)