07/07/2001 | Українець

Вже сама назва відозви Александра Свистунова, Председателя Русского Движения Украины "ПОЛИТИКА ВЫТЕСНЕНИЯ РУССКОГО ЯЗЫКА ВЕДЕТ К РАЗДЕЛЕНИЮ НАРОДА", чітко вказує на основну ціль такої організації, як РДУ, а саме - вносити розкол в українському суспільстві, використовуючи мовні проблеми. Якщо перевести це на більш доступну мову, то це звучить як ультиматум - або ви нам офіційно проголошуєте російську мову як другу державну, або ми вам будемо розколювати державу. Такі дії і заклики суперечать Конституції України, тому ця організація є по суті незаконною і підлягає забороні, оскільки розпалює міжетнічну ворожнечу і закликає до зміни конституційного ладу. І тільки брак політичної волі в українському керівництві і російський лобізм дозволяє існувати таким організаціям на теренах України. Поки-що.
А тепер по суті.
1) Дійсно, для України (як і для інших пострадянських країн) взаємовідносини з Росією є визначальними. Існує два шляхи для України - стати незалежною європейською державою або знову стати колонією Росії. Перший шлях вибрала після 1917 році Фінляндія , Польща та Країни Прибалтики, другий шлях (всупереч її волі) судився Україні, яку окупували більшовики. Які ж наслідки маємо сьогодні? Фінляндія вже давно стала однією із найбільш благополучних країн світу, незважаючи на незрівнянно менші людські та природні ресурси, поляки та прибалти вже вибивається у люди, а ми? Ми, українці, опинились у глибокій ямі, у яку нас затягнули російські "братки". То ж який шлях нам обирати надалі? Знову іти у комуналку із росіянами чи ставати європейською державою і інтегруватись у європейську сім'ю? Відповідь напрошується сама по собі-якщо ми хочемо собі добра, то ставаймо якнайскоріше європейською державою, яка будує свої взаємовідносини із Росією на чисто меркантильних інтересах-і не більше. Здається, ці ази не хочуть зрозуміти діячі РДУ (чи просто у них інші інтереси).
2) Тепер про мовну політику в Україні. Чи дійсно російськомовному населенню так непривітно живеться в Україні? Спочатку трохи статистики. Росіян в Україні близько 25%. Російських шкіл (державних!) тут налічується близько 2400, у яких навчається 32% всіх школярів. 55% книжок у державних бібліотеках країни -на російській мові. Близько 50% газет України видається російською мовою. Ці статистичні дані є офіційними даними Міністерства закордонних справ України у відповіді на звинувачення МЗС Росії у "насильственною украинизации". У деяких регіонах (наприклад, Криму) ситуація із українською періодикою і школами зовсім катастрофічна. На весь Крим із його 600 тис. українським населенням всього декілька(!)українських шкіл і місцевих періодичних видань. І це називається українізація і утиски російської мови? Ні це непомірна русифікація і утиски української мови. Здавалося б все тут ясно. Але чому ж продовжують і далі волати про утиски російської мови в Україні? Причина тут проста - зберегти статус-кво, тобто колоніальний стан і не дати змоги українцям виправити наслідки більш як 300 річної політики русифікації. Для цього росіянам необхідно як мінімум домогтись для російської мови статусу державної . І тоді їм не потрібно буде знати української. Бо двомовність для росіян означає не що інше, як право вживати лише російську. До інших мов (особливо слов'янських) спускатись вони не бажають. "Какость легче и понятнее", або "какая разница, на каком языке разговаривать". Лукавите, господа. Нещодавно у Криму на науковій конференції я почав розмовляти із своїми колегами українською мовою. Тут же до мене підскочив п'яний "землячок" із Харкова із таким же п'яним московським колегою і почали мене повчати, що неетично розмовляти українською у російськомовному середовищі. Я попросив їх перейти на українську, але все це закінчилось брудною лайкою. Ось таке толерантне відношення до української мови у Криму, яка є частиною України. Ні ви, оросіяни, не хочете двомовності, ви хочете лише, аби всі були "русскоязычные".
3) В дійсності ситуація така, що українська мова витіснена із ужитку у багатьох східних та південних регіонах України і державної підтримки потребує саме українська мова. На жаль, сьогоднішня влада здійснює цю підтримку надто повільно і нерішуче, у великій мірі тому, що у владних структурах сидить маса лоббістів "русскоязичія". Досить послухати виступи нардепів, які принципово не хочуть вживати державну мову і виконувати основний закон України. Тому українцям, які хочуть зберегти свою мову, потрібно весь час думати про її утвердження. В іншому разі ми знову розчинимось в "общерусском" болоті і назавжди втратимо своє найдорожче надбання - рідну мову, а з нею- і самих себе.