Роман Трифонов: Правописні непорозуміння forever? (repost)
08/29/2001 | Technar
Прислали нам на мило. Звідки не знаю. Схоже, що з іншого форуму.
----
Правописні непорозуміння forever?
Автор: Роман Трифонов (Харків)
Дата: 21 Сер 2001 23:33
У дещо дивному становищі почувають себе сьогодні лінгвісти – фахівці з української мови, а з ними разом і всі, хто говорить або пише українською мовою і небайдуже ставиться до того, за якими саме правилами це слід робити: з одного боку, на будь-які зміни в українському правописі чітко накладено мораторій (точнісінько як свого часу на ядерні випробування), а з другого – обговорення доцільності і взагалі припустимості таких змін анітрохи не стало менш інтенсивним, а в суспільстві продовжують циркулювати різні варіанти норм, кожен із яких має аргументи на свою користь. У цьому обговоренні привертають увагу кілька цікавих моментів. По-перше, до голосу фахових мовознавців, здається, громадськість дослухається дедалі менше й менше. Ну хоч би хтось написав до якоїсь газети не розгніваного послання типу «та я ніколи в житті не казатиму катедра!» (а такі надходять скрізь), а листа з проханням пояснити: а що, власне, мали на увазі лінгвісти, академіки та доктори наук, пропонуючи ту чи іншу зміну? Таке враження, що сама мова людей цікавить найменше, а ось те, як вони звикли писати й говорити – передусім... Але звички – річ підступна і мають властивість змінюватися. На початку ХХ століття чималу частину українців жахало написання частки ся разом із дієсловом, і вони у величезних статтях (наприклад, академік В. Гнатюк у 1907 році у статті «Як писати заіменник ся при дїєсловах?») обґрунтовували написання боїть ся і навіть бояти меть ся. Для більшості мовців було звичним писати окремо прислівники типу в низ, з окрема. Єдиною правильною формою вважали нарід, а не народ. Список можна продовжувати, але йдеться про головне: саме мовознавці визначили, що становить користь для розвитку української мови, а що виникло під штучними впливами й мусить залишитися в минулому, хоч як до нього звикли.
Цікаво, що, наприклад, у Харкові про зміни в українському правописі висловлено вже безліч думок, причому в більшості – людьми, для яких українська мова – друга, які користуються нею, м’яко кажучи, зрідка. Для мене не зовсім зрозуміло, звідки в такому разі ота принциповість. До речі, Інститут російської мови РАН теж готує зміни в російському правописі (про це докладно писала преса, наприклад, «Труд»), і теж досить серйозні: пропонується писати по-російськи парашут; жареный на огне, як і просто жареный,– з одним н; а релігійні поняття ( Бог, Рождество) – нарешті, «узаконено» – з великої літери. Не дуже ясно, чому наших шановних російськомовних земляків цей факт хвилює менше (швидше за все, їм узагалі він не надто відомий). Підозрюю, що я, наприклад, значно частіше говорю російською, ніж більшість тих, хто дописував до російськомовної преси про правописні зміни, – українською. Але це моя друга мова, додаткова, якщо хочете, і зміни в ній я повністю довіряю спеціалістам – хай хоч на латинську абетку переводять російську мову (це жарт, звичайно), якщо їм так краще, – це право росіян. Я можу порадіти пропозиціям російських академіків – як-не-як, вони наближають російську мову до моєї української – або, навпаки, захвилюватися й засісти вчити, але радити не наважуся: якщо для десятків мільйонів людей ця мова рідна, а для мене ні – вирішувати їм, а не мені, це однозначно.
До речі, про Харків. Чимало людей помилково вважають, що правопис, який зараз називається новим і пропонується до вжитку зі всіма відомими змінами, створений у середовищі української діаспори. Насправді українці з-за меж нашої держави його зберегли, а створено (як тогочасний компроміс між Заходом і Сходом) і прийнято його було саме в Харкові в 1927 році, тут же його наступного року підписав нарком освіти М. Скрипник. Тож у мовознавстві існує цілком обґрунтована традиція називати новий правопис «харківським». Проіснував він лише п’ять років і був у 1933 р. штучно, партійними вказівками (з традиційним звинуваченням його авторів у «націоналізмі» й намаганні відірвати українську мову від російської) скасований. Фактично зараз відбувається лише спроба повернення до окремих (навіть не до всіх) положень цього «харківського» правопису, відображенням чого став «Український правопис: проєкт найновішої редакції», виданий у 1999 р. для найширшого обговорення за редакцією академіка В. Німчука).
Серед тих змін в українському правописі, які пропонуються в «Проєкті найновішої редакції», зупинюся на найбільш, із мого погляду, принципових. В українській мові звук и– це не російське ы, він вимовляється м’якше і ближче до і. І на відміну від російської мови, де літерою ыможуть починатися тільки назви населених пунктів у Якутії, в українській мові на початку кількох слів (а то й кількох десятків) цей звук спокійно собі існує, не питаючи дозволу ні в кого: якщо послухати живу народно-розмовну мову, можна почути иній, индик, инакше тощо й переконатися. Тому цей момент у правописі закріпити потрібно. Так само потребує закріплення родовий відмінок іменників типу осени, радости, любови. Мені траплялося чути ці форми в живій мові як на Львівщині, так і на Сумщині, вони є абсолютно загальномовними і підкріпленими вживанням у літературі (нагадаю, що М. Грушевський писав «Історію України- Руси»).
Доведеться, очевидно, погодитися і з написанням т на місці теперішнього ф у деяких грецьких запозиченнях, і зі сполукою ав на місці ау, яким би незвичним це не видавалося. Інакше в учителів української мови доскіпливі учні завжди питатимуть: чому орфографія, але ортодоксія, якщо і там, і там коріть «orthos» – правильний? Чому ритм, але логарифм? Зрештою, чому лавром увінчують лауреата? Якою тоді буде відповідь – тому, що так у російській мові? Адже в школах уже навчаються люди, які не жили з Росією в одній державі, тож мову, мабуть, варто впорядковувати без огляду на будь-кого. Навряд чи логаритми буде важче обчислювати. Звикнемо й до катедри, і до міту, і до лавреата, і до авдиторії, щоб мова була все-таки послідовною. А щоб вона адекватно передавала імена й прізвища з інших мов, варто прийняти літеру ґ в іншомовних особових назвах, бо вже доводилося чути нагадування, що Горі Ґор– зовсім не те саме для англійської мови.
Є в запропонованому переліку змін до правопису й чимало інших однозначно позитивних моментів. Можна лише уявити, як зрадіють школярі й студенти зникненню складного і не завжди логічного правила з пів. Спокійнісінько писатимуть окремо: пів метра, пів Харкова– і при цьому не будуть неграмотними.
Власне, єдине, що серед запропонованих змін викликає безсумнівне заперечення, – поширення правила «дев’ятки» на іншомовні власні назви, після чого в багатьох із них з’явиться и. Якось не хотілося б, щоб який-небудь цивілізований Дік(наприклад, нинішній віце-президент США Дік Чейні) став Диком. Тут історія та сама, що з літерою ґ: «українізувати» загальні назви можна й варто, бо вони – частина нашої мови (і для них існує так зване «правило дев’ятки»), а з особовими іменами, географічними назвами це робити небезпечно. Пропонуючи таку зміну, мовознавці суперечать самі собі: з літерою ґ хочуть, щоб мова адекватно відбивала оригінал, а з правилом «дев’ятки» – навпаки.
Окрема історія – щодо написання іяна місці іав іншомовних словах. Тут явно не можна все вирішувати механічно, за одним зразком, на користь того чи іншого варіанта. У цих випадках написання має визначати будова слова – і тоді не буде проблем. Якщо є геній, то логічно – геніяльний, а не геніальний; якщо є матерія– то логічно матеріял і матеріяльний. Але до чого тут, наприклад, «діяграма»з «діялектикою»– вони ж явно не походять від українського дія, тому для них варто зберегти звичне нам написання діаграма, діалектика тощо.
Сказане тут – моя власна думка, яка в дечому базується на позиції науковців кафедри української мови Харківського національного університету, а в дечому – є особистою. Зміни можуть бути такими чи не такими, але важливо наголосити на іншому. Правописна комісія, на мій погляд, зробила все, щоб зміни в орфографії не викликали жодного напруження в суспільстві, заявивши про перехідний період, який триватиме не рік і не два – 10 років. Ось чому я умисне змовчую про всі інші запропоновані зміни – наприклад , відмінювати запозичені іменники ( кіна, метра ), писати з апострофом слова типу б’юджет, б’юротощо. Чесно кажучи, зараз нема куди поспішати: от за ці десять років і з’ясується, який варіант прийнятніший. Тож не забуваймо, що протягом десятиліття можна буде говорити і писати як завгодно: кафедра і катедра, геніальний і геніяльний. Перепрошую, але школяр за 10 років проходить шлях від невмілого тримання в руках олівця до більш-менш грамотного письма, засвоюючи безліч тонкощів мови; від рахування кубиків і паличок до обчислення логарифмів (логаритмів) і похідних. Невже ми за 10 років не зможемо опанувати двох десятків пунктів, які додадуть правопису нових штрихів (ще й при тому, що деякі з них цей правопис явно спрощують)?! Не вірю. Бо інакше краще й не згадувати про інтелектуальний потенціал України. А наші звички?.. Згадайте написання бояти ся, сміяти ся початку століття і зважте, чи варто чіплятися за звички на шкоду вдосконаленню мови.
: Від редакції:
Цією статтею бюлетень «КЛіП» хотів би започаткувати обговорення проблем українського правопису на наших сторінках. Якщо ця тема Вас цікавить, відгуків чекаємо на адресу нашого видання або особисто авторові цієї статті електронною поштою romant@fm.com.ua . Ми готові не тільки оприлюднити Ваші міркування, а й відповісти на поставлені Вами питання щодо українського правопису й мови загалом, залучивши фахівців-мовознавців.
----
Правописні непорозуміння forever?
Автор: Роман Трифонов (Харків)
Дата: 21 Сер 2001 23:33
У дещо дивному становищі почувають себе сьогодні лінгвісти – фахівці з української мови, а з ними разом і всі, хто говорить або пише українською мовою і небайдуже ставиться до того, за якими саме правилами це слід робити: з одного боку, на будь-які зміни в українському правописі чітко накладено мораторій (точнісінько як свого часу на ядерні випробування), а з другого – обговорення доцільності і взагалі припустимості таких змін анітрохи не стало менш інтенсивним, а в суспільстві продовжують циркулювати різні варіанти норм, кожен із яких має аргументи на свою користь. У цьому обговоренні привертають увагу кілька цікавих моментів. По-перше, до голосу фахових мовознавців, здається, громадськість дослухається дедалі менше й менше. Ну хоч би хтось написав до якоїсь газети не розгніваного послання типу «та я ніколи в житті не казатиму катедра!» (а такі надходять скрізь), а листа з проханням пояснити: а що, власне, мали на увазі лінгвісти, академіки та доктори наук, пропонуючи ту чи іншу зміну? Таке враження, що сама мова людей цікавить найменше, а ось те, як вони звикли писати й говорити – передусім... Але звички – річ підступна і мають властивість змінюватися. На початку ХХ століття чималу частину українців жахало написання частки ся разом із дієсловом, і вони у величезних статтях (наприклад, академік В. Гнатюк у 1907 році у статті «Як писати заіменник ся при дїєсловах?») обґрунтовували написання боїть ся і навіть бояти меть ся. Для більшості мовців було звичним писати окремо прислівники типу в низ, з окрема. Єдиною правильною формою вважали нарід, а не народ. Список можна продовжувати, але йдеться про головне: саме мовознавці визначили, що становить користь для розвитку української мови, а що виникло під штучними впливами й мусить залишитися в минулому, хоч як до нього звикли.
Цікаво, що, наприклад, у Харкові про зміни в українському правописі висловлено вже безліч думок, причому в більшості – людьми, для яких українська мова – друга, які користуються нею, м’яко кажучи, зрідка. Для мене не зовсім зрозуміло, звідки в такому разі ота принциповість. До речі, Інститут російської мови РАН теж готує зміни в російському правописі (про це докладно писала преса, наприклад, «Труд»), і теж досить серйозні: пропонується писати по-російськи парашут; жареный на огне, як і просто жареный,– з одним н; а релігійні поняття ( Бог, Рождество) – нарешті, «узаконено» – з великої літери. Не дуже ясно, чому наших шановних російськомовних земляків цей факт хвилює менше (швидше за все, їм узагалі він не надто відомий). Підозрюю, що я, наприклад, значно частіше говорю російською, ніж більшість тих, хто дописував до російськомовної преси про правописні зміни, – українською. Але це моя друга мова, додаткова, якщо хочете, і зміни в ній я повністю довіряю спеціалістам – хай хоч на латинську абетку переводять російську мову (це жарт, звичайно), якщо їм так краще, – це право росіян. Я можу порадіти пропозиціям російських академіків – як-не-як, вони наближають російську мову до моєї української – або, навпаки, захвилюватися й засісти вчити, але радити не наважуся: якщо для десятків мільйонів людей ця мова рідна, а для мене ні – вирішувати їм, а не мені, це однозначно.
До речі, про Харків. Чимало людей помилково вважають, що правопис, який зараз називається новим і пропонується до вжитку зі всіма відомими змінами, створений у середовищі української діаспори. Насправді українці з-за меж нашої держави його зберегли, а створено (як тогочасний компроміс між Заходом і Сходом) і прийнято його було саме в Харкові в 1927 році, тут же його наступного року підписав нарком освіти М. Скрипник. Тож у мовознавстві існує цілком обґрунтована традиція називати новий правопис «харківським». Проіснував він лише п’ять років і був у 1933 р. штучно, партійними вказівками (з традиційним звинуваченням його авторів у «націоналізмі» й намаганні відірвати українську мову від російської) скасований. Фактично зараз відбувається лише спроба повернення до окремих (навіть не до всіх) положень цього «харківського» правопису, відображенням чого став «Український правопис: проєкт найновішої редакції», виданий у 1999 р. для найширшого обговорення за редакцією академіка В. Німчука).
Серед тих змін в українському правописі, які пропонуються в «Проєкті найновішої редакції», зупинюся на найбільш, із мого погляду, принципових. В українській мові звук и– це не російське ы, він вимовляється м’якше і ближче до і. І на відміну від російської мови, де літерою ыможуть починатися тільки назви населених пунктів у Якутії, в українській мові на початку кількох слів (а то й кількох десятків) цей звук спокійно собі існує, не питаючи дозволу ні в кого: якщо послухати живу народно-розмовну мову, можна почути иній, индик, инакше тощо й переконатися. Тому цей момент у правописі закріпити потрібно. Так само потребує закріплення родовий відмінок іменників типу осени, радости, любови. Мені траплялося чути ці форми в живій мові як на Львівщині, так і на Сумщині, вони є абсолютно загальномовними і підкріпленими вживанням у літературі (нагадаю, що М. Грушевський писав «Історію України- Руси»).
Доведеться, очевидно, погодитися і з написанням т на місці теперішнього ф у деяких грецьких запозиченнях, і зі сполукою ав на місці ау, яким би незвичним це не видавалося. Інакше в учителів української мови доскіпливі учні завжди питатимуть: чому орфографія, але ортодоксія, якщо і там, і там коріть «orthos» – правильний? Чому ритм, але логарифм? Зрештою, чому лавром увінчують лауреата? Якою тоді буде відповідь – тому, що так у російській мові? Адже в школах уже навчаються люди, які не жили з Росією в одній державі, тож мову, мабуть, варто впорядковувати без огляду на будь-кого. Навряд чи логаритми буде важче обчислювати. Звикнемо й до катедри, і до міту, і до лавреата, і до авдиторії, щоб мова була все-таки послідовною. А щоб вона адекватно передавала імена й прізвища з інших мов, варто прийняти літеру ґ в іншомовних особових назвах, бо вже доводилося чути нагадування, що Горі Ґор– зовсім не те саме для англійської мови.
Є в запропонованому переліку змін до правопису й чимало інших однозначно позитивних моментів. Можна лише уявити, як зрадіють школярі й студенти зникненню складного і не завжди логічного правила з пів. Спокійнісінько писатимуть окремо: пів метра, пів Харкова– і при цьому не будуть неграмотними.
Власне, єдине, що серед запропонованих змін викликає безсумнівне заперечення, – поширення правила «дев’ятки» на іншомовні власні назви, після чого в багатьох із них з’явиться и. Якось не хотілося б, щоб який-небудь цивілізований Дік(наприклад, нинішній віце-президент США Дік Чейні) став Диком. Тут історія та сама, що з літерою ґ: «українізувати» загальні назви можна й варто, бо вони – частина нашої мови (і для них існує так зване «правило дев’ятки»), а з особовими іменами, географічними назвами це робити небезпечно. Пропонуючи таку зміну, мовознавці суперечать самі собі: з літерою ґ хочуть, щоб мова адекватно відбивала оригінал, а з правилом «дев’ятки» – навпаки.
Окрема історія – щодо написання іяна місці іав іншомовних словах. Тут явно не можна все вирішувати механічно, за одним зразком, на користь того чи іншого варіанта. У цих випадках написання має визначати будова слова – і тоді не буде проблем. Якщо є геній, то логічно – геніяльний, а не геніальний; якщо є матерія– то логічно матеріял і матеріяльний. Але до чого тут, наприклад, «діяграма»з «діялектикою»– вони ж явно не походять від українського дія, тому для них варто зберегти звичне нам написання діаграма, діалектика тощо.
Сказане тут – моя власна думка, яка в дечому базується на позиції науковців кафедри української мови Харківського національного університету, а в дечому – є особистою. Зміни можуть бути такими чи не такими, але важливо наголосити на іншому. Правописна комісія, на мій погляд, зробила все, щоб зміни в орфографії не викликали жодного напруження в суспільстві, заявивши про перехідний період, який триватиме не рік і не два – 10 років. Ось чому я умисне змовчую про всі інші запропоновані зміни – наприклад , відмінювати запозичені іменники ( кіна, метра ), писати з апострофом слова типу б’юджет, б’юротощо. Чесно кажучи, зараз нема куди поспішати: от за ці десять років і з’ясується, який варіант прийнятніший. Тож не забуваймо, що протягом десятиліття можна буде говорити і писати як завгодно: кафедра і катедра, геніальний і геніяльний. Перепрошую, але школяр за 10 років проходить шлях від невмілого тримання в руках олівця до більш-менш грамотного письма, засвоюючи безліч тонкощів мови; від рахування кубиків і паличок до обчислення логарифмів (логаритмів) і похідних. Невже ми за 10 років не зможемо опанувати двох десятків пунктів, які додадуть правопису нових штрихів (ще й при тому, що деякі з них цей правопис явно спрощують)?! Не вірю. Бо інакше краще й не згадувати про інтелектуальний потенціал України. А наші звички?.. Згадайте написання бояти ся, сміяти ся початку століття і зважте, чи варто чіплятися за звички на шкоду вдосконаленню мови.
: Від редакції:
Цією статтею бюлетень «КЛіП» хотів би започаткувати обговорення проблем українського правопису на наших сторінках. Якщо ця тема Вас цікавить, відгуків чекаємо на адресу нашого видання або особисто авторові цієї статті електронною поштою romant@fm.com.ua . Ми готові не тільки оприлюднити Ваші міркування, а й відповісти на поставлені Вами питання щодо українського правопису й мови загалом, залучивши фахівців-мовознавців.
Відповіді
2001.08.29 | Косарик
Про автора та власні думки
Для тих, кому цікаво, можу сказати, що Роман Трифонов живе в Харкові і працює на Харківському обласному радіо. І хоча він пише, що питання ортоґрафії залишає фахівцям, насправді саме такі люди як він і вирішують, як саме писатимуть в Україні за десять років. Бо він окрім усього іншого ще й поет.А по суті статті я повністю підтримую автора. Деякі з запропонованих змін мені здаються надзвичайно доречними (як от радости у родовому відмінку).
Про літеру "и" - цікаво було б порівняти з так званою лемківською мовою, де присутні всі три літери - "і", "и" та "ы". І тоді може більш природнім буде здаватись "иній", "ирій".
2001.08.30 | Рoман ShaRP
Re: Навіщо мені фахівці, якщо мене і такий правопис цілком задов
Шановнi панове, користуючись запозиченим в Роберта Хайнлайна принципом, я прийму будь-якi обмеження,що ви їх накладете для себе -- тобто , якщо ви хочте тиранити (чи задовольняти) власні особи отим правописом , то будьласка, але без мене.Ви ж хочете жити у вільній країні, чи не так?
Отож, ані ви самі , ані панове мовознавці НЕ повинні мене ані до чого примушувати -- в тому числі і до правопису,якщо я вважаю, що отой "харківський" мені анітрохи не потрібен.
Чому люди повинні питатися отих фахівців -- мені геть незрозуміло. Я говорю так, як мені подобається, та подобається моїм оточуючим -- серед яких мовознавців немає. І то є для мене природньо , а будь-який інший стан буде для мене і для них неприроднім. В той самий час для вас може бути природнім шлях інший -- на здоров*я. Чорт забирай, я перепрошую, але серед тих самих моїх друзів та знайомих нема нікого, хто схвалював би ідею змін. Ми не хочемо витрачатися на це!
Але , наскільки мені відомо , деякі видання вже перейшли на той правопис в односторонньому порядку --і ніхто ніби не вмер. І я не заперечую вживання вами вашого правопису на ваші кошти
А що стосується мене , то я і літеру "ґ" не вживаю , бо в мене на клавіатурі її , вибачте, немає, та й шукати якось облом.
2001.08.30 | Адвокат ...
Заспокойтесь, Вашого у Вас ніхто не забере. ;-)
Бо є до того, принаймні дві причини:1). Ви дуже вперто за нього тримаєтесь.
2). Воно нікому не потрібне, бо має від'ємну вартість.
Ви хоч текст статті -- читали??? Там же все вельми популярно розписане, причому зручним для Вас правописом, без літереи "ґ".
І ще про літеру "ґ": спробуйте пошукати її у верхньому ( де цифрові символи ) ряду Вашої клави, лівруч від "1", або на тій же клавіші, що і "ъ".
P.S. До речи, "харківський правопис" -- штука вельми зручна, спробйте! Бо, і тут до сказаного Вашим тезкою, паном Р. Трифоновим, додати нічого,-- він є значно більш інтуїтивний і разом із тим більш формально строгий, ніж той, що обстоюєте Ви, той, що виник внаслідок непримеренної боротьби за повну і остаточну русифікацію української мови.
2001.08.31 | Рoман ShaRP
Re: І вас туди само, а також про демагогію.
якраз в тiм то й справа, що текст статтi я читав.До нього просто чудово пiдходить фраза "м*якою ходою п..ораса". Я шось ще не бачив ЖОДНОЇ маніфестації людей, що волали б "ДАЙТЕ НАМ НОВИЙ ПРАВОПИС". Усе люди просять чогось іншого, ну от така їх людська природа (я б написав, що хліба --але вже чую писклявий крик "знов про ковбасююююююююююю"
Якась невідома мені меншість вирішила прийняти новий чи то повернути старий правопис. Мої інтереси --їх це не обходять!!! Для невідомих і непотрібних мені своїх власних цілей їм "потрібні зміни". І от тепер вони намагаються мене переконати, що так тіпа легше і зручніше, і взагалі правопис неновий, і отамо так вже говорять (але ж "здєсь вам нє тут"
І ви туди само -- "інтуітивніший", бйеуееее ....
Та який він в біса інтуітивніший ?!?!?!?!
Навіть цапові, не те що коню, зрозуміло, що якщо двох літер "ге" не буде -- то буде простіше.
І навряд чи я в житті забуду, як я кліпав очима, побачивши (у вас, до речі) слово "міт" , -- аби крайцем вуха не чув про той староновий правопис, не здогадався б нізащо. Греків би спитали, як у них то чи інше слово вимовляється.
Якого дідька мені писати "и" напочатку чи кінці слів, у яких я його і не вимовляв і не чув? Якого дідька мені платити за нові підручники, граматки, силувати себе перевчатися?
Чого від того набуде? ДЕ ТУТ В БІСА РОЗВИТОК?
2001.08.31 | Адвокат ...
Re: І вас туди само, а також про демагогію.
Рoман ShaRP писав(ла):> якраз в тiм то й справа, що текст статтi я читав.
> До нього просто чудово пiдходить фраза "м*якою ходою п..ораса". Я шось ще не бачив ЖОДНОЇ маніфестації людей, що волали б "ДАЙТЕ НАМ НОВИЙ ПРАВОПИС". Усе люди просять чогось іншого, ну от така їх людська природа (я б написав, що хліба --але вже чую писклявий крик "знов про ковбасююююююююююю"
Хотів було спитати: "що Вам скоїли підерасти?", але побоююся, що, з огляду на тематику цього форуму, вийшло б занадто особисте питання.
Тому спитаю: "А чи багото у нас маніфестує, вимагаючи хліба та кольбаси?"
> Якась невідома мені меншість вирішила прийняти новий чи то повернути старий правопис. Мої інтереси --їх це не обходять!!! Для невідомих і непотрібних мені своїх власних цілей їм "потрібні зміни". І от тепер вони намагаються мене переконати, що так тіпа легше і зручніше, і взагалі правопис неновий, і отамо так вже говорять (але ж "здєсь вам нє тут"
Ви, дійсно, або не читали статті, або робили те неуважно: бурхливо реаґували на дражливі фрази, іґноруючи зміст. Так се поводять старі, втомлені з власного глупства та вморені "жабою" люди. Ви ж не такий, не прикидайтесь!
> І ви туди само -- "інтуітивніший", бйеуееее ....
* )!!!
> Та який він в біса інтуітивніший ?!?!?!?!
> Навіть цапові, не те що коню, зрозуміло, що якщо двох літер "ге" не буде -- то буде простіше.
Дійсно,-- простіше та інтуїтивніше! Принаймні, коли мова йде про іншомовні запозичення та швидке розуміння їхніх сем. З іншого боку, Ви змогли б сказати щось більш насичене інтелектом, ніж "бйеуееее ....
> І навряд чи я в житті забуду, як я кліпав очима, побачивши (у вас, до речі) слово "міт" , -- аби крайцем вуха не чув про той староновий правопис, не здогадався б нізащо.
Романе! "Міт" -- він і ґрецькою, і анґлійською, і ... болґарською! До речи, як Ви гадаєте, чому москалі так важко вчаться іноземних мов?
> Греків би спитали, як у них то чи інше слово вимовляється.
All done! Тобто,-- зробив!
> Якого дідька мені писати "и" напочатку чи кінці слів, у яких я його і не вимовляв і не чув? Якого дідька мені платити за нові підручники, граматки, силувати себе перевчатися?
"Учіться, мой друґ, нікоґда нє поздно і нє зазорно!"
> Чого від того набуде? ДЕ ТУТ В БІСА РОЗВИТОК?
Розвиток полягає в тім, що з новим правописом наша мова повертається до власного коріння, а, разом із тим, стає більш зрозумілою формальними методами. ( До речі, Вам ніколи не хтілося казати "мефодоми"? Порівняйте: myth, method...
2001.09.01 | Рoман ShaRP
Re: І вас туди само, а також про демагогію.
>Хотiв було спитати: "що Вам скоїли пiдерасти?", але побоююся, що, з огляду на тематику цього форуму, вийшло б занадто особисте питання.Та ніц вони мені не зробили. Суспільно-міФологічно не люблю.
>Тому спитаю: "А чи багото у нас манiфестує, вимагаючи хлiба та кольбаси?"
Ні. Проте згоден закластися на останні гроші, що більшість в цій країні при поставленому питанні вибрати з двох одне, вибере НЕ отой "правопис". І Слава Богу!
>Ви, дiйсно, або не читали статтi, або робили те неуважно: бурхливо реа_ували
>на дражливi фрази, i_норуючи змiст. Так се поводять старi, втомленi з власного
>глупства та вморенi "жабою" люди. Ви ж не такий, не прикидайтесь!
А нумо, доведіть! Зміст тої статті для мене саме такий ,як я його живописав -- невідомий дядечко з бугра намагається пояснити, що він знає, як краще. Але , на мою думку, я без "усяких там" знаю, як буде краще мені, у тому числі то, що зміни правопису ані мені, ані більшості громадян цьої країни не були, та не є потрібними, паче нагально.
> Та який вiн в бiса iнтуiтивнiший ?!?!?!?!
> Навiть цаповi, не те що коню, зрозумiло, що якщо двох лiтер "ге" не буде -- то буде простiше.
>Дiйсно,-- простiше та iнтуїтивнiше!
>Принаймнi, коли мова йде про iншомовнi запозичення та швидке розумiння їхнiх
>сем. З iншого боку, Ви змогли б сказати щось бiльш насичене iнтелектом, нiж
>"бйеуееее .... "
Мене нудить від дешевопіарістичної та однобокої манери подання матеріалу а-ля бульварний журналіст.
>Романе! "Мiт" -- вiн i _рецькою, i ан_лiйською, i ... бол_арською! До речи, як >Ви гадаєте, чому москалi так важко вчаться iноземних мов?
А на якого біса тоді грекам здалася літера "фіта"? До того, настільки я пам*ятаю те , чому мене вчили з англійскої, той звук, яким зазвичай передається "th" за вимовою ближче до "ф" , аніж до "т".
> Якого дiдька менi писати "и" напочатку чи кiнцi слiв, у яких я його i не вимовляв i не чув? Якого дiдька менi платити за новi пiдручники, граматки, силувати себе перевчатися?
"Учiться, мой дру_, нiко_да нє поздно i нє зазорно!"
ДЕ-МА-ГО-ГІ-Я. Питання "навіщо" підміняється абичим, тільки б не розглядати протилежний бік.
>Розвиток полягає в тiм, що з новим правописом наша мова повертається до
>власного корiння, а, разом iз тим, стає бiльш зрозумiлою формальними методами.
>( До речi, Вам нiколи не хтiлося казати "мефодоми"? Порiвняйте: myth, >method... )
І відновимо Кримське Ханство у кордонах 15надцятого року!!!!!!!!!!!!!!!!!!
Т.з. повернення -- далеко не завше є добре. Ще один клятий демагогічний прийом.
СПИТАЙТЕ ЛЮДЕЙ -- ЧИ ВОНИ ХОЧУТЬ ОТОГО ПРАВОПИСУ ??
А Я ПОГЛЯНУ, КУДИ ВАС З ТИМ ОДОРОБАЛОВОПИСОМ ПОШЛЮТЬ ....
2001.09.01 | Адвокат ...
І смішно, і сумно...
Смішно, бо з роками, я певен, Ви станете мудрішим.Сумно, бо молода людина репрезентує себе a la старпер.
Вельми можливо, що хтось з відвідувачив форуму візьметься, з тих чи інших причин, докладно показати Вам Ваші помилки. Може хтось зацікавиться Вашим випадком. Бо мені, перепрошую, не цікаво. Арґументи, накштальт, "люди хтять хліба, а не нового правопису", "ави в людей питали?", "а ви спитайте,-- вони вас далеко пошлють",-- то і є, на моє глибоке переконання, дешевий, демаґоґійний популізм у чистому вигляді. Бо вісі Ваші ( себто, особисті ) "контрарґументи" звелися до вульґріс: "мені не подобається,-- значить погане", "я не зрозумів,-- значить не годяще".
Бувайте здорові!
2001.08.31 | wanderer
Re: Роман Трифонов: Правописні непорозуміння forever? (repost)
Досить цікаві міркування і у більшості пунктів я згоден з автором.Єдине, гадаю, більше буде активності, якщо створити форум з цього приводу, а не відсилати листи до редакції. Якщо б у Вас на сайті був форум на якому:
1) був би перелік пропонованих змін
2) можна було б висловити свою думку щодо них
3) можна було отримати коментарі від спеці{а/я}лістів4) та задати їм запитання
5) і взагалі було б чудово, якщо б гарні думки та запитання якимсь чином потрапляли до тих, хто створює та збирається впроваджувати новий правопис
то, думаю, популярність його була б дуже висока (щоправда треба зробити також деяку невеличку рекламу, інакше цей форум може загубитись серед інших).
2001.08.31 | Адвокат ...
Дякую за подані пропозиції!
wanderer писав(ла):> Досить цікаві міркування і у більшості пунктів я згоден з автором.
> Єдине, гадаю, більше буде активності, якщо створити форум з цього приводу, а не відсилати листи до редакції. Якщо б у Вас на сайті був форум на якому:
> 1) був би перелік пропонованих змін
Здається, тут, на цьому форумі, той текст є. Прошу, пошукайте!
> 2) можна було б висловити свою думку щодо них
Дуже прошу: хоч у цій гілці, хоч додайте нову, як Вам буде зручно. Сподіваюся, що кумпанство збереться.
> 3) можна було отримати коментарі від спеці{а/я}лістів
> 4) та задати їм запитання
> 5) і взагалі було б чудово, якщо б гарні думки та запитання якимсь чином потрапляли до тих, хто створює та збирається впроваджувати новий правопис
>
> то, думаю, популярність його була б дуже висока (щоправда треба зробити також деяку невеличку рекламу, інакше цей форум може загубитись серед інших).
Нажаль, поки що, обіцяти Вам того не можу. Форум ще "молодий", фахівці про нього не знають. Спробую щось зробити! Буду вдячний Вам за ідеї та пропозиції з цього приводу.
Ще раз, дякую!