Незвичний погляд на українську мову
05/25/2001 | Володимир Щербина
Шановні друзі!
Пропоную для обговорення на форумі незвичний погляд на роль української мови. Це стаття І.Каганця з журналу "Перехід-IV" N 2-2000. (www.perehid.kiev.ua). Якщо важко читати такий текст на екрані, то можна закачати заархівований файл з варіантом статті для друку: http://www.perehid.kiev.ua/doc/alter.zip
Отже, стаття:
ЗАСІБ ВІД ШПИГУНІВ
Ігор КАГАНЕЦЬ
Головний редактор журналу “Перехід-IV”
Процес переходу людства до інформаційної цивілізації приводить до того, що інформація стає стратегічним ресурсом, не менш важливим, ніж корисні копалини, вода і повітря. На відміну від епохи “холодної війни”, в сучасній конкурентній боротьбі між державами все більшої цінності набуває економічна і науково-технічна інформація. За оцінками експертів, найближчим часом світ очікує вибух промислової шпигуноманії. Події, що розгортаються на наших очах, дають поважні підстави для таких прогнозів.
Скидається на те, що лідером у цій “перспективній” сфері є Японія. Згідно з дослідженнями Асоціації ветеранів розвідки США, “діяльність японських державних відомств та приватних фірм у сфері промислового шпіонажу є найбільш широкомасштабною, інтенсивною та безперервною”.
Не відстають і самі американці. Все більше компаній вводить до свого штату підрозділи корпоративної розвідки — такого роду структури має кожна десята велика корпорація. США чудово розуміють: все, що добре для їхніх компаній, добре і для держави. Тому директива з національної безпеки США вважає пріоритетом розвідку у сфері ресурсів, науки, техніки та світової економіки. А згідно з переконанням президента США У.Клинтона, після закінчення “холодної війни” одним з основних напрямків діяльності ЦРУ має стати підтримка американських фірм на міжнародній арені.
Зрозуміло, що пильний інтерес до економічної розвідки і контррозвідки виникає не від хорошого життя. За даними Держдепартаменту США, збитки американських компаній від промислового шпіонажу щороку складають понад 1 млрд доларів. Враховуючи економічний і політичний хаос у сучасній Україні, її втрати від шпіонажу можуть бути значно більшими. Повідомленнями про самодіяльне і організоване вивезення науково-технічних секретів нині вже нікого не здивуєш.
Природно, виникає питання, як з усім цим боротись? Ключовим моментом у вирішенні проблем шпіонажу є розуміння його структури. Справа в тому, що агентурним шляхом здобувається, як правило, не більше п’ятої частки потрібної інформації. Головна ж її частина “виловлюється” з відкритих джерел — преси, книжок, конференцій, інформаційних мереж, теле- і радіопередач, оголошень, технічних інструкцій тощо.
Отже, відкриті джерела дають основну частину інформації для промислового шпіонажу і, як наслідок, є головною причиною відчутних економічних збитків. Перекрити цей канал витікання інформації надзвичайно важко: тут потрібні узгоджені зусилля і державних структур, і компаній, і засобів масової інформації, і громадян. Але навіть якби це і вдалося зробити, то значних збитків все одно не уникнути. По-перше, вартість самих заходів тотального захисту інформації виллється в астрономічні суми, по-друге, всілякі обмеження на вільне циркулювання ідей, знань, “ноу-хау” та інших відомостей будуть збіднювати національний інформаційний простір і призведуть до ще більших втрат.
За великим рахунком, маємо “диявольську альтернативу”, тобто ситуацію, коли доводиться вибирати між поганим і дуже поганим. Яке рішення цієї колізії було б ідеальним? Якщо дати простір фантазії, то найкращим виходом була б така ситуація, коли інформація, що продукується в Україні, вільно циркулює, але є зрозумілою лише “для своїх”. Цього можна досягнути шляхом такого кодування інформації, коли лише “свої” володіють ключем для її розкодування.
Чи реально придумати і запровадити в Україні такий код? А його і не треба придумувати, він у нас уже є. Цей код — українська мова.
У літературі з лінгвістики можна прочитати про те, що мова виконує більше десятка функцій: комунікативну, гносеологічну, мислетворчу, естетичну та інші. Однак при цьому з поля зору фахівців чомусь випадає ще одна надзвичайно важлива функція — криптологічна, тобто утаємничувальна. А між тим саме завдяки мові кодується інформація, яка стає закритою для всіх, крім тих, хто володіє цією мовою.
З цього випливає дуже важливий практичний висновок: для суттєвого “звуження” каналу неконтрольованого витікання інформації з України доцільно максимально розширити вживання української мови, передусім у сферах науки, передових технологій, економіки, оборони. Досягти цього не так важко, як здається. На щастя, переважна більшість наших громадян володіє українською, особливо тоді, коли це справді потрібно. Можна згадати, як після відповідних вказівок “згори” співробітники міністерств без особливих проблем заговорили українською, хоча йшлося не лише про розмовну мову, але й про спеціальну термінологію.
Наскільки серйозним може бути економічний ефект від масованого переходу на українську мову у згаданих вище сферах? Наведемо лише два найбільш очевидні наслідки:
По-перше, іноземні корпоративні і державні служби промислового шпіонажу традиційно орієнтовані на обробку інформації російською мовою, а фахівці, що володіють українською, здебільшого є великою рідкістю. Практично це означає, що інформація українською мовою або буде опрацьована із запізненням (що саме по собі вже важливо), або взагалі буде відкладена у “довгий ящик” в очікуванні кращих часів. Отже, в цьому випадку йдеться про суттєве зменшення втрат від неконтрольованого витікання інформації, а ці втрати, як ми вже згадували, можуть оцінюватися мільярдами доларів. Принаймні, ми не зобов’язані допомагати іноземним спецслужбам виконувати їхні професійні обов’язки.
По-друге, такий перехід безумовно приведе до збільшення кількості перекладів з української на інші мови для іноземних замовників, що означатиме створення в Україні нових робочих місць. Тобто тут уже йдеться не про зменшення втрат, а про збільшення прибутків.
Але чи справді мова може істотно впливати на перебіг конкурентної боротьби? Звернімось до історії.
Про це чомусь не прийнято згадувати, але одним із суттєвих чинників перемоги Росії у війні 1812 року було те, що кожен російський офіцер досконало володів французькою мовою, а серед французів російською мовою не володів майже ніхто. У першу чергу ця мовна перевага виявилася в боротьбі розвідок.
Під час другої світової війни США для передання секретної інформації призвали на службу індіанців невеликого племені з надзвичайно складною мовою. Це було найбільш ефективне і надійне кодування: просто на одному кінці телефонної лінії сидів один індіанець, а на другому — інший... Крім індіанців, цією мовою володіла невелика кількість філологів, проте серед них не було жодного німця.
Цей же метод кодування використовували і в радянській армії. Наприклад, один очевидець розповідав, як у деяких штабах до обміну секретною інформацією залучали солдат-узбеків.
Найсвіжіший приклад — російсько-чеченська війна. Фактично чеченці мають “секретний код”, зрозумілий лише для “своїх”, і всі пов’язані з цим переваги. Крім того, в даному випадку яскраво виявляється ідентифікаційна функція мови, коли важливе не лише володіння мовою, але й відповідний акцент. Росіяни відразу ж “засвічуються” як чужі, тоді як ті чеченці, які розмовляють російською без акценту, “зливаються з тлом”.
ВИСНОВКИ:
1) У сферах знань, державного управління, високих технологій та комерційних таємниць нашої країни необхідно негайно перейти на застосування виключно української мови.
2) Необхідно зберігати і розвивати в Україні культуру російської мови для безперешкодного доступу українців до російськомовної науково-технічної інформації. Крім того, треба вчитися говорити російською без акценту.
3) Слід стимулювати вивчення українцями якомога більшої кількості іноземних мов — для гармонійної взаємодії зі світом потрібно знати його мови.
Пропоную для обговорення на форумі незвичний погляд на роль української мови. Це стаття І.Каганця з журналу "Перехід-IV" N 2-2000. (www.perehid.kiev.ua). Якщо важко читати такий текст на екрані, то можна закачати заархівований файл з варіантом статті для друку: http://www.perehid.kiev.ua/doc/alter.zip
Отже, стаття:
ЗАСІБ ВІД ШПИГУНІВ
Ігор КАГАНЕЦЬ
Головний редактор журналу “Перехід-IV”
Процес переходу людства до інформаційної цивілізації приводить до того, що інформація стає стратегічним ресурсом, не менш важливим, ніж корисні копалини, вода і повітря. На відміну від епохи “холодної війни”, в сучасній конкурентній боротьбі між державами все більшої цінності набуває економічна і науково-технічна інформація. За оцінками експертів, найближчим часом світ очікує вибух промислової шпигуноманії. Події, що розгортаються на наших очах, дають поважні підстави для таких прогнозів.
Скидається на те, що лідером у цій “перспективній” сфері є Японія. Згідно з дослідженнями Асоціації ветеранів розвідки США, “діяльність японських державних відомств та приватних фірм у сфері промислового шпіонажу є найбільш широкомасштабною, інтенсивною та безперервною”.
Не відстають і самі американці. Все більше компаній вводить до свого штату підрозділи корпоративної розвідки — такого роду структури має кожна десята велика корпорація. США чудово розуміють: все, що добре для їхніх компаній, добре і для держави. Тому директива з національної безпеки США вважає пріоритетом розвідку у сфері ресурсів, науки, техніки та світової економіки. А згідно з переконанням президента США У.Клинтона, після закінчення “холодної війни” одним з основних напрямків діяльності ЦРУ має стати підтримка американських фірм на міжнародній арені.
Зрозуміло, що пильний інтерес до економічної розвідки і контррозвідки виникає не від хорошого життя. За даними Держдепартаменту США, збитки американських компаній від промислового шпіонажу щороку складають понад 1 млрд доларів. Враховуючи економічний і політичний хаос у сучасній Україні, її втрати від шпіонажу можуть бути значно більшими. Повідомленнями про самодіяльне і організоване вивезення науково-технічних секретів нині вже нікого не здивуєш.
Природно, виникає питання, як з усім цим боротись? Ключовим моментом у вирішенні проблем шпіонажу є розуміння його структури. Справа в тому, що агентурним шляхом здобувається, як правило, не більше п’ятої частки потрібної інформації. Головна ж її частина “виловлюється” з відкритих джерел — преси, книжок, конференцій, інформаційних мереж, теле- і радіопередач, оголошень, технічних інструкцій тощо.
Отже, відкриті джерела дають основну частину інформації для промислового шпіонажу і, як наслідок, є головною причиною відчутних економічних збитків. Перекрити цей канал витікання інформації надзвичайно важко: тут потрібні узгоджені зусилля і державних структур, і компаній, і засобів масової інформації, і громадян. Але навіть якби це і вдалося зробити, то значних збитків все одно не уникнути. По-перше, вартість самих заходів тотального захисту інформації виллється в астрономічні суми, по-друге, всілякі обмеження на вільне циркулювання ідей, знань, “ноу-хау” та інших відомостей будуть збіднювати національний інформаційний простір і призведуть до ще більших втрат.
За великим рахунком, маємо “диявольську альтернативу”, тобто ситуацію, коли доводиться вибирати між поганим і дуже поганим. Яке рішення цієї колізії було б ідеальним? Якщо дати простір фантазії, то найкращим виходом була б така ситуація, коли інформація, що продукується в Україні, вільно циркулює, але є зрозумілою лише “для своїх”. Цього можна досягнути шляхом такого кодування інформації, коли лише “свої” володіють ключем для її розкодування.
Чи реально придумати і запровадити в Україні такий код? А його і не треба придумувати, він у нас уже є. Цей код — українська мова.
У літературі з лінгвістики можна прочитати про те, що мова виконує більше десятка функцій: комунікативну, гносеологічну, мислетворчу, естетичну та інші. Однак при цьому з поля зору фахівців чомусь випадає ще одна надзвичайно важлива функція — криптологічна, тобто утаємничувальна. А між тим саме завдяки мові кодується інформація, яка стає закритою для всіх, крім тих, хто володіє цією мовою.
З цього випливає дуже важливий практичний висновок: для суттєвого “звуження” каналу неконтрольованого витікання інформації з України доцільно максимально розширити вживання української мови, передусім у сферах науки, передових технологій, економіки, оборони. Досягти цього не так важко, як здається. На щастя, переважна більшість наших громадян володіє українською, особливо тоді, коли це справді потрібно. Можна згадати, як після відповідних вказівок “згори” співробітники міністерств без особливих проблем заговорили українською, хоча йшлося не лише про розмовну мову, але й про спеціальну термінологію.
Наскільки серйозним може бути економічний ефект від масованого переходу на українську мову у згаданих вище сферах? Наведемо лише два найбільш очевидні наслідки:
По-перше, іноземні корпоративні і державні служби промислового шпіонажу традиційно орієнтовані на обробку інформації російською мовою, а фахівці, що володіють українською, здебільшого є великою рідкістю. Практично це означає, що інформація українською мовою або буде опрацьована із запізненням (що саме по собі вже важливо), або взагалі буде відкладена у “довгий ящик” в очікуванні кращих часів. Отже, в цьому випадку йдеться про суттєве зменшення втрат від неконтрольованого витікання інформації, а ці втрати, як ми вже згадували, можуть оцінюватися мільярдами доларів. Принаймні, ми не зобов’язані допомагати іноземним спецслужбам виконувати їхні професійні обов’язки.
По-друге, такий перехід безумовно приведе до збільшення кількості перекладів з української на інші мови для іноземних замовників, що означатиме створення в Україні нових робочих місць. Тобто тут уже йдеться не про зменшення втрат, а про збільшення прибутків.
Але чи справді мова може істотно впливати на перебіг конкурентної боротьби? Звернімось до історії.
Про це чомусь не прийнято згадувати, але одним із суттєвих чинників перемоги Росії у війні 1812 року було те, що кожен російський офіцер досконало володів французькою мовою, а серед французів російською мовою не володів майже ніхто. У першу чергу ця мовна перевага виявилася в боротьбі розвідок.
Під час другої світової війни США для передання секретної інформації призвали на службу індіанців невеликого племені з надзвичайно складною мовою. Це було найбільш ефективне і надійне кодування: просто на одному кінці телефонної лінії сидів один індіанець, а на другому — інший... Крім індіанців, цією мовою володіла невелика кількість філологів, проте серед них не було жодного німця.
Цей же метод кодування використовували і в радянській армії. Наприклад, один очевидець розповідав, як у деяких штабах до обміну секретною інформацією залучали солдат-узбеків.
Найсвіжіший приклад — російсько-чеченська війна. Фактично чеченці мають “секретний код”, зрозумілий лише для “своїх”, і всі пов’язані з цим переваги. Крім того, в даному випадку яскраво виявляється ідентифікаційна функція мови, коли важливе не лише володіння мовою, але й відповідний акцент. Росіяни відразу ж “засвічуються” як чужі, тоді як ті чеченці, які розмовляють російською без акценту, “зливаються з тлом”.
ВИСНОВКИ:
1) У сферах знань, державного управління, високих технологій та комерційних таємниць нашої країни необхідно негайно перейти на застосування виключно української мови.
2) Необхідно зберігати і розвивати в Україні культуру російської мови для безперешкодного доступу українців до російськомовної науково-технічної інформації. Крім того, треба вчитися говорити російською без акценту.
3) Слід стимулювати вивчення українцями якомога більшої кількості іноземних мов — для гармонійної взаємодії зі світом потрібно знати його мови.
Відповіді
2001.05.25 | Горицвіт
Так для чого ж російська?
> 3) Слід стимулювати вивчення українцями якомога більшої кількості іноземних мов — для гармонійної взаємодії зі світом потрібно знати його мови.Саме так. І російська тут - далеко не на першому місці (за цінністю і кількістю науково - технічної інформації). Треба вчити, крім англійської, японську, французьку, німецьку, італійську, іспанську, китайську, португальську, чеську, польську...
А для любителів екзотики - російську.
2001.05.26 | Володимир Щербина
Re: Так для чого ж російська?
Згоден, що російська тут - лише одна із багатьох. Я так розумію, що автор статті написав її окремо тому, що її масове вивчення в Україні вже налагоджено. А масове досконале вивченя інших мов - ще треба налагодити. Бо ж ви самі знаєте, що кожен мешканець України, хто вивчав у школі російську, як другу мову - може читати російськомовну літературу, зокрема наукову. А чи кожен з тих, хто вчив у школі англіську або німецьку зможе читати наукову (та художню) літературу цими мовами? (Хоча вже й зараз є достатньо багато молоді, що вільно володіє англійською). На мій погляд бажано було б, щоб кожен українець, хто хоч трішки працює головою (а не тільки мете вулицю) вільно володів принаймні одною іноземною мовою. І зовсім не обов'язково це буде російська.2001.05.26 | Горицвіт
Та звісно. Стаття добра. Містить абсолютно свіжу ідею (-)
2001.05.26 | Ihor
Прошу пояснити що ж там свіжого?
2001.05.26 | Горицвіт
Ну як же
Ідея цієї статті, мені здається, очевидна.Користуватися українською мовою, щоб нас не могли розуміти іноземні шпигуни і не крали наші технологічні та інші секрети.
Безглуздо? Згоден з Вами. Але свіжа? Свіжа. Бо ніде раніше я такого не читав.
2001.05.26 | Рoман ShaRP
Збочений погляд на приоритети, -- комора поперед скарбу.
Панове, поки Ви тут про "запроваждення" , спеціалісти, в тому числі в галузі високих технологій виїзжають НА ЗАХІД (інколи, щоправда, і до Москви) , аби працювати там ЗА ГРОШІ, а не за гривні, котрі вони і грошами не вважають.Світу ПО ЦИМБАЛАХ ваше "запровадження", саме тому, що добрі хоча б комп*ютерні продукти так само робляться ЗА ГРОШІ, і НЕ В НАС,
тому що в нас НЕМА КОМУ ЗА НИХ ПЛАТИТИ, то по-перше, а по-друге, Захід то всьо можуть КУПИТИ по сміхотворним, на їх думку, цінам.
Так що , спершу потурбуйтеся про то, аби було що берегти , а вже потім -- як то захищати, будьласка, поговоримо.
Стверджую, що українізація може лише погіршити стан справ -- та як з*явиться додатковий стимул до виїзду, -- шось я не помічав якихось проявів "мовного патріотизму" в знайомих мені вчених. Натомість вони ХОЧУТЬ ОТРИМУВАТИ НОРОМАЛЬНУ ПЛАТНЮ!!!!!!
P.S. І що мене більше всьохо захоплює , -- А ХТО БУДЕ ПЛАТИТИ ЗА ВАШІ "ПЕРЕХОДИ"? Я не буду. І не бажаю.
І вчені шось не біжать , підстрибуючі. А інших Ви спитали?
Слів нема ...
2001.05.30 | Dmytro
Мова є код і ключ до розуміння історії та ментальності. Було: Не
Володимир Щербина писав(ла):> Шановні друзі!
>
> Пропоную для обговорення на форумі незвичний погляд на роль української мови. Це стаття І.Каганця з журналу "Перехід-IV" N 2-2000. (www.perehid.kiev.ua
> Отже, стаття:
>
> ЗАСІБ ВІД ШПИГУНІВ
>
> Ігор КАГАНЕЦЬ
> Головний редактор журналу “Перехід-IV”
>
> Процес переходу людства до інформаційної цивілізації приводить до того, що інформація стає стратегічним ресурсом, не менш важливим, ніж корисні
Засіб від шпигунів - це смішно. Але баланс між внутрішнім і зовнішнім світом має бути. Український світ надто відкритий і незахищений. Будь хто залазить сюди брудними руками і ногами.
Зверніть увагу на таку річ - посли і дипломати у Києві багатьох країн знають або вивчають українську мову і вважають це нормальним, додатковим засобом для розуміння країни і свого професіоналізму. Єдиними, хто послідовно цього не робить - є дипломати Москви. Вони вимагають спілкуватися на своїй мові і ображаються, коли в діалозі застосовується міжнародна англійська.
Мова як код. Наведемо практичну іллюстрацію до цієї тези. Мова є душею народу і відображає його попередній іноді тисячолітній буттєвий досвід.
Не знаючи української та принципово ігноруючи її з ідеологічних міркувань, російські історики припускаються числених помилок при тлумаченні й сучасномовному переказі історичних літературних пам'яток.
Зі слова про Ігорів похід в них виникає "крилатий" вислів - "растекаться мыслию по древу". В дійсності ж "мисью по древу" у контексті "соколом по небу, вовком по полю" слід було перекладати "білкою по древу" (мись = білка).
У Велесовій книзі незрозумілим для них виявляється місце про "сращеци" і оголення. Перекладають, що перед ворогом зняли свої "портки", тоді як йдеться про сорочки (від зрощені - сшиті), цей звичай дійшов до козацтва - знімати сорочки перед боєм.
Анатолій Погрібний у книжці "Якби ми вчились так як треба" наводить наступний приклад:
Початок цитати>> Для ілюстрації А. Кримський використовує сюжет з Київського літопису, де згадується про якусь котъку на присьпі, яка, задивившись на голубьникъ, не зчулася, як її облив укропъ, яким був наповнений гълькъ та ще й злякав хъртъ, який улаштував на неї ловы, наче на віверицю.
Для росіянина, який не знає української мови, пише вчений, багато чого в цьому сюжеті темного, незрозумілого. Бо що воно, дійсно, оте на присьпі? Що за дивне слово гълькъ? До чого тут укропъ (для росіянина — лише городня рослина)? До чого якийсь хъртъ? І т. п.
У той же час, продовжує А. Кримський, цей сюжет "легко может разъяснить любая сельская баба из Киевщины". Вона роз'яснить, і що то є присьба біля хати (у росіян — "завалинка"), на якій мирно сиділа кітка (кішка), і що то злякалась вона не укропу — городньої рослини, а окропу (у росіян — "кипяток"), що його раптом хтось на неї вилив, а вилив з посуди — глека, яка у росіян має назву "кувшин". А ще, за А. Кримським, легко розтлумачить ота сільська баба з Київщини, що, крім окропу, злякалася та кітка хорта (у росіян — "охотничья собака"), що лови, які влаштував цей хорт, то один з українських синонімів слова "полювання", так саме як вівериця (вивірка) — один з відсутніх у росіян синонімів до слова "білка".
"Скольких нынешних великорусов из разъединенных провинциальных захолустий, из-за тридевяти земель от Киевщины, — підсумовував А. Кримський, — пришлось бы вместе собрать для того, чтобы они совместными силами сумели объяснить на основании живого великорусского языка если не все, то хоть некоторые из этих летописных слов, свободно объясняемых из нынешней киевской малорусской речи! А подобных слов можно набрать из Киевской летописи целую гору, — и нефилологи-великорусы, обыкновенная публика, будут чувствовать себя перед этим старокиевским словарем, выражаясь по-летописному, невѣгласами (невігласами = невеждами). Только по капелькам, одно по одному, эти слова (и то не все) могут быть выисканы в разрозненных великорусских говорах или в старых великорусских рукописях, — да и там часто под сомнением, не заимствованы ли они из южнорусских оригиналов. (...) В конце концов окажутся и в Киевской летописи, и в других списках киевских памятников исключительно малорусские слова и обороты, известные только у малорусов, совершенно чуждые великорусам". << Кінець цитати
Наведені приклади вже є достатнім доказом того, що російська історично наслідує українську (давньокиївську).
Лише з українського мовного матеріалу можна пояснити походження числених російських слів.
МЕЩАНИН - від МІЩАНИН (мешканець міста).
НЕДЕЛЯ - від НЕДІЛЯ (невірне вживання)
ПЕРЛЫ (иронично-негативно о высказывании) - від ПЕРЛИНА
ПОНЕДЕЛЬНИК - від ПО НЕДІЛІ (після НЕДІЛІ)
ПОТОМУ - від ПО ТОМУ (після того)
Українське слово ДЕРЖАВА використовується росіянами, коли про ГОСУДАРСТВО бажають висловитись урочисто-піднесенно-сакрально.
Росіяни не розуміють поняття КРАЙ, для них це виключно межа поруч (звідси їхні тлумачення УКРАЇНА = окраина), ніяк не "земля", "територія", хоча значна частина РФ йменується "краями" (при тому ці частини історично завойовувались козацтвом і заселялися козаками та українцями).
Для українців КРАЙ - КОЛО РАЮ. В росіян не існує поняття "обрій" - є лише одне слово ГОРИЗОНТ і те іноземного походження. Українці для цього мають близько 15 синонімів, серед них такі, що мають корінь РАЙ або КРАЙ: КРАЄВИД, ВИДНОКРАЙ, ОБРІЙ, ВИРІЙ (від - ОБРАЙ, ВИРАЙ), КРАЙНЕБА. Звідси КРАЙ - весь простір до горизонту і край як межа знаходится саме там. Поняття ВКРАЙ має значення "дуже", "сильно". Звідси недалеко і до тлумачення слова УКРАЇНА. "У" застосовується переважно для позначення руху від, розширення, підйому, завершеності дії.
2001.05.30 | vujko
A.Kryms'kyj ?
Chy perevydavalysya tvory Kryms'kogo?Che ye vony v interneti?
2001.05.30 | Абу Софія
Re: A.Kryms'kyj ?
перевидавалися Інститутом сходознавства ім Кримського НАН України. здається "Історія Туреччини" вийшла окремою книжкою. окремі роботи вийшли в журналі цього ж інституту. перевидавали з збереженням мови оригіналу2001.05.30 | Сергій Кабуд
Цікаво як!(–)
2001.05.30 | Рольд
Re: Незвичний погляд на українську мову
Господа! Это высокий класс! Я смеялся, но мой отец, уроженец Винничины, озлился, представив, во что надо превратить украинский язык, чтобы он стал подходящим средством для шифрования.__________
Примерно так выходит:
1. Латиница - это слабо. Лучше китайские иероглифы, и не просто так, а как-нибудь шиворот-навыворот. В мире больше миллиарда китайцев, поэтому обычное применение иероглифов равносильно разглашению военной тайны.
2. Писать не только справа налево, но и снизу вверх. Чередование строчек менять в зависимости от номера страницы.
3. Заимствовать как можно больше слов из малоупотребляемых языков Африки и Южной Америки и именно на базе этих слов разработать научную терминологию. Поскольку применявшиеся ранее в целях шифрования польский, немецкий, тем более английский любой дурак может выучить.
4. Тогда, конечно, будут две проблемы:
- как выучить этому языку нынешнее поколение;
- как опять заговорить по-русски без акцента. И тем более опять освоить кириллицу и писать на ней если не более грамотно, чем кляти москали, то и не выделяться слишком большой неграмотностью на рельефе местности.
Но мы справимся.
___________________
Перечитал все и вздохнул - жаль украинского языка. Я ведь всего лишь утрирую то, что уже происходит...
Народ в принципе еще немного по этому поводу прошелся, хотите - смотрите
http://www.slavonic.iptelecom.net.ua/forum/forumr.php
2001.06.05 | Dmytro
Коли наступним словом буде куля
Рольд писав(ла):> Господа! Это высокий класс! Я смеялся, но мой отец, уроженец Винничины, озлился, представив, во что надо превратить украинский язык, чтобы он стал подходящим средством для шифрования.
> __________
> Примерно так выходит:
> 1. Латиница - это слабо. Лучше китайские иероглифы, и не просто так, а как-нибудь шиворот-навыворот. В мире больше
Відповідь показує що далі заголовка стаття не читалася. Де сказано в статті - "во что надо превратить"?
Йдеться про впровадження, цитую висновки:
-------
1) У сферах знань, державного управління, високих технологій та комерційних таємниць нашої країни необхідно негайно перейти на застосування виключно української мови.
2) Необхідно зберігати і розвивати в Україні культуру російської мови для безперешкодного доступу українців до російськомовної науково-технічної інформації. Крім того, треба вчитися говорити російською без акценту.
3) Слід стимулювати вивчення українцями якомога більшої кількості іноземних мов — для гармонійної взаємодії зі світом потрібно знати його мови.
-------
Тоді мова і буде служити інструментом. І політичним, і економічним, і технологічним.
Приклади:
1. Обов'язкове маркування товарів й обмеження внутрішнього ринку для імпорту.
2. Перша умова для вищої політичної діяльності. (Те що Азаров задумався про високу політику стало відомо за критерієм - почав вчити мову. Обговорення наступного прем'єра: перша ознака "не буде" - так і не вивчив.)
3. Обмеження інформаційно-культурного впливу через мовні вимоги.
Хай сьогодні Рольд'и нехтують й іронізують. Завтра чергова справа подібна до вбивства І.Білозіра, якась московська провокація, заворушення в Криму призведуть до етноконфлікту і мова буде критерієм "свій-чужий". Не та відповідь - і наступним словом буде куля.